- •Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку
- •Розділ і. Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку в глобальних суспільних змінах
- •1.1.Основні зміни у людському суспільстві на рубежі хх та ххі століть
- •1.1.1. Зміна народжуваності в розвинутих країнах
- •1.1.2.Зміна визначення ефективності
- •1.1.3.Глобалізація конкуренції
- •1.1.4. Невідповідність між економічною глобалізацією і політичною роз'єднаністю у міжнародному житті
- •1.1.5.Зміна пріоритетів в областях життєдіяльності, які характеризуються успішним станом
- •1.1.6.Зміни як фактори ”десятикратної сили”
- •1.1.7. Основні закономірності політики змін
- •1.2.Визначення та основні риси інформаційного суспільства
- •1.2.1.Визначення інформаційного суспільства
- •1.2.2.Особливості та характерні риси інформаційного суспільства
- •1.2.3.Шляхи переходу до інформаційного суспільства
- •1.3.Глобальна інформаційна інфраструктура
- •1.3.1. Глобальна інформаційна інфраструктура як інституціональна база інформаційного суспільства
- •Сьогодн
- •1.3.2. Основні складові глобальної інформаційної інфраструктури
- •1.3.3.Телекомунікаційна інфраструктура – основа інформаційної інфраструктури
- •1.3.3.1 Базова (транспортна) мережа та мережа доступу
- •1.3.3.2 Мережа доступу
- •Висновки до розділу і
- •Література до розділу і
- •Розділ іі. Національна система зв'язку України як частина інформаційної інфраструктури та інформаційного суспільства
- •2.1. Основні засади створення та розвитку нсзу
- •2.1.1. Загальні положення
- •2.1.2. Організаційна структура нсзу
- •2.1.3. Технологічна структура нсзу
- •2.2. Розвиток нсзу та використання новітніх технологій
- •2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [4, 5]
- •2.2.2. Технологія dwdm [3]
- •2.2.3 Мережі мобільного зв'язку [6, 7]
- •2.3. Тенденції розвитку нсзу [8]
- •2.3.1. Сучасний стан та плдальший розвиток ринку зв'язку України
- •2.3.1.1. Тенденції технічного розвитку
- •2.3.1.2. Тенденції економічного розвитку
- •2.3.4. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні [9]
- •Висновки до розділу іі
- •Література до розділу іі
- •Розділ ііі. Основи управління мережами та підприємствами зв’язку
- •3.1 Особливості роботи підприємств зв'язку в ринкових умовах [1]
- •3.1.1 Взаємини підприємств зв'язку, користувачів і органів управління до перебудови
- •Міністерство
- •Підприємства зв’язку
- •Користувачі
- •3.1.2 Зміни у взаєминах учасників ринку в сучасних умовах
- •3.2 Основні принципи та методи управління [3, 4, 5]
- •3.2.1. Загальні поняття щодо управління [6,7]
- •3.2.2 Директивний та економічний методи управління [6]
- •3.2.3 Оперативне і стратегічне управління [6, 8]
- •3.2.4. Класифікація підприємств (організацій) та їх організаційних структур
- •3.3. Управлінські задачі та методи їх вирішення [6, 9, 11]
- •3.3.1. Природа прийняття рішень [6]
- •3.3.2 Класифікація задач управління [6]
- •3.3.3 Оптимальне управління: методи вирішення задач [6, 11]
- •3.3.4 Загальний вигляд задачі оптимального управління [11]
- •3.4 Метод лінійного програмування як приклад вирішення проблем оптимізації управління [9, 10, 11]
- •3.4.1 Загальна форма задачі лінійного програмування та її складові
- •3.4.2. Сутність понять "цільова функція" та "обмеження"
- •3.4.3. Методи рішення задачі
- •3.4.4. Приклад задачі лінійного програмування стосовно підприємства зв'язку
- •Висновки до розділу ііі
- •Література до розділу ііі
- •Розділ іv. Регулювання телекомунікацій
- •4.1.Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [1,2]
- •4.1.1.Регулювання як необхідна перебудова розви ку сфери телекомунікацій
- •4.1.2.Основні законодавчі та нормативні документи в сфері телекомунікацій
- •4.1.3.Зміни в законодавстві як наслідок необхідності інституціональних змін у сфері регулювання
- •4.1.4. Основні положення Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.Органи регулювання та їх повноваження
- •4.2.1 Структура управління галуззю відповідно до Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.2. Повноваження та відповідальність Національної Комісії з питань регулювання зв’язку
- •4.2.3 Повноваження та відповідальність Центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку
- •4.3. Основні напрямки регулювання [3,4]
- •4.3.1. Політика ліцензування
- •4.3.2. Забезпечення загально доступних послуг
- •4.3.3. Регулювання відносин підприємств зв’язку між собою
- •4.3.4. Контроль якості надання послуг
- •4.3.5. Сертифікація обладнання та послуг
- •4.3.6. Розподіл обмежених ресурсів
- •4.3.7. Тарифна політика: сфера державного регулювання
- •Висновки до розділу іv
- •Література до розділу іv
- •Розділ V. Особливості менеджменту телекомуникацій в сучасних умовах
- •5.1. Основні зміни у суспільстві та галузі телекомуникацій, діяльність Tele management Forum`a
- •5.2. Концепція ngoss. Основні положення [10]
- •5.2.1. Ngoss – виклик часу
- •5.2.2. ETom – карта бізнес процесів
- •5.2.3. Модель sid
- •5.2.4.Сутність концепції впровадження ngoss
- •5.3.1 Аналіз бізнес-процесу
- •Користувачі послуг зВ’яЗку
- •5.3.2. Реінжиніринг й удосконалення бізнес-процесів
- •5.3.3. Основні положення реінжинірингу бізнес-процесів (рбп).
