- •Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку
- •Розділ і. Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку в глобальних суспільних змінах
- •1.1.Основні зміни у людському суспільстві на рубежі хх та ххі століть
- •1.1.1. Зміна народжуваності в розвинутих країнах
- •1.1.2.Зміна визначення ефективності
- •1.1.3.Глобалізація конкуренції
- •1.1.4. Невідповідність між економічною глобалізацією і політичною роз'єднаністю у міжнародному житті
- •1.1.5.Зміна пріоритетів в областях життєдіяльності, які характеризуються успішним станом
- •1.1.6.Зміни як фактори ”десятикратної сили”
- •1.1.7. Основні закономірності політики змін
- •1.2.Визначення та основні риси інформаційного суспільства
- •1.2.1.Визначення інформаційного суспільства
- •1.2.2.Особливості та характерні риси інформаційного суспільства
- •1.2.3.Шляхи переходу до інформаційного суспільства
- •1.3.Глобальна інформаційна інфраструктура
- •1.3.1. Глобальна інформаційна інфраструктура як інституціональна база інформаційного суспільства
- •Сьогодн
- •1.3.2. Основні складові глобальної інформаційної інфраструктури
- •1.3.3.Телекомунікаційна інфраструктура – основа інформаційної інфраструктури
- •1.3.3.1 Базова (транспортна) мережа та мережа доступу
- •1.3.3.2 Мережа доступу
- •Висновки до розділу і
- •Література до розділу і
- •Розділ іі. Національна система зв'язку України як частина інформаційної інфраструктури та інформаційного суспільства
- •2.1. Основні засади створення та розвитку нсзу
- •2.1.1. Загальні положення
- •2.1.2. Організаційна структура нсзу
- •2.1.3. Технологічна структура нсзу
- •2.2. Розвиток нсзу та використання новітніх технологій
- •2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [4, 5]
- •2.2.2. Технологія dwdm [3]
- •2.2.3 Мережі мобільного зв'язку [6, 7]
- •2.3. Тенденції розвитку нсзу [8]
- •2.3.1. Сучасний стан та плдальший розвиток ринку зв'язку України
- •2.3.1.1. Тенденції технічного розвитку
- •2.3.1.2. Тенденції економічного розвитку
- •2.3.4. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні [9]
- •Висновки до розділу іі
- •Література до розділу іі
- •Розділ ііі. Основи управління мережами та підприємствами зв’язку
- •3.1 Особливості роботи підприємств зв'язку в ринкових умовах [1]
- •3.1.1 Взаємини підприємств зв'язку, користувачів і органів управління до перебудови
- •Міністерство
- •Підприємства зв’язку
- •Користувачі
- •3.1.2 Зміни у взаєминах учасників ринку в сучасних умовах
- •3.2 Основні принципи та методи управління [3, 4, 5]
- •3.2.1. Загальні поняття щодо управління [6,7]
- •3.2.2 Директивний та економічний методи управління [6]
- •3.2.3 Оперативне і стратегічне управління [6, 8]
- •3.2.4. Класифікація підприємств (організацій) та їх організаційних структур
- •3.3. Управлінські задачі та методи їх вирішення [6, 9, 11]
- •3.3.1. Природа прийняття рішень [6]
- •3.3.2 Класифікація задач управління [6]
- •3.3.3 Оптимальне управління: методи вирішення задач [6, 11]
- •3.3.4 Загальний вигляд задачі оптимального управління [11]
- •3.4 Метод лінійного програмування як приклад вирішення проблем оптимізації управління [9, 10, 11]
- •3.4.1 Загальна форма задачі лінійного програмування та її складові
- •3.4.2. Сутність понять "цільова функція" та "обмеження"
- •3.4.3. Методи рішення задачі
- •3.4.4. Приклад задачі лінійного програмування стосовно підприємства зв'язку
- •Висновки до розділу ііі
- •Література до розділу ііі
- •Розділ іv. Регулювання телекомунікацій
- •4.1.Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [1,2]
- •4.1.1.Регулювання як необхідна перебудова розви ку сфери телекомунікацій
- •4.1.2.Основні законодавчі та нормативні документи в сфері телекомунікацій
- •4.1.3.Зміни в законодавстві як наслідок необхідності інституціональних змін у сфері регулювання
- •4.1.4. Основні положення Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.Органи регулювання та їх повноваження
- •4.2.1 Структура управління галуззю відповідно до Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.2. Повноваження та відповідальність Національної Комісії з питань регулювання зв’язку
- •4.2.3 Повноваження та відповідальність Центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку
- •4.3. Основні напрямки регулювання [3,4]
- •4.3.1. Політика ліцензування
- •4.3.2. Забезпечення загально доступних послуг
- •4.3.3. Регулювання відносин підприємств зв’язку між собою
- •4.3.4. Контроль якості надання послуг
- •4.3.5. Сертифікація обладнання та послуг
- •4.3.6. Розподіл обмежених ресурсів
- •4.3.7. Тарифна політика: сфера державного регулювання
- •Висновки до розділу іv
- •Література до розділу іv
- •Розділ V. Особливості менеджменту телекомуникацій в сучасних умовах
- •5.1. Основні зміни у суспільстві та галузі телекомуникацій, діяльність Tele management Forum`a
- •5.2. Концепція ngoss. Основні положення [10]
- •5.2.1. Ngoss – виклик часу
- •5.2.2. ETom – карта бізнес процесів
- •5.2.3. Модель sid
- •5.2.4.Сутність концепції впровадження ngoss
- •5.3.1 Аналіз бізнес-процесу
- •Користувачі послуг зВ’яЗку
- •5.3.2. Реінжиніринг й удосконалення бізнес-процесів
- •5.3.3. Основні положення реінжинірингу бізнес-процесів (рбп).
