1.1.7. Основні закономірності політики змін

Отже, сучасне життя повне змін. І для того, щоб не тільки вижити, але і домогтися успіху, на підприємстві повинна реалізовуватися сучасна політика розвитку.

Основні закономірності (принципи) такої політики наступні [1]:

Перший принцип (як фундамент для всієї політики) передбачає відмову від тих напрямків діяльності, які уже не сприяють підвищенню продуктивності й ефективності функціонування підприємств. Саме це є запорукою успіху.

Другий принцип політики змін виражається в плановій, організованій політиці ліквідації виробництва товарів, що є безперспективними.

Ліквідація правомірна в трьох випадках:

• якщо життєздатність товару (послуги) характеризується фразою: ”Кілька років ще напевно протримається”. Найчастіше ця характеристика не ”умираючого”, а небіжчика;

• якщо єдиний аргумент на користь збереження виробництва товару наступний: ”Усе одно ми на нього вже нічого не витрачаємо”;

• якщо збереження старого товару гальмує розвиток нового і перспективного товару.

Третій принцип передбачає безупинне удосконалювання усього, що пов'язано з виробництвом і реалізацією товару (виробничого процесу, технології, маркетинг і т.д.). Удосконалювання повинне плануватися. Японський досвід показує, що планове удосконалювання повинне охоплювати не менш 3% виробництва щорічно.

Четвертий принцип – використання успіху. Він передбачає зосередження основної уваги керівників на успішних досягненнях фірми з метою її розвитку і множення (при цьому неприємні результати також не ігноруються, але вони відсуваються на другий план).

П'ятий принцип – політика керівництва підприємства повинна бути спрямована на ініціювання змін. Організація повинна виробити політику систематизованої інноваційної діяльності.

Шостий принцип – вивчення ”вікон можливостей”, тобто змін, що можуть обернутися новими придбаннями:

• несподівані успіхи чи невдачі самої організації чи конкурентів;

• зміни у виробничих процесах;

• зміни в структурі галузі (ринку);

• демографічні зміни;

• поява нових областей знань.

Усі ці зміни повинні бути використані на предмет можливості впровадження яких-небудь інновацій.

Сьомий принцип – запобігання пасток:

• помилкова інновація, що не відповідає ключовим реаліям;

• ”відновлення”, що маскуються під нововведення. Критерієм для розпізнання є корисність для споживача і його бажання платити за ”відновлення”;

• реорганізація, що починається до того, як розроблена її програма.

Слід відзначити, що вказані принципи не є панацеєю від усіляких проблем. У розділі V будуть дані й інші заходи.

Але дотримання зазначених принципів, на думку Друкера [1], у значній мірі полегшить роботу керівника підприємства в умовах, що змінюються, в умовах переходу світового співтовариства до нової історичної формації – інформаційного суспільства.

1.2.Визначення та основні риси інформаційного суспільства

1.2.1.Визначення інформаційного суспільства

Інформаційне суспільство - це нове поняття, нова суспільно-політико-економічна категорія, що характеризує новий етап у розвитку людської цивілізації. Оскільки це майбутня, нова формація людського суспільства, говорити про неї, про її риси і особливості можна лише дуже наближено, умовно. Реальність, звичайно, може відрізнятися від того, що можна сказати сьогодні про це суспільство. Дійсність у різних країнах тим більше буде відрізнятися від тієї загальної моделі інформаційного товариства, що розробляється в тиші кабінетів суспільствознавців, філософів, економістів. Проте закони пізнання потребують наукового пророкування, передбачення майбутнього. Тому викладемо деякі важливі особливості інформаційного суспільства, що варто враховувати в процесі переходу до нього, орієнтуючись на досягнення фахівців Російської Федерації, які зробили вагомий вклад у розвиток даного напрямку [3]^

Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу у світі супроводжується зростанням науково-технічних знань і інформації. У результаті людством накопичений величезний обсяг інформації, усвідомлена цінність інформації, її важливість у процесі забезпеченні життєдіяльності суспільства. Знання, інформація, їх користь стали оцінюватися в грошовому еквіваленті. Вони стали, поряд із речовиною й енергією, продуктом виробництва, товаром. Значення інформації в суспільстві в майбутньому буде зростати, а її частка в загальному обсязі валового світового продукту (ВСП) буде ставати усе більш вагомою. Інформація усе більш істотно буде впливати на структуру і соціально-економічні сторони суспільства, що призведе до формування інформаційного суспільства. Інформаційне суспільства буде мати глобальний характер, об'єднувати інформаційні ресурси всіх країн у єдину інформаційну систему, доступ до якої буде можливий у будь-якій точці Землі, будь-якому члену світового співтовариства. Тому можна говорити про глобальне інформаційне суспільство (ГІС). Кожний житель планети зможе користуватися інформацією згідно з його особистими, персональними потребами та інтересами. У інформаційному суспільстві зміниться спосіб життя людей, стиль роботи, спілкування один з одним, буде підвищення продуктивності праці і тим самим ріст добробуту людей. Можна припускати, що багато глобальних проблем, із якими зштовхується сучасне суспільство, такі як демографічні колізії, погіршення екології, недостача продуктів харчування, виснаження світових ресурсів можуть бути розв’язані шляхом поліпшення інформаційного обміну, підвищення поінформованості й інтелектуалізації суспільства, заміною переміщення товарів і людей переміщенням потоків інформації. Розвиток культури й утворення дистанційного навчання, розвиток ділової активності і зайнятості через створення «віртуальних» колективів і електронний бізнес; розширення медичних послуг через телемедицину - усе це суспільно корисні нововведення, що супроводжують інформаційне суспільство. Інформаційне суспільство буде відрізнятися високою інтелектуальністю, що досягається за допомогою мережного об'єднання локальних розрахункових систем, персональних комп’ютерів, баз даних і утворення світового асоційованого інтелекту.

Становить інтерес визначення інформаційного суспільства окремими авторами й у ряді документів.

«Інформаційне суспільство - щабель у розвитку сучасної цивілізації, що характеризується створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективна інформаційна взаємодія людей, їхній доступ до світових інформаційних ресурсів і задоволення їх соціальних і особистих потреб в інформаційних продуктах і послугах».

«Інформаційне суспільство - це суспільство, у якому опрацюванням інформації зайнято більше людей, чим опрацюванням сировини і матеріалів. У сьогоднішній постановці у розвинутих країн існує два основних аспекти побудови інформаційного суспільства: забезпечення фізичних ланцюгів і змістовне забезпечення - виробництво послуг, що передаються по цих мережах. З погляду соціально-економічного розвитку, із погляду прийняття рішень важливий самий факт передачі, поширення і використання інформації, а не канал передачі. Розвиток інформаційного суспільства йде через процес інформатизації».

Поряд із визначенням інформаційного суспільства важливо визначити зміст поняття інформатизація, що багаторазово використовується в посібнику.

«Інформатизація - процес інтенсифікації виробництва і поширення знань в інформації і суспільстві на основі використання сучасних інформаційних комунікаційних технологій (ІКТ) із метою розвитку інформаційного сектора економіки, формування індустрії інформаційних послуг і переходу до інформаційного суспільства».

Важливо підкреслити, що в основі інформатизації і прямування до інформатизаційного суспільства лежать технологічні аспекти, важлива роль ІКТ, їх глибокий соціально-економічний вплив на суспільство.

Отже, «інформатизаційне суспільство - щабель у розвитку людської цивілізації, що характеризується тим, що найважливішим продуктом життєдіяльності і виробництва людей стають знання, інформація; що характеризується створенням глобального інформаційного простору, що забезпечує задоволення суспільних і персональних потреб людей в інформаційному обміні, одержанні різноманітних послуг».

Приведені визначення інформаційного суспільства характеризують його позитивні сторони. Це і зрозуміло - майбутнє повинно бути краще дійсного, воно повинно бути більш моральним, щоб уникнути падіння моралі, що спостерігається в теперішньому часі, і є ознаки посилення цього явища, розробляються етичні норми цього суспільства. На Міжнародній конференції по змінах культури і демократії в Глобальному інформаційному суспільстві (Корфу, Греція) серед інших правових, політичних, культурних питань обговорювалася Хартія громадян ГІС. Хартія містить 8 принципів, яким повинні дотримуватися громадяни майбутнього кіберпростору, утвореного Глобальним інформаційним суспільством.

Принцип 1 - громадяни повинні захищати точність і цілісність інформації, виконувати закони держав.

Принцип 2 - країни повинні мати на меті рівність при доступі до електронної інформації і кіберпростору для всіх громадян без будь-якої дискримінації.

Принцип 3 - громадяни мають право на приватне життя і право на ведення справ, вільних від стеження або страху стеження.

Принцип 4 - громадяни мають право на свободу вираження думок і несуть відповідальність за порушення демократичних прав і добробуту всіх громадян.

Принцип 5 - кіберпростір повинен бути використаний для посилення можливості демократії.

Принцип 6 - кіберпростір повинен бути використаний для підтримки різноманіття культур та ідеологій.

Принцип 7 - всі учасники ГІС повинні мати своєю метою справедливий розподіл багатств і вигод.

Принцип 8 - володіння персональними даними закріплюється за суб'єктом даних.

Згадана хартія - це лише приклад тих підходів, що формуються суспільною думкою, до підвалин нового майбутнього товариства.