- •Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку
- •Розділ і. Менеджмент виробничих процесів на підприємствах зв’язку в глобальних суспільних змінах
- •1.1.Основні зміни у людському суспільстві на рубежі хх та ххі століть
- •1.1.1. Зміна народжуваності в розвинутих країнах
- •1.1.2.Зміна визначення ефективності
- •1.1.3.Глобалізація конкуренції
- •1.1.4. Невідповідність між економічною глобалізацією і політичною роз'єднаністю у міжнародному житті
- •1.1.5.Зміна пріоритетів в областях життєдіяльності, які характеризуються успішним станом
- •1.1.6.Зміни як фактори ”десятикратної сили”
- •1.1.7. Основні закономірності політики змін
- •1.2.Визначення та основні риси інформаційного суспільства
- •1.2.1.Визначення інформаційного суспільства
- •1.2.2.Особливості та характерні риси інформаційного суспільства
- •1.2.3.Шляхи переходу до інформаційного суспільства
- •1.3.Глобальна інформаційна інфраструктура
- •1.3.1. Глобальна інформаційна інфраструктура як інституціональна база інформаційного суспільства
- •Сьогодн
- •1.3.2. Основні складові глобальної інформаційної інфраструктури
- •1.3.3.Телекомунікаційна інфраструктура – основа інформаційної інфраструктури
- •1.3.3.1 Базова (транспортна) мережа та мережа доступу
- •1.3.3.2 Мережа доступу
- •Висновки до розділу і
- •Література до розділу і
- •Розділ іі. Національна система зв'язку України як частина інформаційної інфраструктури та інформаційного суспільства
- •2.1. Основні засади створення та розвитку нсзу
- •2.1.1. Загальні положення
- •2.1.2. Організаційна структура нсзу
- •2.1.3. Технологічна структура нсзу
- •2.2. Розвиток нсзу та використання новітніх технологій
- •2.2.1.Пакетні технології та їх особливості [4, 5]
- •2.2.2. Технологія dwdm [3]
- •2.2.3 Мережі мобільного зв'язку [6, 7]
- •2.3. Тенденції розвитку нсзу [8]
- •2.3.1. Сучасний стан та плдальший розвиток ринку зв'язку України
- •2.3.1.1. Тенденції технічного розвитку
- •2.3.1.2. Тенденції економічного розвитку
- •2.3.4. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні [9]
- •Висновки до розділу іі
- •Література до розділу іі
- •Розділ ііі. Основи управління мережами та підприємствами зв’язку
- •3.1 Особливості роботи підприємств зв'язку в ринкових умовах [1]
- •3.1.1 Взаємини підприємств зв'язку, користувачів і органів управління до перебудови
- •Міністерство
- •Підприємства зв’язку
- •Користувачі
- •3.1.2 Зміни у взаєминах учасників ринку в сучасних умовах
- •3.2 Основні принципи та методи управління [3, 4, 5]
- •3.2.1. Загальні поняття щодо управління [6,7]
- •3.2.2 Директивний та економічний методи управління [6]
- •3.2.3 Оперативне і стратегічне управління [6, 8]
- •3.2.4. Класифікація підприємств (організацій) та їх організаційних структур
- •3.3. Управлінські задачі та методи їх вирішення [6, 9, 11]
- •3.3.1. Природа прийняття рішень [6]
- •3.3.2 Класифікація задач управління [6]
- •3.3.3 Оптимальне управління: методи вирішення задач [6, 11]
- •3.3.4 Загальний вигляд задачі оптимального управління [11]
- •3.4 Метод лінійного програмування як приклад вирішення проблем оптимізації управління [9, 10, 11]
- •3.4.1 Загальна форма задачі лінійного програмування та її складові
- •3.4.2. Сутність понять "цільова функція" та "обмеження"
- •3.4.3. Методи рішення задачі
- •3.4.4. Приклад задачі лінійного програмування стосовно підприємства зв'язку
- •Висновки до розділу ііі
- •Література до розділу ііі
- •Розділ іv. Регулювання телекомунікацій
- •4.1.Законодавство з регулювання у сфері телекомунікацій [1,2]
- •4.1.1.Регулювання як необхідна перебудова розви ку сфери телекомунікацій
- •4.1.2.Основні законодавчі та нормативні документи в сфері телекомунікацій
- •4.1.3.Зміни в законодавстві як наслідок необхідності інституціональних змін у сфері регулювання
- •4.1.4. Основні положення Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.Органи регулювання та їх повноваження
- •4.2.1 Структура управління галуззю відповідно до Закону України “Про телекомунікації”
- •4.2.2. Повноваження та відповідальність Національної Комісії з питань регулювання зв’язку
- •4.2.3 Повноваження та відповідальність Центрального органу виконавчої влади у галузі зв’язку
