Тема Поняття особи в Римському приватному праві

Питання теми

1.Поняття особи та її правоздатність.

2.Правове становище римських громадян, латинів, рабів, колонів, вільновідпущеників.

3. Юридичні особи

Основні терміни теми:

Інформаційний блок.

1 Поняття особи

Терміном "особа" (регsоnа) прийнято називати суб'єкт права. Для того, щоб бути суб'єктом права, потрібно володіти здатністю мати права і обов'язки, тобто володіти правоздатністю. Вона є не біологічним, а саме соціально-юридичним явищем, і рабовласницька держава підтверджує це, визначаючи правоздатність дише за вільними громадянами і відмовляючи в ній рабам, які, будучи людьми, "нажалися проте не суб'єктами, а об'єктами права.

Крім правоздатності, суб'єкт права потребує дієздатності, тобто спроможності набувати прав власними діями. Ні того, ні іншого поняття в точному їх значенні римське право не знало. Однак категорія стану (сарut), що застосовувалася у відношенні до індивідумів, практично означала правоздатність, а диференціація правової самостійності з урахуванням віку і деяких інших чинників приховувала за собою дієздатність.

2 Правовий стан особи, його види

Суб'єкт права в Давньому Римі - це не просто людина, а передусім вільна людина, яка володіє станом свободи (status libertatis). Але для повноправного суб'єкта цього було мало, оскільки вільним ставав не будь-хто, а тільки

римський громадянин (civis Romanus). Піддані Римської держави, які не були римськими громадянами, так звані латини (lаtіnі), користувалися обмеженою правосуб'єктністю. Що стосується іноземців, або за давньоримською термінологією псрегринів (peregrini), то спочатку на території Римської держави вони не користувалися жодними правами, навіть могли бути віддані у рабство. З розвитком торгового обороту можливість придбання деяких прав їм була надана. І тільки на останній стадії існування Римської держави всі піддані Римської імперії були проголошені римськими громадянами. Тривалий час розвиток римської держави йшов під знаком розмежування правового стану римських громадян і осіб, котрі не мали римського громадянства. Цьому відповідала залежність правового стану індивіда не тільки від стану свободи, але і від стану громадянства (status civitatus). Істотне значення мав також сімейний стан (status familial). З цієї точки зору розрізнялися глава сім'ї (раter familias) і підвладні члени сім'ї. Глава сім'ї завжди був повноправним. Підвладні члени сім'ї спочатку були зовсім безправними і цілковито підкорялися його владі як раби. Лише пізніше, з розвитком товарно-грошових відносин, члени сім'ї поступово стали наділятися певними правами, але ніколи не досягали того правового стану, в якому находився глава сім'ї.

Таким чином правосуб'єктність, за римським приватним правом, визначалася трьома станами: станом свободи (status libertatis), станом громадянства (status civitatus), і сімейним станом (status familiae). З точки зору status libertatis розрізнялися вільні і раби, З точки зору status civitatus - римські громадяни і особи, які не малі римського громадянства; з точки зору status familiae — голови сімейств і підвладні їм члени сімї.

Рис. 7. Правоздатність римських громадян