Реальна (фактична) продуктивність вбж визначається як

, (10)

де k₃ – коефіцієнт заповнення, який враховує розриви у потоці заготовок. Тоді

. (11)

Коефіцієнт заповнення k₃ залежить від форми виробу, співвідношення його габаритних розмірів та способу орієнтування виробу, а також коефіцієнта перевантаження W. Збільшення W веде до зростання швидкості співударів виробу з лотком та висоти його підкидання, що підвищує ймовірність випадання з лотка в навал навіть правильно зорієнтованих у пазу деталей і, відповідно, приводить до зменшення k₃. Із змісту, вкладеного у k₃, зрозуміло, що k₃ 1. З урахуванням виразів (6) та (8) у виразі (10), отримаємо

. (12)

Отже, значення Q зростає пропорційно до збільшення W. Однак, як зазначено раніше, k₃ зменшується із збільшенням W, тому темпи зростання Q падають у міру збільшення W і у разі досягнення деякого заданого W продуктивність починає зменшуватись.

4. Опис експериментальної установки

Експериментальна установка (рис. 4) складається з вібраційного бункерного живильника 2, лабораторного автотрансформатора (ЛАТРа) 1, яким регулюється напруга живлення, та мікрометричного пристрою 3 для вимірювання та встановлення заданої повздовжньої складової амплітуди коливань . Напруга подається на котушки віброзбудника через однопівперіодний випрямляч.

Рис. 4. Схема експериментальної установки

Мікрометричний пристрій (рис. 5) складається з мікрометра 2, корпус якого закріплений на нерухомому стояку 1, та прапорця 4 з підпружиненим упором 3 (пружини на схемі не показані). Прапорець 4 жорстко з'єднаний із чашою віброживильника.

Мікрометричним пристроєм вимірюють амплітуду коливань прапорця 4 у місці співдотику конічного упора з гвинтом мікрометра. Розрахункова амплітуда вимірюється на середньому радіусі гвинтової доріжки R. Перехід від необхідної амплітуди до вимірюваної здійснюється за допомогою співвідношення

, (13)

де – відстань від осі віброживильника до осі упорів на прапорці.

Це співвідношення випливає з подібності трикутників, утворених відповідними радіусами та амплітудами.

Встановлення заданої амплітуди повздовжніх коливань здійснюється наступним чином. Мікрометричний гвинт поволі підводять до підпружиненого упора за включеного ВБЖ (на обмотку віброзбудника подається напруга 5 – 10В) до виникнення стуку упора 3 до торця гвинта. Це положення мікрометричного гвинта фіксується і вважається умовним нулем. Після цього мікрометричний гвинт треба відвести від упора на величину, що дорівнює амплітуді коливань , і повільно збільшувати вихідну напругу обертанням ручки ЛАТРа до виникнення аналогічного стуку упора по гвинту. Поява стуку свідчить про те, що чаша віброживильника коливається із заданою амплітудою. Далі слід записати величину напруги U шкали вольтметра ЛАТРа, і гвинт відвести від упора на деяку відстань. Під час проведення експерименту для заданої амплітуди необхідно постійно слідкувати за показами вольтметра та у разі відхилення напруги від заданого значення слід відновити її обертанням відповідної ручки ЛАТРа.

Рис. 5. Мікрометричний пристрій