- •4.3. Основні напрямки регулювання [3,4]
- •4.3.1. Політика ліцензування
- •4.3.2. Забезпечення загально доступних послуг
- •4.3.3. Регулювання відносин підприємств зв’язку між собою
- •4.3.4. Контроль якості надання послуг
- •4.3.5. Сертифікація обладнання та послуг
- •4.3.6. Розподіл обмежених ресурсів
- •4.3.7. Тарифна політика: сфера державного регулювання
- •Висновки до розділу іv
- •Література до розділу іv
- •Розділ V. Особливості менеджменту телекомуникацій в сучасних умовах
- •5.1. Основні зміни у суспільстві та галузі телекомуникацій, діяльність Tele management Forum`a
- •5.2. Концепція ngoss. Основні положення [10]
- •5.2.1. Ngoss – виклик часу
- •5.2.2. ETom – карта бізнес процесів
- •5.2.3. Модель sid
- •5.2.4.Сутність концепції впровадження ngoss
- •5.3.1 Аналіз бізнес-процесу
- •Користувачі послуг зВ’яЗку
- •5.3.2. Реінжиніринг й удосконалення бізнес-процесів
- •5.3.3. Основні положення реінжинірингу бізнес-процесів (рбп).
- •5.3.4.Практичні питання реалізації рбп
- •Висновки до розділу V
- •Література до розділу V
- •Розділ vі. Основи експлуатації обладнання і мереж на підприємствах зв’язку
- •6.1 Загальні положення і методи експлуатації телекомунікаційних мереж на підприємствах зв’язку [1,2]
- •6.1.1. Загальні правила здійснення підприємницької діяльності [3]
- •6.1.2. Визначення поняття “експлуатація” стосовно до підприємств зв'язку
- •6.1.3.Основні складові системи технічної експлуатації
- •6.1.4. Задачі, що вирішують підсистеми технічної експлуатації
- •6.1.5.Основні методи технічного обслуговування засобів зв'язку
- •6.2 Оптимізація структури резерву та поняття надійності засобів зв'язку [1,2]
- •6.2.1 Надійність та її властивості
- •6.2.2. Постановка задачі оптимізації структури резерву
- •6.2.3 Розрахунок надійності складних систем
- •6.2.4. Методи оптимізації резерву
- •6.3. Організація профілактичного обслуговування обладнання [1,2]
- •6.3.1. Принципи профілактичного обслуговування
- •6.3.2. Оптимізація періоду профілактики
- •6.3.3. Прогнозування відмов
- •6.4. Організація оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами України [4]
- •6.4.1. Загальні принципи оперативно-технічного управління
- •6.4.2. Основні завдання системи оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами
- •6.4.3. Основні завдання та функції Національного центру
- •6.4.4. Основні завдання та функції центрів управління мережами
- •Висновки до розділу vі
- •Література до розділу vі
- •Завдання і методичні вказівки до курсової роботи з курсу менеджмент підприємств зв’язку
2.2. Розвиток нсзу та використання новітніх технологій
Україна переживає важкий період перебудови своєї економіки, одним з елементів якої є телекомунікації. У порівнянні з іншими галузями, галузь зв’язку розвивається випереджаючими темпами, однак порівняння з розвиненими країнами виявляється не на нашу користь. Система зв'язку України все ще залишається слаборозвиненою, суттєву частину якої складають аналогові системи передачі і комутації. Перебороти відставання можна тільки одним шляхом: широко впроваджувати новітні системні технології (поряд із здійсненням необхідних організаційних заходів).
З новітніми мережними технологіями, також пов'язують побудову новітніх інфокомунікаційних мереж, так званих, "мереж наступного покоління" (NGN).
Попри весь резонанс, що створюється навколо новітніх мережних технологій, вони не є чимось несподіваним. Вони є цілком передбачуваним результатом невпинного загального технологічного прогресу, який здійснюється в технічно розвинених країнах світу для досягнення переваг лідерства в ринковій конкуренції. Завдяки ньому, в розвинених країнах вже відійшли в минуле технології аналогового передавання і комутації сигналів. Досягли зрілості і готуються до відходу у минуле перші технології цифрового передавання і комутації РDH, SDH, ISDN. На часі пошук новітніх мережних технологій, здатних задовольнити практично усі потреби людей в телеінформаційному спілкуванні, в нових формах колективної праці і надання послуг, в мультимедійному доступі до накопичених людством знань та досвіду.
