Тема 5 Організаційний розвиток міжнародних корпорацій

Основні питання до вивчення:

1. Теоретичні основи та фактори організаційного розвитку міжнародних корпорацій.

2. Організаційні перетворення у міжнародних корпораціях.

3. Форми розвитку організаційних структур корпорацій.

4. Управління організаційним розвитком міжнародних корпорацій.

1. Теоретичні основи та фактори організаційного розвитку міжнародних корпорацій

Під організаційним розвитком розуміють процес комплекс­ного організаційного вдосконалення системи (мається на увазі міжнародна корпорація), метою якого є упорядкування складо­вої господарської діяльності економічного агента і перетворен­ня різних частин системи для підтримання довгострокової жит­тєздатності та адаптації до змін у навколишньому середовищі.

Джерелом будь-яких змін є невідповідність окремих частин системи. Це твердження стосується і міжнародних корпо­рацій, що являють собою відкриту систему, включену до не­зліченної кількості зв’язків з різними суб’єктами господарюван­ня і суспільства в різних сферах: політичній, інвестиційній, адміністративній, ринковій, суспільній.

У політичній сфері виникають протиріччя між державною економічною політикою та інтересами міжнародних корпорацій, яких не влаштовують рівень оподаткування, заходи державно­го регулювання бізнесу і політичного протекціонізму. У резуль­таті міжнародні корпорації переносять частину своєї діяльності з однієї країни в іншу з кращими економічними умовами, уск­ладнюючи при цьому організаційну структуру.

В інвестиційній сфері існує проблема невідповідності інте­ресів власників і керуючих у зв’язку з вибором різних напрямів розподілу прибутку.

В адміністративній сфері виникають конфлікти між адмініст­рацією і найманими робітниками з приводу планування кар’єри, диференціації заробітної плати у зв’язку з розбіжностями в економічних умовах країн базування та управлінській культурі. Спостерігається неузгодженість у розподілі відповідальності і повноважень між співробітниками. Так, у структурних підроз­ділах, розташованих у різних країнах, ефективність діяльності іноді досягається різними, прямо протилежними підходами до досягнення універсалізму співробітників, наприклад від ротації кадрів у японських, німецьких до вузької спеціалізації в амери­канських компаніях.

У ринковій сфері кризові явища в економіці країни базуван­ня змушують здійснювати реструктуризацію бізнесу або вико­ристовувати форми фінансових відносин з партнерами, які не властиві материнській компанії.

У суспільній сфері основними причинами організаційних змін є діяльність профспілок, які перешкоджають процесам злиття або поглинань компаній.

Невідповідність інтересів у різних сферах є причиною виник­нення криз у міжнародних корпораціях. Кризи мають не тільки негативний і руйнівний характер, але й несуть у собі потенціал змін і є основою для навчання. Зіткнення з проблемами, а також вимірні наслідки кризи змушують керівництво переглядати влас­не бачення корпорації, що дозволяє мобілізувати зусилля, спря­мовані на зміни. Несвоєчасне виявлення кризових явищ обмежує сферу діяльності щодо їх подолання.

Типи криз розрізняються за тим, у яких галузях вони є не­безпечними для корпорації. Виділяють такі типи криз:

• криза ліквідності, що означає повну втрату платоспро­можності;

• криза успіху, що характеризується явним негативним відхиленням фактичного стану від запланованого за по­казниками продажів, грошових надходжень, прибутку, рентабельності;

• криза стратегії, що спостерігається при задовільному стані компанії, але при цьому відзначають зниження потенціалу успіху, збої у розвитку, ослаблення стану в кон­курентній боротьбі.

Класифікація факторів організаційного розвитку міжнародних корпорацій:

1. Формальні фактори охоплюють такі фактори організаційного розвитку:

- бізнес-процеси;

- структура корпорацій та її підрозділи;

- норми керованості та ієрархічні рівні;

- місія, мета і засоби міжнародних корпорацій;

- політика та методи у сфері організації праці.

Формальні фактори спостережливі, раціональні та орієнто­вані на структурні аспекти функціонування міжнародних кор­порацій: види діяльності, організаційну стратегію, склад влас­ників, структуру і систему управління, бізнес-процеси, структуру капіталу.

2. Неформальні фактори охоплюють:

• стан влади і впливу;

• особисті погляди на організацію та повноваження;

• характер міжособистісних і міжгрупових відносин;

• групові настрої та норми;

• сприйняття поведінки стосовно довіри, відкритості та прийняття ризиків;

• емоційний настрій, потреби та прагнення;

• афектні відносини між менеджерами і підлеглими.

Вплив на неформальні фактори організаційного розвитку припускає втручання в сприйняття індивідуальних ролей, міжособистісні та міжгрупові відносини (норми і санкції, взаємодії та установки).