Тема 13 «влада і лідерство в менеджменті»

279. Рішення, які врівноважують протиріччя, що виникають,- це:

1) організаційні;

2) запрограмовані;

3) незапрограмовані;

4) компромісні.

280. Рішення, обґрунтовані об'єктивними аналітичними процеса­ми,- це:

1) організаційні;

2) інтуїтивні;

3) раціональні;

4) компромісні.

281. До характерних ознак колективу не належить:

1. спільна мета

2. взаємодія людей у процесі досягнення їх спільної мети

3. однорідність за віковим та професійним складом

4. постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу

282. До причин, що обумовлюють виникнення неформальних груп, не відносять:

1. економічна доцільність

2. потреба у захисті

3. психологічна близькість і симпатія

4. бажання раціоналізувати свою роботу і підвищити її продуктивність

283. До неформальних груп в організації належать:

1. Рада акціонерів

2. група підтримки звільненого директора заводу

3. профспілковий комітет

4. проектні команди

284. До формальних груп підприємства не слід відносити:

1. профспілковий комітет

2. групу любителів підводного плавання

3. футбольну команду підприємства

4. проектні команди

285. Вкажіть, яка з ознак стосується неформальних груп:

1. створюються як структурні підрозділи в організації

2. формуються для виконання регулярної функції

3. складається відповідний розподіл ролей та позицій

4. створюються членами організації згідно з їх взаємними симпатія­ми, спільними інтересами тощо

286. До чинників, що впливають на роботу групи, відносять:

1. розмір та склад групи

2. статус членів групи

3. групові ролі

4. всі перелічені чинники

287. Розвиток колективу (групи) відбувається за такими стадіями:

1. формування групи, притирання, нормалізація стосунків, інтеграція діяльності

2. формування, боротьба, нормалізація, розпад, імплементація відносин

3. притирання, розпад, нормалізація, імплементація

4. боротьба, розмежування, інтеграція діяльності, криза

289. До позитивних наслідків конфлікту у групі не належить:

1. досягнення консенсусу у спірному питанні

2. бажання співробітництва

3. зростання групової одностайності

4. поліпшення взаємовідносин між членами групи

290. До структурних методів управління конфліктами не відносять:

1. роз'яснення підлеглим вимог до роботи

2. координацію та інтеграцію спільної роботи

3. знаходження компромісу

4. встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей діяльності

291. Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої знання, — це:

1. еталонна влада

2. законна влада

3. експертна влада

4. харизматична влада

292. Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої особисті риси, — це:

1. влада винагороди

2. законна влада

3. експертна влада

4. харизматична влада

293. Вкажіть форму влади, яку слід використовувати у випадках, ко­ли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:

1. експертну владу

2. владу винагороди

3. владу переконання

4. еталонну владу

294. З'ясуйте, який вид влади базується на ефективному переда­ванні керівником своєї точки зору іншим:

1. влада переконання

2. еталонна влада

3. законна влада

4. влада співробітництва

295. Назвіть тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і прина­лежності:

1. експертна влада

2. влада переконання

3. законна влада

4. еталонна влада

296. Назвіть стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифі­кацією Р. Лайкерта:

1. доброзичливо-консультативний

2. експлуататорсько-авторитарний

3. доброзичливо-авторитарний

4. консультативно-демократичний

297. «У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували» — це одна із тез Д. Мак-Грегора:

1. теорії «X»

2. теорії «Y»

3. теорії «Z»

4. теорії «XY»

298. Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають в першу чергу — про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:

1. Р. Блейк і Дж. Моутон

2. В. Врум і Ф. Йєттон

3. П. Герсі і К. Бланшар

4. В. Врум і Дж. Моутон

299. Модель Т. Мітчела і Р. Хауса — це теорія, що розглядає:

1. поведінкові аспекти лідерства

2. ситуаційні аспекти лідерства

3. дії лідера, обумовлені його особистими якостями

4. дії лідера, обумовлені його діловими якостями

300. Автократично-ліберальний континум стилів керування запро­понований:

1. П. Герсі

2. Д. Мак-Грегором

3. К. Левіним

4. В. Врумом та Ф. Йєттоном

301. Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, — це:

1. модель Фідлера

2. модель Р. Блейка і Дж. Моутон

3. модель Врума — Йєттона

4. модель Т. Мітчела і Р. Хауса

302. Вкажіть, яка з названих теорій не належить до ситуаційних.

1. теорія життєвого циклу П. Герсі і К. Бланшара

2. модель Врума — Йєттона

3. теорія «X» та «У» Д. Мак-Грегора

4. модель І Мітчела і R Хауса

303. Назвіть модель лідерства, що висуває такі фактори впливу на поведінку менеджера, як: відносини між менеджером і колективом, структуру завдання, посадові повноваження:

1. модель T. Мітчела і Р. Хауса

2. модель Фідлера

3. модель Д. Мак-Грегора

4. модель П. Герсі і К. Бланшара

304. До психологічної групи лідерських якостей відноситься:

1. Об'єктивність

2. Прагнення до постійного самовдосконалення

3. Здатність керувати емоціями

4. Панорамність мислення

305. До когнітивних лідерських якостей відносяться:

1. Професійна предметність

2. Прагнення до постійного самовдосконалення

3. Здатність керувати емоціями

4. Здатність до екстраполяції

306. Який стиль керівництва необхідно застосувати в форсмажорних ситуаціях:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Ліберальний

4. Змішаний

307. Влада, при якій підлеглий вірить, що керівник може заохотити його за виконану роботу, називається владою:

1. Примусу

2. Винагороди

3. Еталонною

4. Законною

308. Який тип влади може викликати у підлеглих негативну реакцію:

1. Примусу

2. Винагороди

3. Еталонна

4. Законна

309. Стиль керівництва, спрямований на участь членів колективу в обговоренні важливих питань його функціонування, це:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

310. Стиль управління, при якому керівник сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, - це:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

311. Стиль управління, за яким керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі управління організацією і мають право на виконання даних їм повноважень, - це:

1. Демократичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

312. Стиль управління, при якому за лідером визнаються видатні, єдині в своєму роді якості, - це:

1. Харизматичний

2. Авторитарний

3. Бюрократичний

4. Патріархальний

313. Тип влади, при якому вплив здійснюється через розумну віру та виконавець приймає на віру знання і цінність знань керівника - це влада:

1. Примусу

2. Експертна

3. Еталонна

4. Законна

314. Тип влади, який формується на засадах харизми та на особистих якостях та здібностях лідера, - це:

1. Примусу

2. Експертна

3. Еталонна

4. Законна

315. До поведінкових теорій лідерства відносять :

1. Модель Фідлера

2. Модель Герсі і Бланшара

3. Теорію Лайкерта

4. Модель Гауза і Мітчела

316. Конфлікт - це:

1) Протистояння сторін, що призводить до негативних наслідків

2) Зіткнення протилежних переконань

3) Застосування оптимальних стилів поведінки в конфліктній ситуації

4) Відсутність згоди, зіткнення сторін на основі протилежно спрямованих мотивів або суджень

317. Форми управлінського впливу :

1) переконання, спонукання, примус, вказівка;

2) прохання, пропозиція;

3) наказ, порада;

4) спонукання, прохання.

318. Влада керівника - це :

1) надана йому можливість впливати на поведінку інших;

2) примушування до виконання завдань;

3) дисциплінарні стягнення;

4) проведення нарад.

319. Лідерство - це

1) уміння лавірувати;

2) здатність впливати на поведінку інших людей;

3) відпочинок з колегами;

4) уміння вивчати ситуацію і приймати рішення.

320. Формальний лідер:

1) особа, яка має досвід роботи;

2) особа, яка має організаторські здібності;

3) особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;

4) особа, яка користується авторитетом у колег.

321. Неформальний лідер:

1) особа, яка має досвід роботи;

2) особа, яка має організаторські здібності;

3) особа, яка має повноваження здійснювати управління колективом;

4) особа, яка користується авторитетом у колег.

322. Повноваження – це

1) можливість приймати рішення;

2) право, надане комусь для здійснення чогось;

3) свобода дій;

4) правильна відповідь відсутня.

323. Делегування повноважень - це:

1) передача підлеглому виконання завдання або діяльності зі сфери дій керівника;  2) чіткий та ефективний розподіл обов’язків, прав і відповідальності;

3) розширення обсягу функцій і завдань, що виконує організація;

4) підвищення оперативності та поліпшення якості управлінських рішень.

324. Що передається в процесі делегування від менеджера підлеглому?

1) права, обов’язки, управлінська відповідальність;

2) завдання, повноваження, функціональна відповідальність;

3) робоче місце, інформація, фінансова відповідальність;

4) ресурси, підлеглі працівники, засоби пересування і зв’язку.

325. Додаткові або змінені повноваження працівника слід закріпити у:

1) статуті підприємства;

2) посадових інструкціях;

3) колективному договорі;

4) штатному розписі.

326. Делегування повноважень здійснюється в напрямку:

1) по діагоналі;

2) знизу вгору;

3) по горизонталі;

4) зверху вниз.

327. Делегування повноважень виправдане лише тоді, коли:

1) задовольняє амбітні бажання підлеглого;

2) полегшує працю керівника;

3) сприяє підвищенню якості управління;

4) дублюється виконання працівниками якихось функцій.

328. Контроль за роботою підлеглих працівників:

1) здійснюється по бажанню керівника;

2) не потрібний;

3) принижує гідність працівників;

4) потрібний.

329. Види контролю якості роботи персоналу залежно від регулярності проведення:

1) активний, пасивний;

2) запобіжний, поточний, підсумковий;

3) щоденний, періодичний, разовий;

4) суцільний, вибірковий.

330. Види контролю якості роботи персоналу за ознакою етапності:

1) активний, пасивний;

2) запобіжний, поточний, підсумковий;

3) щоденний, періодичний, разовий;

4) суцільний, вибірковий.

331. Види контролю якості роботи персоналу за ознакою активності:

1) запобіжний, поточний, підсумковий;

2) суцільний, вибірковий;

3) щоденний, періодичний, разовий;

4) активний, пасивний.

332. Види контролю якості роботи персоналу за рівнем охоплення:

1) запобіжний, поточний, підсумковий;

2) суцільний, вибірковий;

3) щоденний, періодичний, разовий;

4) активний, пасивний.