- •5.3.4.Практичні питання реалізації рбп
- •Висновки до розділу V
- •Література до розділу V
- •Розділ vі. Основи експлуатації обладнання і мереж на підприємствах зв’язку
- •6.1 Загальні положення і методи експлуатації телекомунікаційних мереж на підприємствах зв’язку [1,2]
- •6.1.1. Загальні правила здійснення підприємницької діяльності [3]
- •6.1.2. Визначення поняття “експлуатація” стосовно до підприємств зв'язку
- •6.1.3.Основні складові системи технічної експлуатації
- •6.1.4. Задачі, що вирішують підсистеми технічної експлуатації
- •6.1.5.Основні методи технічного обслуговування засобів зв'язку
- •6.2 Оптимізація структури резерву та поняття надійності засобів зв'язку [1,2]
- •6.2.1 Надійність та її властивості
- •6.2.2. Постановка задачі оптимізації структури резерву
- •6.2.3 Розрахунок надійності складних систем
- •6.2.4. Методи оптимізації резерву
- •6.3. Організація профілактичного обслуговування обладнання [1,2]
- •6.3.1. Принципи профілактичного обслуговування
- •6.3.2. Оптимізація періоду профілактики
- •6.3.3. Прогнозування відмов
- •6.4. Організація оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України [4]
- •6.4.1. Загальні принципи оперативно-технічного управління
- •6.4.2. Основні завдання системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами
- •6.4.3. Основні завдання та функції Національного центру
- •6.4.4. Основні завдання та функції центрів управління мережами
- •Висновки до розділу vі
- •Література до розділу vі
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу менеджмент підприємств зв’язку
4.1.2.Основні законодавчі та нормативні документи в сфері телекомунікацій
Тут обмежимося лише перерахуванням основних законодавчих та нормативних документів, що використовуються при регулюванні електрозв'язку .
Головним регулюючим документом, що відноситься до галузі електрозв'язку, є Конституція України. Хоча в тексті самої конституції немає прямих вказівок про способи реалізації і розвитку електрозв'язку, проте саме вона визначає основні підходи при створенні регулюючих документів більш низького рангу.
Другим за значенням регулюючим документом є Закон України “Про телекомунікації”, прийнятий ВР України наприкінці 2003р. Цей закон можна вважати малою конституцією галузі, він визначає основні правила функціонування і розвитку галузі, хоча і менш докладно в порівнянні з тим , як це зроблено, наприклад, у “Основних положеннях створення і розвитку ЕНСЗ України”. Однак це не єдиний закон, що має відношення до галузі зв'язку. З погляду організації виробничих процесів дуже важливе значення мають
― Закон України “Про підприємництво”
― Закон України “Про інвестиційну діяльність”
― Закон України “Про власність”
― Закон України “Про підприємства України”
― Закон України “Про господарські товариства”
― Закон України “Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”тощо;
До числа найважливіших нормативних документів також відносяться: Укази Президента України та Постанови кабінету міністрів України (наприклад “Про порядок ліцензування підприємницької діяльності”);
Найбільш численним комплексом нормативних документів, є відомчі документи, що діють у рамках галузі зв'язку.
До них відносяться:
положення по реалізації окремих видів діяльності в галузі зв'язку;
інструкції з різних питань (наприклад, “Інструкція про умови і правила вираження окремих видів діяльності в галузі зв’язку, які підлягають ліцензуванню (ліцензійні умови) та контроль за їх дотриманням”. Затверджено наказом ліцензійної палати України, Держкомзв’язку України №87/129 від 14.09.1998р);
різні правила (наприклад, “Правила приєднання мереж електрозв’язку операторів різних форм власності до мереж електрозв’язку загального користування” затверджені Наказом Держкомзв’язку України від 21.06.99) тощо.
Основний клас нормативних документів складають документи, що регламентують так зване технічне регулювання. До них відносяться :
Державні стандарти.
Управлінські нормативні документи, що мають юридичну чинність усередині галузі;
Рекомендації (наприклад, Р45-006-98 “Методи вимірювання та обчислення показників якості встановлення з’єднань”) тощо.
Крім того, органи різного рівня що управляють, часто розсилають різні роз'яснення, тлумачення, відповіді на питання і т.д. Усі вони можуть бути використані в процесі регулювання зв'язку.
До числа нормативних документів відносяться також рекомендації міжнародних організацій за напрямком “Електрозв'язок” (наприклад, Рекомендація Міжнародного союзу електрозв'язку). Ці документи не мають юридичної чинності на території України. Однак вони визнаються, тому що Україна, по-перше, має представництва в них (наприклад, у Міжнародному союзі електрозв'язку), а по-друге, вона прагне до інтеграції в європейське і світове співтовариство.
Ці й інші нормативні документи визначають політику регулювання в галузі зв'язку. Однак ситуація в Україні безупинно змінюється, а разом з нею істотно змінюється нормативна база.