1. Делікт як підстава притягнення до недоговірної відповідальності.

Зобов’язання із завдання шкоди протиправними діями (деліктні

зобов’язання), становлять більшість в системі зобов’язань із завдання шкоди

та є формою реалізації цивільно-правової відповідальності за порушення

абсолютних прав суб’єктів цивільних правовідносин.

Свою назву деліктні зобов’язання отримали від латинського слова

deliktum, тобто правопорушення. Ці зобов’язання протиставлялися

договірним зобов’язанням (еx contraktum) та начебто договірним контрактам

(quasi contraktum). Останні виникали з договорів та інших неправомірних

актів і регулювали відносини у їх нормальному, непорушному стані. Делікт

мав місце тоді, коли порушення права не пов'язувалось із порушенням

якогось конкретного зобов’язання між сторонами, тобто тоді коли

порушувались абсолютні суб’єктивні права потерпілої особи. Якщо ж таким

правопорушення особі було завдано шкоду, правопорушник був

зобов’язаний цю шкоду відшкодувати. Виникало зобов’язання із заподіяння

шкоди або деліктне зобов’язання [4, c. 7].

Такий поділ зобов’язань на договірні і позадоговірні (деліктні)

запроваджений ще римськими юристами. Розглядаючи ці відносини, варто

звернути увагу на цікаву обставину: спочатку виникли не договірні

зобов’язання, як це може здатися на перший погляд, а зобов’язання пов’язані

з правопорушеннями. Це пов’язано з тим, що в найдавніші часи державна

влада взагалі не втручалася у відносини приватних осіб. Це була справа

самих потерпілих.

Поступово з'являються поняття помсти і відповідальності, що

застосовуються як окремими (приватними) особами, так і можновладцями

[5, c. 124-125].

Однак такому стану речей противився римський розум, який в принципі не

сприймав нераціональність, нелогічність, ускладненість відносин. Поступово

сформулювались погляди, згідно яким помста повинна бути замінена

якимись діями, спрямованими на усунення кривди [6, c.416-418].

У найдавніші часи зміна підходів знайшла відображення у тому, що почалися

допускатись усунення помсти шляхом угоди між потерпілим і порушником

про те, що останній сплатить певну суму для компенсації порушеного

інтересу.

Приватним порушенням (deliktum privatum), на відміну від

кримінального злочину, вважалася неправомірна дія, яка порушує інтереси

окремих приватних осіб.

Огляд літератури свідчить про те, що у минулому деліктні зобов’язання

переслідували іншу мету: з одного боку це відшкодування збитків, з іншого

деяке майнове покарання правопорушника; у тому майновому штрафі, яке

тягло за собою правопорушення, дуже часто поєднувалась і винагорода за

шкоду, і каральний штраф у власному розумінні… поступово ця друга

каральна функція відпала (перейшовши до кримінального права) і для

цивільного права залишилось лише завдання першого роду – організація

відшкодування завданих збитків.

На даний час деліктні зобов’язання, за словами О.С. Йоффе мають

двояке цільове призначення:

- по-перше, вони слуговують охороні власності, оскільки загроза майнових

санкцій відіграє попереджувальну роль… вона попереджає випадки

заподіяння шкоди;

- по-друге, виконує відновлювану (компенсаційну) функцію [1, c.27].

Компенсаційна функція є властивою у цілому для цивільного права, але

_______вирішального значення набуває саме у деліктних зобов’язаннях, оскільки

метою та змістом вказаних зобов’язань є саме відшкодування (компенсація)

шкоди, заподіяної порушником. Досягається виконання цієї функції шляхом

забезпечення відшкодування потерпілому шкоди, яка виникла у останнього

внаслідок неправомірних дій того, хто заподіяв шкоду. Тобто, йдеться про

поновлення того майнового стану потерпілої особи, котрий існував до

правопорушення.

Разом з тим, варто звернути увагу на те, що на думку багатьох

цивілістів, виконанням компенсаційної функції призначення деліктних

зобов’язань не вичерпується.

У зв’язку з цим Я.М. Шевченко, наголошує на тому, що, оскільки

відшкодування шкоди відбувається, як правило, за рахунок особи, що її

заподіяла, то цим зобов’язанням властива також каральна функція.

Реалізується така функція шляхом позбавлення порушника певної частини

майна, котре він має, на користь потерпілої особи [7, c.64].

Отже, деліктні зобов’язання – це такі цивільно-правові зобов’язання, у

яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника

(заподіювача шкоди) повного відшкодування протиправно заподіяної шкоди

шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків.