3. Економічне середовище міжнародних корпорацій

Економічне середовище міжнародного менеджменту являє собою сукупність економічних відносин і ресурсів країн-господарів, що визначають можливості започаткування і розвитку відділень транснаціональних корпорацій у цій країні.

Ключові характеристики національних економік як елемента середовища міжнародного бізнесу і менеджменту охоплюють таке:

• стабільність і рівень розвитку;

• рівень інфляції;

• стабільність національної валюти.

Класифікація національних економік за рівнем розвитку:

• розвинені країни;

• країни з перехідною економікою;

• слаборозвинені країни або країни, що розвиваються.

Для порівняння економічного середовища різних країн використовують різноманітні інструмен­ти. Найбільш поширені такі:

• індекс конкурентоспроможності Всесвітнього економічного форуму;

• індикатор структурних реформ Європейського банку реконс­трукції та розвитку;

• індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба;

• індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобатона-Ведера.

Індекс конкурентоспроможності визначається за такими фа­кторами:

1) стан внутрішньої економіки;

2) глобалізація: участь у міжнародній торгівлі та інвести­ціях;

3) уряд: якість державної виконавчої політики;

4) фінанси: стан ринків капіталів, якість фінансових послуг;

5) інфраструктура: обслуговування бізнесу;

6) менеджмент: якість управління;

7) наука і технології: потенціал і використання науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт;

8) людський фактор: наявність і кваліфікація.

Індикатор структурних реформ ЄБРР базується на серед­ньому значенні 8 показників: приватизація і реструктуризація підприємств, лібералізація і конкуренція, реформа фінансового сектору, та ін. Шкала оцінок від 1 (централізована планова еко­номіка) до 4 (розвинута економіка).

Індекс лібералізації де Мело-Денізера-Гельба ґрунтується на визначенні кумулятивного показника зменшення впливу держави на економічні процеси.

Індекс інституційної якості Кауфмана-Крейда-Зойдо-Лобато-на-Ведера визначається за 300 показниками економічного розвитку, що зведені в 6 груп і змінюються у межах від (-25) до (+25).

Економічний сектор зовнішнього середовища відображає роз­поділ і використання ресурсів у суспільстві. Стан економіки без­посередньо впливає на параметри попиту та пропозиції, визначає економічні тенденції, формує очікування споживачів і виробників.

Ряд економічних перемінних (наприклад, рівень інфляції, процентні ставки, зайнятість, доходи, грошово-кредитна та по­даткова політики) відіграють визначену роль у формуванні стратегії міжнародної корпорації і виступають базою для оцін­ки конкурентних переваг.

Визначають такі складові економічного середовища:

1. Кон’юнктура – це сформована на ринку економічна ситуа­ція. Серед найважливіших показників, що характеризують кон’юнктуру ринку, виділяють співвідношення між попитом і пропозицією, рівень цін, рівень виробничих потужностей і то­варні запаси, особливості поведінки споживачів і виробників. Найважливіший вплив на параметри кон’юнктури робить загальний стан світової економіки (фази циклу розвитку) і прогнози зміни сформованої ситуації.

Прогноз кон’юнктури передбачає аналіз таких параметрів:

• динаміки виробництва товарів, у тому числі товарів-замінників і супутньої продукції у світі, в основних країнах-виробниках, основних компаніях-виробниках;

• динаміки попиту та товари;

• динаміки зміни рівня завантаження виробничих потуж­ностей, технології виготовлення і характеристик сирови­ни, яка використовується у виробництві, впливу НТП на процеси, що відбуваються в галузі;

• динаміки основних техніко-економічних показників роз­витку галузі, особливостей концентрації і спеціалізації, ди­наміки виробничих витрат, чисельності зайнятих, рівня зносу виробничих потужностей, продуктивності праці, резервів потужностей, ефективності виробництва;

• політики провідних компаній-виробників у галузі експорту, у т.ч. форм і методів торгівлі, напрямків розширення збуту;

• динаміки оптових і експортних цін провідних виробників даного товару. Зв’язок змін цін з удосконаленням технологічного процесу виробництва і збуту, коливання­ми цін на сировину, комплектуючі, паливно-енерге­тичні ресурси.

Для складання кон’юнктурного прогнозу найчастіше ство­рюється група експертів, які на основі наявної кількісної інфор­мації і власних суджень визначають основні тенденції розвитку ринку на перспективу, установлюють потенційні можливості і погрози розвитку бізнесу.

2. Постачальники ресурсів. Міжнародні корпорації використовують у своїй діяльності різноманітні сировинні, матеріальні, технологічні, кадрові, інформаційні, фінансові ресурси. Великі виробники в сфері машинобудування, авіаційної та космічної промисловості мають до 8000 постачальників матеріалів і комплектуючих, діяльність яких визначає ритмічність і ефективність роботи підприємств-споживачів.

При здійсненні закупівель матеріальних ресурсів менедже­ри підрозділів постачання оцінюють:

• вартісні і якісні характеристики ресурсів;

• можливості безперебійного постачання необхідних об­сягів і його надійність;

• імітаційні показники ресурсів (можливість імітації, замі­ни і комбінування з іншими факторами виробництва);

• терміни кредитування;

• потенціал розвитку довгострокової взаємодії.

При аналізі ресурсного забезпечення виділяють:

• звичайні і стратегічні ресурси;

• матеріальні і нематеріальні;

• гомогенні та гетерогенні (якісно неоднорідні).