- •5.3.4.Практичні питання реалізації рбп
- •Висновки до розділу V
- •Література до розділу V
- •Розділ vі. Основи експлуатації обладнання і мереж на підприємствах зв’язку
- •6.1 Загальні положення і методи експлуатації телекомунікаційних мереж на підприємствах зв’язку [1,2]
- •6.1.1. Загальні правила здійснення підприємницької діяльності [3]
- •6.1.2. Визначення поняття “експлуатація” стосовно до підприємств зв'язку
- •6.1.3.Основні складові системи технічної експлуатації
- •6.1.4. Задачі, що вирішують підсистеми технічної експлуатації
- •6.1.5.Основні методи технічного обслуговування засобів зв'язку
- •6.2 Оптимізація структури резерву та поняття надійності засобів зв'язку [1,2]
- •6.2.1 Надійність та її властивості
- •6.2.2. Постановка задачі оптимізації структури резерву
- •6.2.3 Розрахунок надійності складних систем
- •6.2.4. Методи оптимізації резерву
- •6.3. Організація профілактичного обслуговування обладнання [1,2]
- •6.3.1. Принципи профілактичного обслуговування
- •6.3.2. Оптимізація періоду профілактики
- •6.3.3. Прогнозування відмов
- •6.4. Організація оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України [4]
- •6.4.1. Загальні принципи оперативно-технічного управління
- •6.4.2. Основні завдання системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами
- •6.4.3. Основні завдання та функції Національного центру
- •6.4.4. Основні завдання та функції центрів управління мережами
- •Висновки до розділу vі
- •Література до розділу vі
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу менеджмент підприємств зв’язку
2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [4, 5]
До основних пакетних методів передачі повідомлень можна віднести технології ATM, IP, FR (frame relay), X.25. Загальні властивості пакетних технологій наступні:
передані повідомлення розділяються на окремі фрагменти, що називаються пакетами чи кадрами;
пакети (кадри) передаються від передавача до приймача самостійно і, можливо, різними шляхами. Для цього кожен пакет має адресну частину (заголовок), де розміщаються відомості про приймач і передавач, а також службова інформація;
передача пакетів здійснюється в нереальному масштабі часу із запам'ятовуванням у проміжних вузлах.
Особливості технології АТМ наступні:
Вона призначена для передачі повідомлень різного типу (діалогова мова, зображення, відеоконференції і .т.д.). При передачі мовлення необхідно забезпечити малу затримку в шляху проходження, пакета. Максимально припустима величина - 400 мсекунд (супутниковий зв'язок). При передачі даних жорстких вимог на затримку не встановлюється. ATM призначена для передачі повідомлень різного типу, отже затримка шляху проходження пакета повинна бути мінімальної. Пакети ATM містять 53 байта: 5 байт - службова інформація, 48 байт - корисна інформація. Технологія ATM використовує передачу пакетів постійної довжини, що дозволяє забезпечити прийнятну затримку при передачі мовної інформації (не більш 150 мсекунд) і підвищена якість передачі. Відпрацьовано систему управління, що забезпечує використання системи пріоритетів і гнучкість стосовно переданого трафіку. Система пріоритетів дозволяє установити черговість передачі повідомлень при наявності дефіциту пропускної здатності. Вищий пріоритет привласнюється голосовому трафіку. ATM має можливість взаємної роботи з мережами які використовують інші технології. Вона також дозволяє знайти і виправити помилки, що виникають у службовій частині пакета.
