Протокол лікування дітей хворих на хронічний тонзиліт

Хронічний тонзиліт – це загальне захворювання організму яке характеризується хронічним запальним процесом, переважно в піднебінних мигдаликах.

Найчастіше збудниками хронічного тонзиліту є:

• стрептококи (домінує - гемолітичний стрептокок групи А);

• стафілококи;

• аденовіруси;

• асоціації збудників (включаючи гриби).

ДІАГНОСТИЧНІ КРИТЕРІЇ ХРОНІЧНОГО ТОНЗИЛІТУ

Клінічні

• повторні ангіни;

• паратонзиліт, паратонзилярний абсцес;

• субфебрілітет /37,1-37,3⁰С/;

• метатонзилярні ускладнення;

місцеві прояви захворювання :

• . рубцеві спайки між мигдаликами та піднебінними дужками;

• . розрихлені або рубцево-змінені та ущільнені мигдалики;

• . кісти мигдаликів;

• . симптом Гізе – гіперемія передніх піднебінних дужок;

• . симптом Зака – набряк верхнього кута, утвореного передньою та задньою дужками;

• . симптом Преображенського – валикоподібне стовщення країв верхньої частини передніх і задніх дужок у вигляді інфільтрації або гіперплазії;

• . регіонарний лімфаденіт (збільшення защелепних лімфовузлів).

Для постановки діагнозу необхідна наявність 2 і більше місцевих ознак.

Лікування хронічного тонзиліту

1.Консервативне лікування

підвищення реактивності організму:

• правильний режим праці та відпочинку;

• загартування;

• раціональне харчування;

• вітамінотерапія;

• гіпосенсибілізуюча терапія

• імуномодулятори;

• санаторно-курортне лікування

заходи місцевої сануючої дії на мигдалики:

• промивання лакун розчинами антисептиків;

• аденотомія (за показаннями);

фізіотерапія:

• ультрафонофорез лікарських речовин на проекцію піднебінних мигдаликів;

• КУФ на мигдалики (тубус-кварц)

засоби рефлекторної дії (масаж, акупунктура та ін.);

Хірургічне лікування

• оперативне втручання у дітей проводиться під загальним знеболенням.

Показання до операції:

• хронічний декомпенсований тонзиліт

• хронічний субкомпенсований тонзиліт при неефективності консервативного лікування (протягом 2 років кожні 6 місяців);

ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ

• при консервативному лікуванні диспансерне спостереження протягом 2 років

• після тонзилектомії диспансерне спостереження протягом 6 місяців.

3.Гострий ларинготрахеїт – запалення слизової оболонки гортані та трахеї, найхарактернішою ознакою якого є набряк підголосової порожнини, що призводить до гострого порушення дихання.

Витяг з наказу n 437 від 31.08.2004. Про затвердження клінічних Протоколів надання медичної допомоги при невідкладних станах у дітей на шпитальному і до шпитальному етапах

Гострий стенозуючий ларінготрахеобронхіт (ГСЛТБ)

Діагностичні критерії:

1. Синдром ГСЛТБ виникає при гострому запаленні гортані і трахеї різної етіології, характеризується порушенням прохідності дихальних шляхів на рівні гортані. Етiологічними факторами ГСЛТБ є:

• набряк гортані незапального характеру при алергійних реакціях негайного типу до харчових продуктів, лікарських препаратів, пилкових рослин і ін.;

• набряк гортані як ускладнення захворювань порожнини рота, ЛОР-органів і ін.;

• поразки слизової оболонки гортані при дифтерії, корi і скарлатині;

2. ГСЛТБ незалежно від причини виникнення, характеризується «гавкаючим» кашлем, афонією і стридорозним подихом..

