
- •“ Афо недоношеної дитини та догляд за нею”
- •Протокол медичного догляду за новонародженою дитиною з малою масою тіла при народженні
- •6. Профілактичні заходи
- •7. Годування новонародженої дитини з малою масою тіла при народженні
- •7.1. Вибір методу годування
- •Рекомендовані об’єми ентерального і парентерального харчування в залежності від маси тіла дитини при народженні і доби життя
- •Умовні періоди розвитку недоношеного новонародженого після народження
- •8.Щеплення дитини з малою масою тіла при народженні
- •10. Критерії виписки дитини з малою масою тіла при народженні
- •3. Вигодовування недоношених
10. Критерії виписки дитини з малою масою тіла при народженні
Маса тіла дитини ≥ 2000,0 грамів.
Загальний стан дитини задовільний і відповідає наступним ознакам:
самостійне дихання адекватне з частотою 30-60 за хвилину;
відсутні втяжіння податливих ділянок грудної клітки;
відсутність апное щонайменше протягом 7 діб до дня виписки;
відсутній ціаноз шкіри і слизових оболонок.
10.3. Дитина може підтримувати стабільну нормальну температуру тіла щонайменше 3 доби підряд до дня виписки.
Дитина засвоює належний добовий об’єм харчування і стабільно збільшує масу тіла (щонайменше 20 г/добу протягом 3 діб підряд до дня виписки).
Зроблені всі профілактичні щеплення та скринінгові дослідження.
Пуповинний залишок або ранка сухі та чисті, без ознак запалення.
Мати або члени сім’ї навчені і мають достатні навички догляду за дитиною:
спостерігати за загальним станом і розвитком дитини;
годувати дитину грудьми за вимогою і догодовувати, в разі необхідності, зцідженим грудним молоком з чашки;
контролювати температуру тіла дитини і підтримувати її в межах 36,8-37,2°С;.
Мати або члени сім’ї проінформовані про загрозливі стани дитини, при яких негайно треба звертатися за медичною допомогою:
дитина погано смокче груди;
дитина млява або збудлива;
у дитини виникли судоми;
у дитини порушення дихання: часте > 60 дихань за хвилину або утруднене;
у дитини гіпотермія (температура тіла дитини < 36,5°С) або гіпертермія (температура тіла дитини > 37,5°С);
визначається набряк, гіперемія або нагноювання пупкової ранки;
у дитини блювота або діарея.
Матір попереджена про заходи профілактики синдрому раптової смерті дитини (рекомендовано сон на спині; не курити в приміщенні, де знаходиться дитина; не накривати лице дитини під час сну).
Рекомендовано після виписки:
почати або продовжити профілактичне введення вітаміну Д відповідно до протоколу схеми профілактики рахіту 3
почати або продовжити профілактичне введення заліза дітям з масою тіла при народженні < 1800 грамів і терміном гестації < 32 тижнів.
2. Для виходжування недоношених потрібні такі умови:
Стійкий температурний режим приміщення,
гарне освітлювання,
дотримування правил асептики,
вигодовування грудним молоком,
запобігання інфікування.
Стійкий температурний режим дотримується за допомогою кувеза. Кувез – апарат, в якому здійснюється автоматичне регулювання температури повітря в необхідному режимі, постійна дозована подача кисню, відповідна вологість. Прозорі стінки кувезу дають змогу спостерігати за станом дитини. Температура в кувезі – 31 – 37*С, вологість – 60 –80 %, концентрація кисню –30 – 40 %. В кувезі дитина може знаходитись до 10 діб. Процес підсихання і відпадіння пуповини здійснюється на 2 тижні життя. Чим менша маса тіла дитини, тим пізніше відпадає залишок пуповини. Гігієнічні ванни дітям з масою більше 1500 г проводять щоденно, при цьому температура води – 38 – 39*С, тривалість купання – 4 – 5 хвилин, температура повітря не нижче 25*С. Прогулянки показані при масі тіла не менше 2000 г віком не менше 1 міс.
Спостереження за недоношеними дітьми на дільниці повинно здійснюватися дільничним педіатром за допомогою патронажної медсестри.
Дітей, маса яких при народженні нижча за 1700 г, медпрацівник відвідує 4 рази на місяць до досягнення ними віку 7 міс.
Дітей з масою тіла понад 1700 г – двічі на місяць до 4- місячного віку, а далі – раз на місяць.
Основні принципи диспансеризації недоношених дітей такі:
1. Динамічне спостереження за фізичним і психомоторним розвитком
2. Контроль за раціональним вигодовуванням
3. Профілактика, рання діагностика і лікування дітей з рахітом, анемією
4. Своєчасне виявлення і лікування неврологічних і ортопедичних порушень