Особливості технології ТСР/IP коротко можна охарактеризувати наступним чином:
формат пакета: службова частина 20 байт; загальна довжина – до 65535 байт;
довжина пакета - перемінна;
пакет IP може бути адаптований до виду інформації, яка передається;
технологія відрізняється високої ефективністю при передачі даних, зниженою ефективністю при передачі мовлення;
протокол IP має дуже широку поширеність у світі (більш 90% серед усіх використовуваних протоколів);
може забезпечити високу якість передачі в парі з іншими протоколами (наприклад, МPLS).
Особливості технології FR
формат пакета: службова частина 6-8 байт, корисна частина до 2000 байт;
довжина пакета - перемінна;
є можливість передачі мовної інформації;
порівняльна простота апаратури, що реалізує технологію;
є можливість використання системи пріоритетів;
виявляє помилки, але не виправляє їх;
Особливості технології Х.25
- формат пакета: службова частина 6-9 байт, корисна частина до 1600 байт
довжина пакета - змінна;
ефективність передачі менше, ніж у технології FR;
технологія дозволяє виправляти помилки (шляхом перепитування);
низька швидкість передачі (до 64кб) ;
неможливість передачі мови (великі витрати часу на перепитування).
Варто відзначити, що пакетні мережні технології аж ніяк не обмежуються згаданим переліком. Великий клас пакетних технологій використовується на локальних обчислювальних мережах (ЛОМ) та мережах доступу. Серед них лідером є технологія Ethernet, яка також використовує протокол ІР. Вона має велику популярність завдяки невеликій вартості та простоті. Сьогодні вже розроблена так звана технологія Гигабіт-Ethernet (GEthernet), яка розрахована на великі швидкості передачі інформації і “має претензії” на використання не тільки на мережах доступу, а й на магістральних мережах.
Використання тієї чи іншої пакетної технології повинно бути підтверджено техніко-економічним обґрунтуванням [4]
Таким чином, розвиток пакетних мереж йде далі, їх застосування весь час розширюється. Особливо вражаючим є розвиток технологій ІР та розширення мережі Інтернет, яка кожен рік збільшує коло своїх користувачів майже вдвічі.
Мережа Інтернет являє собою сукупність безлічі мереж, що працюють з використанням протоколу IP (Інтернет-протокол). Доступ до мережі Інтернет здійснюється за допомогою вузлів провайдерів мережі Інтернет. Усі вузли провайдерів мають можливість телекомунікації (зв'язку) між собою з використанням найрізноманітніших каналів і трактів, починаючи від каналів телефонної мережі і закінчуючи артеріями скловолоконних ліній зв'язку. Доступ до вузлів провайдерів здійснюється кількома способами:
доступ через телефонну мережу загального користування (кожен вузол Інтернет обов'язково містить шлюз)
створення між користувачами і вузлом мережі Інтернет прямої лінії зв'язку (зв'язок, що не комутується,). Цей ланцюжок також може бути організований по телефонній мережі загального користування
організація доступу через мобільну мережу та мережі радіо доступу (Wi Fi тощо).
Система адресації мережі Інтернет базується на розбивці всієї території землі на обмежені райони (домени) (український домен - UА). У свою чергу домени розбиваються на регіони, що записуються перед адресою домена. Остання частина адреси характеризує безпосередньо користувача. Особливість адрес Інтернет - їхнє буквене представлення, при цьому найменування доменів пов'язано з географічними територіями. Регіони також прив'язуються до географічних назв. Символ @ «собака» відокремлює географічні назви від безпосереднього імені.
Завдяки своїй простоті використання, технологія та мережа Інтернет завойовує нових прихильників, та розгортає уявлення про найновіші послуги (електронна торгівля, електронний бізнес, електронне навчання тощо). Недарма Міжнародна Спілка Електрозв’язку розглядає Інтернет як базу для глобальної інформаційної інфраструктури.
Але для розвитку мереж Інтернет як і інших вторинних мереж необхідні мережі фізичних ланцюгів, які у свою чергу потребують своїх технологій. До недавнього часу однією з найпрогресивніших технологій фізичного рівня була технологія SDH (синхронна ієрархія), яка дозволяла організовувати високоякісний зв’язок на первинних мережах на далекі відстані, як на звичайних кабельних магістралях, так і на волоконно-оптичних лініях зв’язку (ВОЛЗ). Але потреба в підвищенні ефективності використання мереж призвела до необхідності знаходження нових методів передавання. До таких методів відносять технологію DWDM, яка коротко буде розглянута нижче.