4 Критерії оцінювання якості виконання курсової роботи

У процесі захисту курсової роботи оцінюється глибина знань студента в досліджуваній галузі, його вміння вести дискусію, обґрунтовувати та відстоювати власну точку зору, відповідати на запитання. Узагальнені критерії оцінювання захисту курсової роботи та деталізовані бальні шкали наведено в табл. 1.

Таблиця 1 – Параметри та критерії оцінювання курсової роботи

№ пор.	Параметри оцінювання	Діапазон оцінки, балів
1	2	3
1	Оцінювання якості курсової роботи Ступінь розкриття теоретичних аспектів проблеми, наведеної в завданні, та коректність використання понятійного апарату	0–20
2	Висвітлення особливостей прояву та розв’язання досліджуваної проблеми, застосування творчого підходу	0–20
3	Обсяг та адекватність використаних при написанні роботи першоджерел та дотримання етики посилань	0–5

1	2	3
4	Відповідність оформлення курсової роботи встановленим вимогам	0–10
5	Своєчасність виконання	0–5
6	Оцінювання захисту курсової роботи Вміння чітко та стисло викласти основні результати дослідження	0–20
7	Повнота, глибина, обґрунтованість відповідей на питання	0–20

Остаточне оцінювання рівня виконання та захисту курсової роботи здійснюється за 100-бальною шкалою, що враховує:

1) попереднє оцінювання якості курсової роботи науковим керівником — 0–60 балів;

2) оцінювання захисту курсової роботи — 0–40 балів.

Після захисту дані 100-бальної шкали оцінювання переводяться в національну шкалу та шкалу за системою ECTS за критеріями, наведеними в табл. 2.

Таблиця 2 – Критерії оцінювання знань студентів

Оцінка за національною шкалою	Проміжок за накопичувальною бальною шкалою	Оцінка ЕСТS
відмінно	90–100	А	відмінно
добре	82–89	В	дуже добре
	74–81	С	добре
задовільно	64–73	D	задовільно
	60–63	Е	достатньо
незадовільно	35–59	FX	незадовільно (дозволяється перескладання)
	1–34	F	неприйнятно (повторне вивчення дисципліни)

5 Структура пояснювальної записки та її зміст

Пояснювальна записка до курсової роботи містить такі складові елементи:

1. Титульна сторінка.

1. Завдання до курсової роботи.

2. Зміст.

3. Вступ.

4. Основна частина.

5. Висновок.

6. Список використаної наукової та технічної літератури.

8. Додатки.

Титульна сторінка оформляється згідно з додатком А й містить назви університету, кафедри, тему роботи, групу і прізвище студента, посаду та прізвище керівника, рік виконання роботи.

Завдання до курсової роботи оформляється на стандартному бланку.

У вступі необхідно коротко зупинитися на цілях і значенні металознавства для правильного вибору матеріалу для конкретних деталей і розроблення режимів їх обробки, проаналізувати сучасний стан сфери знань, дати коротку характеристику роботи.

Основна частина складається з п'яти завдань, що охоплюють основні розділи дисципліни: вивчення атомно-кристалічної будови металів та її вплив на властивості; аналіз процесів, що відбуваються під час пластичної деформації, аналіз діаграми стану заданого промислового сплаву, вибір марки чавуну для деталі, згідно з варіантом та визначення властивостей заданої марки сталі. Завдання для виконання роботи видається викладачем.

1. Атомно-кристалічна будова металів. Кристалізація сплавів. Питання в цій темі базуються на матеріалі курсів фізики і хімії, для цього необхідно згадати відмінність в електронній будові атомів різних типів елементів. Пізнання електронної будови атомів елементів є основою для розуміння їх властивостей.

Розглядаючи типи хімічних зв'язків у твердих тілах, основну увагу необхідно звернути на особливий тип металевого зв'язку. Металевий зв'язок між атомами ненапрямлений, він і обумовлює відмітні властивості металів: високу електропровідність і теплопровідність, високу пластичність і металевий блиск. Металеві тіла характеризуються кристалічною будовою. Необхідно добре знати, які типи ґраток властиві металам, що називається координаційним числом, базисом ґратки.

У різних напрямках кристалічної ґратки щільність розташування атомів різна, що спричиняє відмінність у властивостях кристала залежно від напрямку, у якому ця властивість виміряна, – анізотропію.

У зв'язку з цим уведені поняття «індекси положення кристалографічних площин» і «індекси напрямків». Проте потрібно пам'ятати, що властивості реальних кристалів визначаються відомою недосконалістю кристалічної будови. У зв'язку з цим необхідно розібратися у видах дефектів кристалічної будови й особливо дислокацій, причинах їх легкого переміщення в кристалічній ґратці і впливу на механічні властивості.

Закономірності процесу кристалізації мають дуже велике практичне значення, оскільки вони визначають якість первинної структури матеріалу, яка визначає механічні властивості виливок чи технологічні й механічні властивості матеріалу заготовки при її подальшій обробці.

Ці закономірності зберігають силу і при перекристалізації металів і сплавів у твердому стані, наприклад, при термічній обробці сплавів.

Термодинамічні причини фазових перетворень є одним з окремих випадків загального закону природи: прагнення будь-якої системи до стану з найменшим запасом енергії (у даному випадку вільної енергії).

При вивченні процесу кристалізації необхідно зважати на вирішальне значення реального середовища у формуванні структури литого металу, а також можливість штучної дії на будову шляхом модифікування.

2. Теорія сплавів. Діаграми стану. Сплавами називають речовини, отримані сплавленням двох або декількох компонентів. Необхідно виразно уявляти, що за характером взаємодії компонентів розрізняють сплави: механічні суміші, тверді розчини, хімічні з'єднання, проміжні фази. Наочне уявлення про стан будь-якого сплаву в залежності від його складу і температури дають діаграми стану. Треба засвоїти загальну методику побудови діаграм стану для різних випадків взаємодії компонентів у твердому стані.

При вивченні діаграм стану уміти застосовувати правило відрізків (для визначення частки кожної фази або структурної складової у сплаві), правило фаз (для побудови кривих нагрівання й охолодження), правило концентрацій (для визначення хімічного складу фаз). Потрібно пам'ятати, що діаграми стану дозволяють вирішувати питання про можливість або неможливості термообробки сплаву, а також про температури нагрівання сплаву з цією метою.

За допомогою правил Курнакова уміти встановити зв'язок між складом, будовою і властивостями сплаву.