9. Закони регіональної економіки

Закон – это необходимое, существенное, стойкое, повторяемое отношение между явлениями в природе и обществе. Закономерность – это объективно действительная, повторяемая связь явлений природы с общественной жизнью. Закономерность территориальной концентрации производительных сил заключается в сосредоточении производства и населения в самых выгодных местах региона, который обеспечивает высший (чем средний для региона) уровень жизни и эффективность производства. Такая территориальная концентрация производства и население обусловливается разными факторами: особенно благоприятными естественными условиями, выгодным экономико географическим положением, наличием естественно ресурсной базы, общей экономической ситуацией, а также историко-экономическими особенностями развития территории. Данная закономерность оказывается в формировании промышленных или производственных (агропромышленных) центров, узлов, агломераций, технополисов, урбанизированных зон. Однако избыточная концентрация производительных сил в ряде узлов или регионов приводит к снижению эффективности общественного производства, избыточного техногенного наван-таження на природу, может превратить территорию в зону экологической беды (Донбасс, Нижнее приднепровье). Так, например, закон комплексного развития производства в пространственном аспекте выступает как закономерность территориальной комплексности, закон концентрации производства, – как закономерность территориальной концентрации производства. Иногда закономерность может трактоваться как проявление действия нескольких законов. Территориального роста не нашел!

10. Принципи регіонального розвитку:

а) Принцип комплексності – передбачає найбільш повну збалансованість виробництва, підвищення продуктивності праці, оптимальне задоволення потреб виробництва та населення(реалізується,коли все використовується комплексно)

б) Принцип збалансованості – передбачає таке розташування виробництва і таке його галузеве співвідношення,при якому зберігається баланс між виробничими потужностями та наявністю сировини, попитом та пропозицією, безробіттям та зайнятістю, допоміжним та основними виробництвами (Астраханський ЦБК, Херсон, Донбас).

в) Принцип пріоритетності - передбачає ранжування цілей і завдань соціально-економічного розвитку регіону відповідно до просторової стратегії його комплексного розвитку.

11. Принципи регіонального розвитку:

а) Принцип раціонального розміщення виробництва Зміст його полягає у такому розташуванні виробництва, яке забезпечувало б високу ефективність народного господарства. Раціональність означає вибір найкращих варіантів. Принцип раціональності реалізується завдяки:

1)наближенню матеріаломістких,енергомістких,водомістких галузей до джерел палива, енергії й води.При цьому ми заощаджуємо не лише на транспортних витратах, але й комплексно використовуємо сировину, економно витрачаємо паливо, енергію й воду; 2)наближення працемісткого виробництва до районів і центрів зосередження трудових ресурсів (дозволяє ефективно використовувати трудові ресурси за статтю, віком, кваліфікацією);

3)наближення масового виробництва малотранспортабельної продукції до місць її споживання (наприклад, хлібопечення, виробництво будівельних конструкцій, теплова енергетика та ТЕЦ тощо);

4)запобігання зустрічним перевезенням однотипної продукції,сировини й палива з одного регіону до іншого. Це трапляється у випадку так званого "відомчого" стилю керівництва господарством.

б)Принцип збереження екологічної рівноваги. Цим принципом, хоча він і є одним з головних, тривалий час нехтували у господарській практиці.Господарство регіону може бути збалансоване за більшістю,параметрів, але якщо при цьому виникає екологічна напруженість,то воно не може визнаватися ефективним. Принципу екологічної рівноваги має підпорядковуватися решта вигод, що з'являється за різних варіантів розміщення продуктивних сил. Тому він може називатися принципом екологічного імперативу.

в)Принцип обмеженого централізму. Необхідність дотримуватися цього принципу довела реальна ситуація в українській економіці початку 90-х років, коли урядові органи практично "випустили" економіку з рук. Сутність принципу полягає в органічному поєднанні стратегічних інтересів країни й інтересів регіонів, підприємців, населення. Держава не повинна втручатись в оперативну діяльність підприємств і місцевих органів влади. Вона створює за допомогою економічних важелів, системи пільг і оподаткувань таку територіально-галузеву структуру, котра сприяла б і інтересам загальнодержавним, і інтересам регіональним, допомагаючи підвищувати життєвий рівень населення.