Міністерство охорони здоров'я україни

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри клінічної фармації

і клінічної фармакології

Завідувач кафедри

______проф. Яковлева О.О.

«___»___________20___р.

Методичні рекомендації

для самостійної роботи студентів при підготовці

до практичного (семінарського) заняття

Навчальна дисципліна	Клінічна фармакологія
Змістовий модуль №	Антибактеріальні та протигрибкові лікарські засоби
Тема №	Клініко-фармакологічна характеристика протигрибкових лікарських засобів
Курс	4-й
Факультет	Стоматологічний

Вінниця – 20___

1.Актуальність теми

Грибкові захворювання (мікози) поділяють на поверхневі та системні. До поверхневих відносять висівкоподібний лишай, мікози шкіри та її придатків, обумовлені дерматоміцетами (епідермофітія, трихофітія та мікроспорія), кандидоз слизових оболонок та шкіри, а також деякі інші інфекції, які зустрічаються рідше. Системні (інвазивні) мікози частіше розвиваються у пацієнтів з імунодефіцитом і представлені опортуністичними системними захворюваннями, збудниками яких є дріжджові або міцеліальні (плісневі) гриби.

Для ефективного лікування мікозів необхідне адекватне застосування протигрибкових засобів, корекція імунітету та усунення джерел інфекції.

Основні правила проведення раціональної протигрибкової терапії.

І. Протигрибкова терапія вважається раціональною, якщо їй передують наступні етапи:

1. Виділення збудника грибкової інфекції;

2. Визначення чутливості грибкового збудника до протигрибкового засобу з урахуванням локалізації грибкового процесу та накопичення препарату в терапевтичних концентраціях в окремих органах та тканинах.

ІІ. Необхідно забезпечити введення препарату в тому дозовому режимі, який надає постійну терапевтичну концентрацію в органах та тканинах:

1. Дотримуватись дозового режиму зазначеного в інструкції на лікарський засіб;

2. Оцінити можливість фармацевтичної або фармакокінетичної взаємодії, яка може значно знизити ефективність терапії.

ІІІ. При можливості вибору між декількома препаратами перевагу надають найбільш ефективному та найменш токсичному з урахуванням:

1. Віку хворого;

2. Лікарського анамнезу (алергія на медикаменти в анамнезі);

3. Наявності супутніх захворювань які впливають на адсорбцію, розподіл, біотрансформацію та виведення протигрибкового препарату;

4. Вагітності та періоду грудного вигодовування.

Протигрибкові засоби

І. Класифікація протигрибкових лікарських засобів за їх хімічною структурою

1. Полієни:

Амфотерицин В, Амфотерицин В ліпосомальний, ністатин, леворин, натаміцин

2. Азоли поділяються на імідазоли та триазоли:

• імідазоли – кетоконазол, міконазол, клотримазол, ізоконазол, еконазол, біфоназол

• триазоли – флуконазол, ітраконазол, воиконазол

3. Алліламіни:

тербінафін, нафтифін

4. Ехінокандини:

каспофунгін

5. Похідні ундецинової кислоти:

ундецин, цинкундан, мікосептин

6. Лікарські засоби інших груп:

грізеофульвін, аморолфін, циклопірокс, калію йодид

ІІ. Класифікація протигрибкових лікарських засобів в залежності від їх застосування

1. Лікарські засоби, що застосовуються в дерматології:

а) антибіотики (ністатин, натаміцин, грізеофульвін);

б) похідні імідозолу та триазолу (клотримазол, міконазол, еконазол, ізоконазол, тіоконазол, кетоконазол, біфоназол, оксиконазол, фентіконазол, омоконазол, сертоконазол);

в) інші протигрибкові препарати для місцевого застосування (кислота саліцилова, циклопірокс, тербінафін, толциклат, нафтифін).

Для системного застосування в дерматології можуть бути рекомендовані гризеофульвин, тербінафін;

2) Лікарські засоби, що застосовуються в гінекології:

а) антибіотки (ністатин, натаміцин);

б) похідні імідазолу (клотримазол, міконазол, еконазол, ізоконазол, тіоконазол, фентіконазол, омоконазол);

3) Протигрибкові засоби для системного застосування:

а) антибіотики (амфотерицин В);

б) похідні імідазолу (кетоконазол);

в) похідні триазолу (флуконазол, ітраконазол).

Протигрибкові засоби мають різний спектр дії. Ністатин впливає на гриби роду Candida, амфотерицин В на наступні види грибів: Asperigillus, Cryptococcus, Blastomycetes, Sporotrichum, Mucoromycetes, Coccidiomycetes, Histoplasma.

При пероральному застосуванні ністатин та амфотерицин В погано всмоктуються з шлунково-кишкового тракту, кетоконазол, флуконазол, інтраконазол добре. Амфотерицин В після внутрішньовенного введення потрапляє в перитонеальну, плевральну, синовіальну рідину.

Терапевтичні концентрації майже у всіх тканинах, включаючи ліквор, надають флюконазол та ітраконазол. Флюконазол не піддається біотрансформації і виводиться в незміненому стані з сечею.

Особливості фармакокінетики протигрибкових препаратів для системного застосування наведені в таблиці .