Тема 3 Середовище міжнародного менеджменту

Основні питання до вивчення:

1. Особливості середовища міжнародного менеджменту.

2. Політико-правове середовище міжнародних корпорацій.

3. Економічне середовище міжнародних корпорацій.

4. Соціально-культурне середовище міжнародних корпорацій.

1. Особливості середовища міжнародного менеджменту

Середовище міжнародного менеджменту – це сукупність різноманітних відносин та інтересів різних груп і організацій, які складаються в усіх країнах, де корпорація здійснює свої ділові операції.

Головною особливістю поняття „середовище” пов’язане з об’єктивністю зазначених відносин та інтересів, які складаються у країнах незалежно від міжнародної корпорації. До міжнародного середовища корпорація має пристосуватись, витрачаючи на це відповідні ресурси. Урахування вимог місцевого законодавства до організації бізнесу, сплата податків до приймаючої країни, обмеження щодо тривалості робочого дня тощо вимагають пев­них витрат. Якщо витрати на пристосування до середовища даної країни надто високі і перевищують певний рівень, міжнарод­на корпорація не започатковує в цій країні свій бізнес.

Важливо, що особливість міжнародного середо­вища пов’язана зі складністю його географічного й галузевого аспектів.

Географічна складність середовища діяльності міжнародних корпорацій полягає у тому, що воно містить три елементи:

1) середовище материнської країни (країни походження кор­порації);

2) середовища приймаючих країн (країн-господарів);

3) нейтральне середовище (нейтральні водні та повітряні прос­тори, території міжнародних організацій, нейтральний материк Антарктида та ін.).

Конкретизуємо зазначені елементи. Сере­довище материнської країни є добре відомим для міжнародної корпорації і не створює особливих складностей для її діяльності.

Середовище приймаючих країн більше відрізняєть­ся від материнського середовища і створює додаткові ризики в організації зарубіжного бізнесу. Середовища приймаючих країн можуть докорінно відрізнятись одне від одного. Напри­клад, японська корпорація „Тойота” у процесі продажу своїх ав­томобілів у США, Китаї та Україні має справу із середовищами ринкової розвиненої країни, адміністративно-командної економі­ки та перехідної системи.

Нейтральне середовище має значення для багатонаціональ­них корпорацій (БНК) насамперед через вплив міжнародних ор­ганізацій на ситуацію в країнах-господарях і на світові процеси. Це стосується, зокрема, змін валютних курсів, наприклад, унас­лідок дій Міжнародного валютного фонду, Міжнародного та Європейського банків реконструкції та розвитку. Нейтральні води (повітря) також важливі для міжнародних корпорацій з позиції безпеки ділових операцій.

Галузевий аспект міжнародного середовища може бути пред­ставлено відомою формулою PEST (politic, economic, social, technological), яка визначає суттєві особливості в міжнародному контексті. Якщо корпорація прагне досягти успіху в тій чи іншій країні, то вона має ретельно вивчати можливості і шляхи взаємо­дії політики корпорації з економічними і правовими системами приймаючих країн, їх культурами та станом технологічного роз­витку.

Міжнародні корпорації як відкриті системи безпосередньо або опосередковано взаємодіють із усіма елементами навколиш­нього середовища, піддаються різноманітним впливам, одержу­ють необхідні ресурси і постачають у зовнішнє середовище продукти і послуги (рис. 3.1).

Фактори зовнішнього середовища класифікують за такими ознаками:

1. Фактори прямого впливу включають складові, які безпосе­редньо впливають на виробничі і комерційні операції міжнарод­них корпорацій і формують умови для досягнення певного рівня ефективності діяльності. Серед них: постачальники ре­сурсів, споживачі, конкуренти, законодавство, зацікавлені гру­пи впливу. Діяльність головних агентів середовища прямого впливу постійно контролюються міжнародними корпораціями.

2. Фактори непрямого впливу опосередковано в довгостроковому періоді впливають на особливості розвитку міжнарод­ної корпорації, позначаються на системі управління процесами та ресурсами. Серед них: НТП, політичні, культурні, соціальні та інші умови.

3. Фактори глобального впливу – це сукупність чинників, пов’язаних зі змінами в міжнародній економіці, політичній та соціальній ситуації, з діяльністю міжнародних організацій та розвитком міжнародного законодавства, кон’юнктурою на ок­ремих ринках, рівнем розвитку ринкової інфраструктури.

Рис. 3.1. Модель впливу зовнішнього середовища

на міжнародну корпорацію

4. Фактори близького впливу формують принципи, механіз­ми, процеси розробки та реалізації стратегії міжнародної кор­порації. Найбільше значення для розвитку бізнесу мають харак­теристики ринкової конкуренції (структура, тип конкуренції, особливості товарів), макроекономічні показники та характеристики країн, у яких розміщено виробництво або здійснюється збут (грошово-кредитна, податкова політика, митне регулюван­ня, демографічні показники, рівень економічного і технологіч­ного розвитку, якість і кількість ресурсів, рівні інфляції, безро­біття, бідності, розвитку інфраструктури, соціальні і культурні особливості споживачів та інше).

5. До керованих параметрів зовнішнього середовища відно­сять ті, які міжнародна компанія у змозі контролювати, про­гнозувати особливості їхньої еволюції і впливати на них у відпо­відності зі стратегічними планами. До них відносять постачальників, посередників, частково інфраструктурну і зако­нодавчу базу, ринковий попит, технології.

