Ускладнення терапії при застосуванні аміноглікозидів

Препарат

Побічна дія

Гентаміцин Тобраміцин Амікацин Нетилміцин Стрептоміцин

Ототоксична дія (шум у вухах, зниження гостроти слуха в ділянці високих тонів, глухість), вестибулопатії (запаморочення, ністагм, синдром Міньєра), оборотна нефротоксична дія (ураження клубочків та канальцієвий некроз з протеїнурією, лейкоцитоурією, мікрогемотурією, транзиторне підвищення концентрації сечовини та креатиніну в сироватці крові). Можливі периферичні нейропатії, парестезії, м’язові фібриляції та судоми, алергічні реакції (свербіж, еозинофілія, лихоманка, артралгії, ангіоневротичний набряк, гранулоцитопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенічна пурпура, анемія), суперінфекція, нудота, блювання, алопеція, гіперсалівація, пневмофіброз, артеріальна гіпо- або гіпертензія, біль в місці введення. Може розвинутись нервово-м’язова блокада та параліч дихального центру. Можливі підвищення вмісту у крові глюкози, ЛФ, АсАТ, АлАТ, білірубіну, калію.

Глікопептиди

Механізм дії глікопептидних антибіотиків полягає в інгибуванні біосинтезу клітинних мембран мікроорганізмів, зміни їх проникності та порушення синтезу РНК. Препарати завжди справляють бактерицидний ефект. До дії глікопептидів чутливі: S. aureus (вкл. MRSA), S. epidermidis, Streptococeus spp., Enterococeus spp., Corynebacterium jeikeium та інші дифтероїди, Listeria monocytogenes, Actinomyces spp., Clostridium perfringes та Clostridium difficile, Peptostreptococсus spp., Propionibacterium spp., Neisseria gonorrhoea, Prevotella spp., Porphyromonas spp. Стійкі до глікопептидних антибіотиків: грамнегативні палички (крім гонококів), мікобактерії, атипові бактерії, Pediococcus spp., Leuconostoc spp., Lactobacillus spp., Erysipelotrix spp., Nocardia spp. При порівнянні сили антибактеріальної дії слід врахувати, що тейкопланін сильніший за ванкоміцин стосовно S. аureus у 2-4 рази, Stereptoccus spp. та Enterococсus spp. у 4-8 разів, Peptosoreptococcus spp., Clostridium, Propionibacterium spp. у 2-8 разів.

Фармакокінетика (таблиця 5) обох препаратів суттєво відрізняється, але жоден з них не всмоктується при застосуванні через рота.

Таблиця 5

Фармакокінетичні параметри глікопептидних антибіотиків

Препарат	Зв’язок з білком (%)	Т ½ (год.)	Нирковий кліренс	Виведення з сечею
Ванкоміцин	55	4-6	0,048 л/кг/год	75% за 24 год.
Тейкопланін	90-95	70-100		80% за 16 діб

Глікопептидні антибіотики можуть бути застосовані перорально (ванкоміцин) для лікування хворих з псевдомембранозним колітом, який викликаний C. difficile або стафілококовим ентероколітом. Тейкопланін може бути введений інтраперитонеально у пацієнтів з хронічним діалізом. Глікопептидні антибіотики застосовують для лікування інфекцій тяжкого перебігу спричинених чутливими до них грампозитивними бактеріями, включаючи також штами резистентні до метициліну та цефалоспоринів. Як правило це інфекції дихальних шляхів, сечових шляхів, шкіри та м’яких тканин, кісток та суглобів, сепсис / септицемія, ендокардит, перитоніт.

Фізико-хімічні та фармакокінетичні особливості обумовлюють дозовий режим препаратів (таблиця 6).

Таблиця 6