3.По ступеню звуження просвіту гортані розрізняють:

• стеноз I ступеню (компенсований) - захриплість голосу, у спокої подих рівний, незначне втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, кислотно-основний стан і рО₂ крові в межах норми;

• стеноз II ступеню (субкомпенсований) - дитина збуджена, подих гучний, в акті подиху бере участь допоміжна мускулатура, виражене втягнення яремної ямки і міжреберних проміжків, шкірні покриви яскраво-червоного кольору, потім з'являється ціаноз, пульс частий і напружений, субкомпенсований метаболічний або змішаний ацидоз;

• стеноз III ступеню (декомпенсований) - дитина збуджена або загальмована, гучний, чутний на відстані, подих, ціаноз носо-губного трикутника, липкий холодний піт, тахікардія, розширення границь серця, ознаки застою в малому колі кровообігу, зіниці розширені, гавкаючий кашель, змішаний респіраторний і метаболічний ацидоз, гіпоксемія;

• стеноз IV ступеню (асфіктичний) - настає асфіксія і смерть від гіпоксичної коми.

Медична допомога:

1.Відволікаючі процедури: загальна гаряча ванна тривалістю 5-7 хв (температура води 38-39С), при гіпертермії тіла вище 38С ванну не застосовувати, можна застосувати гірчичники.

2.Десенсибілізуючі препарати.

3.Тепле лужне пиття.

4.При стенозі II-III ступеня – інгаляція з муколітичними препаратами, преднізолон 1-3 мг/кг внутрівенно;

5.Седативна терапія: бензодіазепіни (діазепам, седуксен, реланіум, сибазон) 0,3-0,5 мг/кг, але не більш 10 мг на уведення внутрім’язово або внутрівенно.

6.Інгаляція 100% кисню.

7.При наростанні ГДН і неефективності вищенаведених заходів - після попередньої премедикації 0,1% атропіну сульфату 0,1 мл/рік життя (не більш 0,5 мл) внутрівенно інтубація трахеї або ургентна крикоконікотомія.

8.При стенозі I ступеня - госпіталізація до інфекційного відділення, при II-IV ступенях - до ВIТ.

Лікування

На всіх стадіях проводять відповідну терапію у 3 напрямках:

1. відновлення адекватної вентиляції легенів,

2. боротьба з метаболічним ацидозом,

3. відновлення серцево – судинної діяльності.

4.Гострий бронхіт – запальний процес слизової оболонки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патологій дитячого віку.

Трахеобронхіт рідко зустрічається як самостійне захворювання, частіше як ускладнення при ГРВІ.

Етіологія

Головними чинниками є віруси грипу, парагрипу, RS – віруси, аденовіруси. До вірусів може приєднуватися бактеріальна мікрофлора – стрептокок, гемофільна паличка інфлюенци, стафілокок, пневмокок.

Чинники, що сприяють виникненню гострого бронхіту:

• кліматичні умови,

• переохолодження,

• зниження імунітету,

• вплив токсичних, термічних чинників,

• пил, алергени,

• забруднення атмосфери,

• паління батьків.

Класифікація

За характером ураження :

1.Катаральний

2.Фібринозний

3.Гнійний

4.Геморагічний

5.Некротичний

6.Гнильний

За локалізацією процесу :

1.Ендобронхіт – ураження слизової оболонки бронхів

2.Панбронхіт – ураження і підслизового , і м’язового шарів бронхів

Клініка

Клінічні прояви характеризуються тріадою симптомів:

1) кашель,

2) виділення харкотиння,

3) порушення бронхіальної прохідності, але без ознак обструкції.

Під час обстеження дитини спостерігаються ознаки інтоксикації, яка залежить від виду збудника і віку дитини ( що менша дитина, то частіше спостерігають ознаки інтоксикації).

У дітей, хворих на гострий бронхіт, виражений катаральний синдром. При цьому кашель сухий, нападоподібний, посилюється вночі – напади кашлю призводять до порушення сну і виснажують дитину. Тільки з 2 – го тижня кашель стає вологим, але він може тривати 3 – 4 тижні.

За наказом № 18 від 13.01.2005 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги дітям за спеціальністю «Дитяча пульмонологія»