6. До некерованих параметрів зовнішнього середовища відно­сять економічні умови господарювання, соціальне, культурне і політичне середовище, конкуренцію. Водночас міжнародні корпорації в довгостроковому періоді можуть впливати і на ці параметри зовнішнього середовища.

7. До факторів неекономічного характеру відносять параметри, що формують політичне, соціальне, екологічне і культурне сере­довище розвитку міжнародних корпорацій і в багатьох випадках зв’язані з діяльністю міжнародних і національних організацій.

8. Економічні фактори визначають ресурсно-технологічну за­безпеченість процесів виробництва і збуту і впливають на про­тікання економічних явищ і процесів.

У сучасних умовах визначальний вплив зовнішнього сере­довища на стратегію діяльності міжнародних корпорацій пов’я­заний з тим, що трансформація окремих її параметрів діє як прискорювач усіх процесів перетворень. Змінюються смаки споживачів, збільшуються їх доходи, трансформується кон’юн­ктура ринків товарів споживчого і виробничого призначення, зменшуються запаси природних ресурсів, удосконалюються механізми державного і міжнародного регулювання торговель­них, інвестиційних, інтеграційних процесів, прискорюється впровадження результатів НТП і розширюється взаємодія в науковій сфері, реорганізують свій бізнес конкуренти, впровад­жуючи нові продукти і технологічні рішення, поліпшуючи ко­мунікаційні процеси і процедури обслуговування клієнтів. Усі ці зміни міжнародні корпорації прагнуть уловити, сприймаючи сигнали ринку як основу для проведення трансформацій, що забезпечують стійкий розвиток організації.

Аналіз внутрішнього середовища міжнародної корпо­рації зумовлений необхідністю виявити власні можливості та потенціал, на який вона може розраховувати в конку­рентній боротьбі під час досягнення своїх цілей, а також не­обхідністю з’ясувати слабкі сторони, які можуть завадити в досягненні цих цілей.

Процес, за допомогою якого здійснюється методичний аналіз внутрішнього середовища, отримав назву управлінського обстеження. Основними напрямками управлінського обсте­ження, як правило, є маркетинг, фінанси, виробництво та НДДКР, людські ресурси, організаційна структура, культура і образ корпорації тощо.

Під час обстеження функцій маркетингу в міжнародній кор­порації особлива увага приділяється таким сферам:

• прибутки від продажів;

• частка ринку та конкурентоспроможність;

• передпродажне та післяпродажне обслуговування клі­єнтів;

• ефективний збут, реклама та просування товару;

• різноманітність і якість асортименту виробів;

• ринкова демографічна статистика;

• дослідження та розробки.

Аналіз фінансового стану передбачає оцінку таких па­раметрів діяльності міжнародної корпорації:

• структура капіталу;

• загальний фінансовий потенціал;

• щорічний товарообіг;

• відношення ціни акції до прибутку на акцію;

• обсяги власних коштів,

• дивідендна політика;

• боргове навантаження на його зобов’язання;

• рентабельність.

Не менш важливим для стійкого розвитку міжнародної корпорації є безперервний аналіз процесів управління вироб­ництвом і НДДКР, який складається з дослідження таких складових:

• витрати на виробництво і збут, їх порівняння з витрата­ми конкурентів;

• наявність сировини, матеріалів та комплектуючих, ціни на них;

• стан та характеристики обладнання;

• характеристика технології виробництва;

• система контролю якості;

• гнучкість виробничого процесу;

• переробка відходів, екологічність;

• переваги вертикальної та горизонтальної інтеграції;

• запровадження інновацій.

Як свідчить досвід міжнародних корпорацій у різних галу­зях економіки, найбільше значення для успішної реалізації стра­тегії має рівень розвитку управлінського персоналу. Саме тому значна увага приділяється аналізу таких показників:

• навички та досвід керівників;

• навички та досвід робітників;

• креативність персоналу;

• витрати на робочу силу та їх динаміка;

• відношення з профспілками;

• якісний склад, кваліфікація персоналу;

• плинність кадрів.

Аналіз організаційної структури міжнародної корпорації проводиться за такими напрямками:

• розміри корпорації;

• географія розташування підрозділів;

• гнучкість структури;

• ступінь самостійності структурних підрозділів.

Культура та бачення міжнародної корпорації підкріплюють­ся або послаблюються її репутацією. Під час аналізу цієї складо­вої внутрішнього середовища аналізуються такі параметри:

• репутація організації;

• послідовність у досягненні корпоративних цілей та цілей суспільства;

• прихильність персоналу інтересам корпорації;

• сила корпоративної культури.

Проведення стратегічного аналізу внутрішнього середови­ща міжнародної корпорації проводиться на основі інформації, джерелами якої є внутрішні функціональні служби, структурні підрозділи, окремі менеджери. Збиранням потрібної інфор­мації зазвичай займається служба планування. Цей процес ко­ординується і контролюється вищим менеджментом. Крім того, вищий менеджмент самостійно займається збиранням інформації, оскільки має можливість входити в різні інфор­маційні канали, недосяжні для персоналу. Більшість міжнародних корпорацій мають інформаційні системи, які передбачають не тільки збирання інформації, але й її обробку, аналіз, систематизування, зберігання та визначення інформаційних потреб у майбутньому.