Сьогодні під новітніми технологіями розуміють такі технології, які дозволяють істотно (у декілька разів) підвищити пропускну спроможність ліній зв'язку, каналів, трактів, або помітно підняти якісні параметри передачі
При цьому новітні мережні технології можна умовно розділити на дві групи.
Перша група базується на удосконаленні властивостей носіїв (оптичне ущільнення волоконно-оптичних ліній зв'язку, частотне ущільнення мідних жил абонентських кабелів, ефективне використання радіоефіру, і ін.).
До технологій цієї групи відносяться:
технологія WDМ (DWDМ), що дозволяє збільшити пропускну спроможність скловолокна до 100 разів і більше;
технологія хDSL, що відкрила нові можливості використання мідних жил уже прокладених кабелів (місцевих і міжміських).
Обидві ці технології мають ряд різновидів, що прив'язані до конкретних умов і вимог (вид волокна або жили, симетричність або асиметричність передачі/прийому і т.д.).
нові технології створення мобільних мереж наступних поколінь (3G, 4G) і ін.
До другої групи технологій відносяться технології, що базуються на удосконалюванні способів обробки і передачі інформації та використанні технічного прогресу в галузі створення мікросхем, підвищенні їх швидкісних і надійнісних характеристик. До цієї групи відносяться пакетні технології:
технологія АТМ, що забезпечує поєднання високої швидкості передачі мультимедійної інформації з гарантією якості передачі (QoS);
технологія ТСР/IР (разом із технологіями "переносу" АТМ, РРР, Еthernet ін.), що одержала сьогодні найбільше поширення;
технологія FR. що забезпечує необхідну якість передачі, але є менше швидкісною у порівнянні з попередніми;
технології (протоколи), що дозволяють істотно поліпшити якісні характеристики базових технологій (в основному, технології ТСР/IР): МРLS, RSVР, DiffServ і ін.
Як же сьогодні використовуються новітні мережні технології в Україні?
На жаль, найбільше ефективна технологія WDМ (DWDМ) через її високу вартість ще не знайшла належного застосування. Однак перспективи тут дуже великі. Головне підприємство країни "Укртелеком" має великі ресурси у виді вже прокладених волоконно-оптичних магістралей як усередині країни, так і з виходом за рубіж. З впровадженням оптичного ущільнення пропускна спроможність мереж зв'язку Укртелекома збільшиться багаторазово. Для досягнення цієї мети необхідна ретельна проробка плану інвестицій і розподілу одержуваних прибутків з урахуванням упровадження технології WDМ.
Технології хDSL "пощастило" у більшій мірі, її впровадження можна вважати що відбулося. І в цьому процесі активно беруть участь як вітчизняні підприємства ("Чезара", "ДМЗ") так і дилери закордонних фірм (наприклад фірма "Ватсон-Телеком"). У той же час говорити про масове використання цієї технології поки рано.
Нові технології мобільних мереж поки ще тільки пробивають собі дорогу. Однак, з огляду на експоненціальний ріст в Україні кількості споживачів (майже подвоєння щорічно), очікуються успіхи і в цьому напрямку. Ера 3G і 4G, напевно, не за горами.
Пакетні технології прийшли в Украйну вже давно. "Застрільником" можна вважати підприємство Інфоком, що першим у країні створило і почало експлуатувати мережу Х.25. Тепер у рамках того ж підприємства функціонує мережа FR, що охоплює всю територію України.
Однак лідером в освоєнні пакетних технологій слід вважати нашого головного оператора - Укртелеком. Його корпоративна мережа базується на використанні відразу декількох пакетних технологій: ТСР/ІР, АТМ, ER, Еthernet. Вже офіційно оголошено про прагнення перетворити корпоративну мережу в мультисервісну мережу загального користування.
Таким чином, можна констатувати: в Україні вже використовуються новітні мережні технології. Шкода тільки, що основу системи електрозв'язку країни як і раніше складають морально застарілі телефонна мережа з комутацією каналів і первинна мережі, більша частина обладнання котрої також застаріло.
Далі скорочено розглянемо характеристики деяких новітніх мережних технологій, які для України є найбільш актуальними. Зрозуміло, це буде лише поверховий огляд, який є необхідним при розгляді питань менеджменту підприємств зв’язку. Більш детальну інформацію ви можете знайти у спеціальних виданнях [2]