Фостерні сім'ї як різновид прийомної сім'ї.

На проживання в прийомній сім'ї (фостерній) можуть бути на­правлені діти з інтернатy, лікувaльних установ, притyлків для непов­нолітніх, безпосередньо з вулиці, з неблагополучних сімей.

Визнання фостерних сімей найбільш ефективною формою оп­іки над дітьми відбулося в Англії у 70-і рр. ХХ ст. За тридцять років у країні накопичений багатий досвід, е великою цінністю для Украї­ни, як теоретичною, так і практичною. Досвід Англії у цьому пи­танні широко використовується в проведенні в Україні експеримен­ту по створенню приймальних (фостерних) сімей. Процес ство­рення прийомної сім'ї в Україні виглядає за нижче зазначеною схе­мою.

Перед тим, як вибирати дитину, бажано, щоб майбутні фос­терні батьки пройшли навчальний тренінг. Однак, якщо у Великоб­ританії спеціальну підготовку проходять усі майбутні фостерні оп­ікуни, то в Україні бували ситуації, коли в цьому не було особливої необхідності. Мова йде про випадки, коли дитина уже прожила в сім'ї, що не мала статусу прийомної (фостерної) до початку експе­рименту і без будь-якого юридичного оформлення взаємин між фостерними батьками й дітьми При направленні дитини на проживання в сім'ю соціaльний педагог стає відповідальним за:

• збирання необхідних документів (копія свідоцтва про наро­дження, медична довідка, документи про батьків, довідка з уста­нови, в якій знаходилася дитина, опис майна, що належить дитині й т.п.);

• добір і підготовку фостерних батьків. Зокрема, соціальний педагог супроводжує батьків в установи для дітей-сиріт;

• проведення інформаційної роботи з дитиною, яку збираються поселити в сім'ю, з метою ознайомлення її з правовими й соціaль­ними нормами такої форми опіки та ії власними правами;

• надання дитині якомога більш повної інформації про сім'ю, у яку вона буде поселена;

• надання фостерним батькам найбільш повної інформації про минуле дитини, її батьків, стан здоров'я, психологічні особливості й потреби.

Що стосується методів відбору фостерних батьків і технології поселення дитини в сім'ю, то на відміну від британської традиції в Україні майбутню дитину собі обирають батьки. Це відбувається паралельно зі збиранням потенційними батьками необхідних до­кументів для оформлення фостерної сім'ї. Перелік таких документів досить великий і вимагає від потенційних опікунів значних витрат часу й зусиль.

Виходячи з того, якого віку дитину хоче взяти на виховання сім'я, соціальний педагог орієнтує майбутніх фостерних батьків на відвідування того чи іншого закладу для дітей-сиріт і дітей, що за­лишилися без батьківської опіки: дитячої лікарні, дитячого будинку, школи-інтернату, притулку.

Так, наприклад, з чотирьох фостерних сімей, створених в од­ному з районів Києва, в одній із них дитина уже знаходилася; і офор­млення статусу прийомної сім'ї стало юридичним закріпленням стосунків, які вже закріпилися. Три сім'ї обрали своїх вихованців після підготовчого тренінгу. До того ж в Україні в наш час поки що не існує спеціальних тренінгів для підготовки сімей, що бажають (або готових) взяти на виховання дитину з обмеженими можливос­тями. Їх відсутність обумовлена ще й тим, що далеко не кожна сім'я, що бажає взяти дитину, згодна зупинити свій вибір на дитині з обмеженими можливостями.

Серед спеціалістів, які займаються дослідженням фостерної сім‘і, на сьогодні немає однозначної думки щодо того, чи повинні батьки самі вибирати дитину. У багатьох країнах, у тому числі й у більшості округів Великобританії, потенціальним батькам це кате­горично заборонено. Спеціалісти в Україні вважають, що фостерні батьки, як і усиновлювачі, мають право вибирати, мотивуючи таке рішення саме інтересами дитини. Завдяки вільному вибору, бать­ками дитини забезпечується максимальна психологічна сумісність, яка визначається вже при перших зустрічах. А це, у свою чергу, е гарантом успішного розміщення дитини.

Безпосередньо перед направленням дитини в сім'ю соціаль­ний педагог й співробітники дитячої установи разом з фостерними батьками складають план соціального спостереження за життям дитини, ії стосунками з членами фостерної сім'ї, також укладаєть­ся договір, у якому визначаються права й обов'язки усік учасників процесу опіки. Формою контролю над виконанням фостерними батьками даного договору е складання ними довільного звіту про те, як почували себе діти в сім'ї, як ішов процес адаптації дитини, які проблеми виникали в неї, а також, яким чином вони вирішували­ся. Для складання подібного звіту фостерні батьки повинні, як мінімум, володіти первинними знаннями психології та педагогіки. Однак, на практиці досить часто необхідного рівня психологічної й педагогічної підготовки у батьків немає, особливо в сільській місце­вості.

Фостерна опіка не повинна виключати можливості як повер­нення дитини в кровну сім'ю, так і всиновлення.

У наш час в Україні поки відсутній механізм повернення дити­ни в кровну сім'ю. На це е кілька причин. По-перше, як уже відзна­чалося, фостерну опіку в Україні більшість спеціалістів схильні роз­глядати лише як етап на шляху передачі дитини в стаціонарну ус­танову. Це тягне за собою другу причину – відсутність соціального супроводу кровної сім'ї дитини, переданої під опіку. По-третє, як наслідок двох попередніх, кровні батьки, практично не залучені в процес організації опіки над своєю дитиною. По-четверте, часом досить важко відшукати кровних батьків дитини. Встановлення батьків і соціального статусу обтяжене ще й тим, що більшість дітей потрапляе в притулки з вулиці. І, нарешті, останне: більшість фостерних батьків уже під час підготовчого тренінгу підкреслю­ють те, що вони хотіли 6 звести до мінімуму спілкування з кров­ною сім'ею взятої ними на виховання дитини. Таким чином, соц­іальні педагоги зіштовкуються з труднощами при вирішенні завдань по активізації кровних батьків. Однак, у той же час соціальні педа­гоги намагаються перебороти (або прагнути до цього), як правило, цілком виправдане небажання фостерних батьків іти на контакт з кровними батьками дитини, яка прийнята в сім'ю.

Доцільно розглянути види фостерної опіки, що існують в Англії для того, щоб мати краще уявлення про фостерні сім'ї.

Закон про дітей у Великобританії визначив існування двох ос­новних типів фостерної опіки:

1) фостерної опіки над дітьми;

2) приватної фостерної опіки.

Щодо першого, то стаття 23 Закону про дітей дає визначення поняття "фостерний батько", яким і керуються місцеві органи уп­равління:

- людина, яка не с батьком дитини, але несе за неї батьківську відповідальність;

- людина, яка піклується й виховує дитину, поселену в її сім'ю рішенням органів місцевої влади;

- представник стаціонарної установи в тому випадку, якщо ди­тина знаходиться під державною опікою й поселена в таку установу.

Виходячи з даного вище визначення "фостерного батька", можна зробити висновок, що фостерна опіка, яка забезпечується органами місцевої влади, є найбільш містким і широким поняттям. Таким чином, діти, що знаходяться під опікою органів місцевої вла­ди, це:

• діти, що виховуються в різних благодійних організаціях;

• діти, що знаходяться під опікою (перш за все під тимчасовою опікою), у тому числі поселені в сім'ї;

• діти, що знаходяться під опікою у зв'язку зі складними над­звичайними непередбаченими обставинами;

• діти, що знаходяться під захистом поліції;

• діти, що знаходяться у стаціонарних закладах;

• діти, що знаходяться під арештом;

• діти, які можуть бути всиновленими.

Органами місцевої влади забезпечується проживання й кошти для існування дитині, що знаходиться під опікою. Пріоритетними для проживання дитини визначаються:

1. Її рідна сім'я.

2. Сім'я родичів.

3. Інша сім'я, яка підходить для дитини.

І лише у випадку, якщо жоден з названих варіантів не е можли­вим, розглядається питання про проживання дитини в різного роду стаціонарних закладах: таких, як дитячі будинки, притулки, інтерна­ти тощо.

Що стосується другого виду фостерингу – фостерної оцін­ки, що здійснюється в приватному порядку, – то це означає приват­ну домовленість між батьками й опікунами про опіку дитини або молодої людини, що здійснюється в будинку опікуна, без залучення органів місцевої влади.

У статті 66 Закону про дітей уводиться поняття "дитина, що знаходиться під приватною фостерною опікою". Отже, "це дитина, що ще не досягла 16 років і про яку піклується, надає їй житло й забезпечує усі необхідні умови для життя й розвитку будь-хто, хто не є:

а) батьком цієї дитини;

6) батьком цієї дитини, але несе за неї відповідальність;

в) родичем дитини.

Дитина, яка була поселена в сім'ю на термін до 28 днів, не ё дитиною, що знаходиться під приватною фостерною опікою.

Рідним (біологічним) батькам надається можливість відвіду­вати своїх дітей у нових опікунських сім'ях за умови, якщо подібні контакти не завдають шкоди життю й вихованню дитини.

Діти можуть повертатися в рідну сім'ю, якщо батьки, які під впливом різник причин переставали займатися вихованням дітей (знущалися над ними, принижували їхню гідність, вдавaлися до фізичного покарання), усвідомили свої помилки, розкаялись і стали вести нормальний спосіб життя.