Гетерогенність ресурсів є основою для формування трива­лих конкурентних переваг організацій, які ними володіють. Зміна факторів зовнішнього середовища в останнє десятиліття свідчить про поступове формування умов досягнення гомоген­ності всіх ресурсів, що зв’язано з:

• розвитком виробничих мереж і створенням стратегічних альянсів;

• переміщенням знань і технологій;

• використанням єдиних підходів до стандартизації ре­сурсів;

• переміщенням трудових ресурсів, які переносять із собою накопичений досвід і знання;

• збільшенням міжособистісних контактів;

• розвитком системи консалтингу.

Особливе значення для міжнародних корпорацій мають можливості суспільства сформувати пропозицію робочої сили, здатної до виконання поставлених завдань і реалізації її стратегічних інтересів. Досягнення виробничих і фінансових цілей, а також розв’язання проблем з формування організаційного клімату корпорації знаходяться під впли­вом таких факторів, як розвиток системи охорони здоров’я, профспілковий рух, середній вік співробітників, націо­нальність, ментальність і т.ін.

Особливим видом ресурсів, що надають зовнішні поста­чальники, є інвестиційні ресурси. В якості інвес­торів виступають: банки, приватні особи, організації, що здійснюють інвестиційну діяльність. Одержання коштів, не­обхідних для реалізації стратегічних цілей, залежить від фінансової репутації, розмірів бізнесу, якості обґрунтуван­ня інвестиційних проектів, можливостей впливу на менед­жерів, що приймають рішення. Великі міжнародні корпо­рації активно беруть участь у державних програмах з надання позик.

3. Зацікавлені групи – це групи осіб, що впливають на діяльність і особливості розвитку міжнародної корпорації. До зацікавлених груп відносять:

1) громадські організації, які здатні впливати на суспільну думку про міжнародну корпорацію;

2) споживачів;

3) комерційні організації;

4) постачальників матеріальних, трудових, фінансових та інте­лектуальних ресурсів.

Аналіз зацікавлених груп здійснюється з метою:

• виявлення впливу організацій і окремих осіб на діяльність міжнародної корпорації та її конкурентів;

• визначення спрямованості впливу, позитивних і негатив­них проявів впливу;

• створення стратегії, що дозволяє нівелювати негативний вплив і сформувати умови для ефективної підтримки діяльності міжнародної корпорації;

• виявлення інтересів зацікавлених груп і сфер перетинан­ня взаємних інтересів.

Міжнародні корпорації оцінюють відношення зацікавлених груп до змін в операційній або комерційній діяльності, прагнучи на проектній стадії згладити можливі розбіжності і не допустити конфліктів. Крім того, при внесенні змін у звичайну практику оцінюється можливість залучення зацікавлених груп у реаліза­цію проектів. Оцінка впливу зацікавлених груп на діяльність міжнародних корпорацій складається з таких етапів:

1 етап. Виявлення реальних і потенційних зацікавлених груп, ранжирування їх залежно від важливості для організації.

2 етап. Визначення тих інтересів і позицій зацікавлених груп, що можуть вплинути на корпорацію. Оцінка силь­них і слабких сторін зацікавлених груп.

3 етап. Складання карти взаємозв’язків зацікавлених груп для визначення напрямків діяльності, що викликають найбільший інтерес, а також оцінки можливих коаліцій­них дій зацікавлених груп.

4 етап. Прогнозування позитивних і негативних результатів взаємодії з зацікавленими групами, можливостей і погроз (напрямків, важливості, тривалості впливів, можливостей дозволу конфліктів).

5 етап. Розробка послідовності дій для скорочення негатив­них впливів і збільшення частки позитивних результатів.

4. Конкуренти. Конкуренція – суперництво між окремими фізичними осо­бами й інституційними суб’єктами у визначеній сфері діяль­ності, які зацікавлені в досягненні однієї і тієї ж або близьких цілей і використовують близькі за своїми якісними характе­ристиками ресурси.

Рівень конкуренції на ринку визначається особливостями розвитку основних товаровиробників. До головних факторів, що зумовлюють інтенсивність конкуренції, відносяться:

• чисельність і порівняльна міць конкуруючих компаній;

• ступінь диверсифікованості виробничо-ринкової діяль­ності конкурентів;

• зміна обсягу попиту, його динаміка;

• ступінь диверсифікованості продукту, пропонованого на ринку;

• витрати переключення замовників з одного постачальни­ка на інший (для інвестиційних товарів);

• бар’єри проникнення на ринок;

• ситуацію на суміжних товарних ринках;

• розбіжності у стратегії конкурентів;

• особливі мотиви для конкуренції на даному ринку.

5. Споживачі. Звичайною діловою практикою міжнародних корпорацій є дослідження тих, хто одержує або міг би стати потенційним покупцем товарів і послуг організації. Результати оцінки поведінки споживачів, змін їхніх потреб дозволяють розробити на­прямки удосконалення товарів і послуг, систем продажів і післяпродажного обслуговування.

Купівельні переваги по товарах споживчого призначення визначаються в результаті аналізу таких параметрів:

• географічні характеристики споживача (регіон, клімат, щільність населення);

• демографічні характеристики споживача (вік, стать, рівень доходів, розмір родини й етап її життєвого циклу, освіта, національність);

• психологічні характеристики споживача (спосіб життя, тип особистості);

• особливості здійснення покупки (вигоди, інтенсивність придбання, статус користувача, рівень поінформованості про товар, ставлення до марки).

Оцінка споживачів товарів промислового призначення здійснюється за такими критеріями:

• географічні характеристики споживача;

• сфера діяльності;

• характер товару (продукт або послуга), напрямок використання (сировина, матеріали, комплектуючі запасні частини, готовий виріб), область застосування (обмеже­не або повномасштабне використання у виробництві);

• умови здійснення покупки (рівень ухвалення рішення, періодичність здійснення покупок і т.ін.).