17

Страхові послуги список літератури

1. Закону України “Про страхування” від 7.03.1996р. N 85/96-ВР.

2. Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” від 4.10.2001 р. № 2745-III.

3. Закону України “Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою” від 9.02.2012 р. № 4391-VI.

4. Артюх Т.М., Гаманкова О.О., Кривошлик Т.Д., Татаріна Т.В. Страхові послуги: Навч.-метод. посібн. для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т.М. Артюх. К.: КНЕУ, 2000. – 124 с.

5. Базилевич В. Д. Страховий ринок України. - К.: Знання, 1998. - 374 с.

6. Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2005. – 351 с.

7. Говорушко Т.А. Страхові послуги. Навч. посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.

8. Заруба О.Д. Страхова справа. - К.: Знання, 1998. – 321 с.

9. Методичні рекомендації із страхування сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень / [Б.Р. Ахіджанов, П.А. Стецюк, О.Є. Гудзь, С.А. Навроцький, Н.П. Брязгун]; відп. за вип. С.А. Навроцький. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 130 с.

10. Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень: Методичні рекомендації / Кер. автор. колект. і наук. редактор С.А. Навроцький. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. – 183 с.

11. Плиса В.Й. Страхування. Навч. посібн. - К.: Каравела, 2005. – 392 с.

12. Таркуцяк А.О. Страхові послуги: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. – 584 с.

13. Страхування: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. – К.: Знання, 2008. – 1019 с. (КНУ ім. Т. Шевченка 175 років).

14. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 526 с.

15. Яворська Т.В. Страхові послуги. Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 350 с.

Тема 1. Сутність, принципи і класифікація страхування

1. Необхідність страхового захисту, страховий фонд, їх зміст.

2. Історія виникнення та розвитку страхування.

3. Економічний зміст, основні поняття та функції страхування.

4. Принципи страхування.

5. Класифікація страхування.

1. Необхідність страхового захисту, страховий фонд, їх зміст

При реалізації ризику людство завжди намагалось здійснити певний захист. Великому тлумачний словник сучасної української мови трактує слово „захист" як заступництво, охорону, підтримку.

Необхідність відшкодування збитків після реалізації ризиків для забезпечення безперервного суспільного буття та процесу суспільного виробництва, для підтримання стабільного рівня життя та стабільності в економіці вимагає активної антиризикової діяльності, що проявляється у встановленні певних взаємовідносин між людьми з приводу компенсації, репресії та превенції наслідків настання страхових випадків. Саме такі відносини характеризують собою економічний термін „страховий захист".

Страховий захист - економічні відносини, пов'язані з попередженням, локалізацією руйнівних наслідків стихійних та інших лих, а також із безумовним відшкодуванням завданих збитків.

Матеріальним втіленням економічної категорії страхового захисту є страховий фонд - це сукупність виділених та зарезервованих запасів матеріальних благ, що призначенні для здійснення страхового захисту (не тільки компенсації, а й подолання наслідків реалізації страхового ризику). Може виступати як у натуральній, так і в грошовій формі.

За сучасними науково-теоретичними уявленнями страховий фонд - це частина вилученого НД і ВВП. В загальному обсязі страховий фонд вказує на розмір втрат, які мають місце в суспільстві в результаті збитків.

Існує декілька теорій страхового фонду. Вчений В. Шахов свідчить, що найбільш поширеними є Марксова та амортизаційна.

Зрозуміло, що фундаторами Марксової теорії страхового фонду є вчені політекономії К. Маркс (1818-1883) та Ф. Енгельс (1820-1895), прихильники - марксисти, відомий вчений, доктор юридичних наук, професор В. Райхер та інш. За Марксовою теорією, страховий фонд розглядається в розрізі суспільно-економічних відносин. Концепція страхового фонду К. Маркса ґрунтується на виробничому характері. Страховий фонд розглядається як фонд відшкодування відповідних втрат і руйнувань в засобах виробництва. Певне коло вчених та дослідників, наприклад, В. Шахов, свідчать, що за даною теорією джерелом створення страхового фонду є додана вартість. Проте, щоб уникнути суб'єктивного підходу до тлумачення джерела формування страхового фонду, розглянемо безпосередньо висловлення К. Маркса. За Марксом сукупний суспільний продукт розподіляється, по-перше, на відшкодування використаних засобів виробництва, по-друге, на додану вартість для розширеного відтворення, по-третє, на резервний або страховий фонд для страхування від нещасних випадків, стихійних лих і таке інше. Зазначений розподіл є економічною необхідністю, не піддається розрахункам на основі справедливості (Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е изд., т.19, с.17).

Отже, призначення страхового фонду не для споживання, не для накопичення, а для відшкодування збитків в результаті настання страхового випадку. У відповідності до такого підходу НД, головним чином, є джерелом розширеного відтворення, а механізм страхування дозволяє утримувати певний рівень виробничого розвитку. Тобто, можна підкреслити: страхування впливає на сталість економіки, на її стабілізацію. Однак, за даною теорією, стихійні лиха та несприятливі випадки рівносильні зносу, фізичному та моральному, оскільки вимивають національні надбання. Тому на практиці теоретичні погляди марксистів з приводу зазначеної концепції страхового фонду трансформувались в обґрунтування того, що витрати на формування даного фонду здійснюються за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства. За такою теоретичною позицією, витрати на страхування майна підприємств не входять до складу собівартості продукції, а розмір страхового платежу в планово-директивній економіці за радянських часів обмежувався 1 % від реалізованої продукції, що не відповідало рівню суспільно-необхідних витрат для відшкодування збитків і руйнувань в результаті настання об'єктивних страхових подій.

В останні роки вченими-екоіюмістами все більше уваги приділяється дослідженню амортизаційній теорії страхового фонду.

Фундаторами цієї теорії є німецькі вчені - економіст А. Ватер (1835-1917) та математик-логік Е. Шредер (1841-1902) прихильники - російський економіст-статистик В. Постніков (1844-1908), вчений-економіст С. Струмілін (1877-1977). У відповідності до їх вчення, джерелом створення страхового фонду є не збільшення вартості, а оновлення вартості капіталу, як і у випадку з амортизаційним фондом. Тільки масштабом оновлення частки вартості капіталу в амортизаційному фонді є перенесення зносу на готову продукцію, а у страховому фонді - міра ризику, якому піддається майно.

Прихильники амортизаційної теорії притримуються позиції віднесення витрат на страхування засобів виробництва до суспільне необхідних витрат. Тобто страховий фонд створюється за рахунок поступового перенесення частини вартості засобів на готову продукцію. Якби зазначена теорія отримала свій розвиток, то була б аргументована теза про включення витрат на страхування до собівартості продукції ще в 70-90-х роках минулого століття.

В сучасних умовах господарювання згідно ст. 140 Податкового кодексу України (розділ III. Податок на прибуток підприємств) при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення, а саме пп. 140.1.6. враховує будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, то застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв'язку з веденням господарської діяльності, включаються до його витрат за податковий період, в якому він зазнав збитків, а будь-які суми страхового відшкодування зазначених збитків включаються до доходів такого платника податку за податковий період їх отримання.

Наукова та суспільна практика розробила низку організаційних форм страхового фонду. В. Райхер обґрунтував троїсту систему страхових фондів антиризикового спрямування і в своїй класичній теорії розглянув методи організації цих фондів (рис. 1). Щодо умов функціонування економіки в Україні, можна виділити наступні форми страхового фонду (рис. 2).