Форми контролю поточної навчальної діяльності студентів 5-го курсу медичного та педіатричного факультетів на кафедрі травматології та ортопедії

Форми контролю і система оцінювання здійснюються відповідно до вимог Програми дисципліни та Інструкції про систему оцінювання навчальної діяльності студентів при кредитно-модульній системі організації навчального процесу, затвердженої МОЗ України (2005).

Оцінка визначається з урахуванням результатів поточної навчальної діяльності студента та оцінок засвоєння ним окремих тем відповідно до Положення про рейтингову систему оцінювання навчальної діяльності студентів ВМ (Ф) НЗ України.

При проведенні усіх видів контролю на кожному занятті рекомендується застосувати об’єктивні методи оцінювання рівня володіння практичними та теоретичними знаннями, надаючи перевагу стандартизованим засобам діагностики.

При засвоєні кожної теми за поточну навчальну діяльність студенту виставляються оцінки за 4-и бальною традиційною шкалою: «5» (відмінно), «4» (добре), «3» (задовільно), «2» (незадовільно), які потім конвертуються у бали:

- оцінку «5» (відмінно) - виставляють студенту, який глибоко і надійно засвоїв програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно та методично його викладає, у відповідності якого тісно пов’язані теорії з практикою. При цьому студент не вагається з відповіддю при видозміні завдання, вільно справляється із завданнями та питаннями другого та третього рівнів оцінювання знань, виявляє знайомство з сучасною літературою, вірно обґрунтовує прийняте рішення, володіє елементами лікарської техніки, різносторонніми навичками та прийомами виконання практичних робіт. Практичні навички виконує без помилок, в професійний діяльності ефективно виконує набуті знання;

- оцінку «4» (добре) – виставляють студенту, який твердо знає програмний матеріал, грамотно та по сутті викладає його, який не допускає суттєвих неточностей у відповідях на запитання та виконання необхідних практичних навичок;

- оцінку «3» (задовільно) – виставляють студенту, який має знання лише основного матеріалу, але не засвоїв його деталей, допускає неточності, недостатньо правильні формулювання, порушення послідовності викладання матеріалу, зазнає труднощів у виконанні практичних навичок або виконує їх зі значними помилками, вирішує ситуаційні завдання третього рівня контролю знань;

- оцінку «2» (незадовільно) – виставляють студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки, невпевнено виконує практичні роботи, не вирішує завдань I-III рівнів контролю знань.

Традиційна оцінка	Конвертація у бали
"5"	13
"4"	11
"3"	8
"2"	0

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні тем «загальні питання травматології та ортопедії», складає 40 балів. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці «5», на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу.

Оцінювання самостійної роботи студентів здійснюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті.

Оцінювання тем, які виносяться лише на самостійну роботу і не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюється при підсумковому модульному контролі.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

1. Основні скарги хворого при переломі кісток кінцівок.

2. Основні анатомічні ознаки ушкоджень системи опори та руху.

3. Види викривлення вісі верхньої і нижньої кінцівок.

4. Точки та лінії, які визначають при обстеженні ортопедо-травматологічного хворого.

5. Як проводиться порівняльне вимірювання довжини верхніх та нижніх кінцівок?

6. Які головні види скорочення кінцівок?

7. Як визначити амплітуду активних та пасивних рухів у суглобах кінцівки?

8. Види обмеження рухів суглобів.

9. Які додаткові обстеження можуть бути використані при обстеженні хворих з ушкодженнями і захворюваннями системи опори та руху?

10. Механізми виникнення перелому довгих кісток.

11. Класифікація переломів довгих кісток.

12. Види зміщення відламків при переломі довгих кісток.

13. На підставі яких симптомів можна встановити діагноз перелому?

14. Перебіг процесів репаративної регенерації кісткової тканини при переломі.

15. Головні принципи лікування перелому кісток.

16. Показання та принцип застосування фіксаційного методу лікування перелому.

17. Показання та принцип застосування методу постійного скелетного витягування.

18. Показання та принципи застосування оперативних методів лікування переломів.

19. Показання та принципи застосування компресійно-дистракційного методу.

20. Дати визначення поняття „вивих” та його класифікацію залежно від часу.

21. Механізм виникнення вивиху.

22. Патоморфологічні зміни в суглобі і прилеглих тканинах при вивиху.

23. Загальні клінічні симптоми вивиху.

24. Загальні принципи лікування вивиху.

25. Травматичний шок.

26. Класифікація, стадії, діагностика та лікування.

27. Патогенез травматичної хвороби, періоди її перебігу.

28. Діагностика, прогнозування та лікування травматичної хороби.

29. Поняття про політравму, алгоритм діагностики, невідкладної допомоги та лікування.

30. Транспортна іммобілізація. Основні принципи. Пристрої для транспортної іммобілізації.

31. Показання до ампутації кінцівок. Методи та способи ампутації кінцівок.

32. Особливості формування кукси.

33. Роль протезування в системі реабілітації ортопедотравматологічних хворих.

34. Види протезів кінцівок та їх характеристика.

35. Ортопедичні пристрої, їх призначення та показання до застосування.

36. Принципи організації амбулаторної допомоги хворим з травматологічними та ортопедичними захворюваннями.

37. Організація роботи травмпункту.

ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК ТА ВМІНЬ, ЯКИМИ ПОВИНЕН ОВОЛОДІТИ СТУДЕНТ

1. Обстежити хворого з ушкодженнями або захворюваннями системи опори та руху.

2. Оцінити стан пацієнта та надати невідкладну медичну допомогу:

а) виконати тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

б) виконати анестезію місця перелому діафіза довгої кістки;

в) забезпечити транспортну іммобілізацію стандартними шинами та підручними засобами.

3. Виконати лікувальну іммобілізацію нескладними гіпсовими пов'язками /дистальний відділ верхньої та нижньої кінцівок/.

4. Оцінити стан кінцівки в гіпсовій пов'язці та стан кукси в протезі.

5. Зняти гіпсову пов'язку.

6. Вміти заповняти картку стаціонарного хворого та амбулаторну карту.