- •1 Загальне компонування автомобіля та визначення його повної маси, колісної формули й осьових навантажень
- •2 Тяговий розрахунок та визначення тягово–швидкісних властивостей автомобіля
- •2.1 Розрахунок потужності й частоти обертання колінчастого вала двигуна автомобіля
- •Якщо остання передача прискорююча, то передавальні числа знаходять так
- •3 Проектування основних функціональних елементів автомобіля
- •3.1 Трансмісія
- •3.2. Ходова система
- •Рульове керування
- •3.4. Гальмова система
- •Додаток 4
2 Тяговий розрахунок та визначення тягово–швидкісних властивостей автомобіля
2.1 Розрахунок потужності й частоти обертання колінчастого вала двигуна автомобіля
Потужність Ne двигуна, необхідна для руху цілком навантаженого автомобіля зі сталою максимальною швидкістю Vmax у заданих дорожніх умовах визначають за формулою
, (1)
де G — сила ваги автомобіля з вантажем, Н;
Vmax—максимальна швидкість руху автомобіля на прямій передачі в заданих дорожніх умовах, км/год;
ψ— приведений коефіцієнт дорожнього опору ;
К — коефіцієнт обтічності автомобіля. Для вантажних машин приймають 0,6...0,75 Н с2/см4;
F – площа лобового опору автомобіля, що підраховується за формулою
F = В Н м2;
Н – габаритна висота автомобіля, м;
В – колія, м ;
ηтр — механічний К.К.Д. трансмісії приймають для режиму максимальної швидкості рівним 0,85...0,90.
(2)
де к – кількість пар циліндричних шестерень у зачепленні на даній передачі;
l – кількість пар конічних шестерень;
m – кількість карданних шарнірів у трансмісії;
n – кількість шліцьових з’єднань у трансмісії.
При проектуванні для забезпечення необхідного динамічного чинника в області середніх експлуатаційних швидкостей руху визначають максимальну потужність двигуна за формулою Ne max = (1,05–1,10) Ne.
Частота обертання колінчастого вала двигуна, що відповідає максимальній потужності, визначається коефіцієнтом оборотності двигуна ηn, рівним відношенню частоти обертання колінчастого вала двигуна до відповідної швидкості руху автомобіля
,
звідси
(3)
Для вантажних автомобілів коефіцієнт оборотності n приймають рівним у межах 30–40 відповідно до прототипу автомобіля та розрахункової максимальної потужності двигуна.
2.2 Розрахунок і побудова зовнішньої швидкісної характеристики двигуна
Із деякою долею погрішності зовнішня швидкісна характеристика може бути визначена для карбюраторних чотиритактних двигунів на основі наступних даних:
n % 20 40 60 80 100 120
Ne % 20 50 73 92 100 92
Для дизельних автомобільних чотиритактних двигунів з обмежником залежність ефективної потужності і частоти обертання колінчастого вала у відсотках приймають:
n % 20 40 60 80 100 110
Ne % 17 41 67 87 100 0
Таким чином, отримавши в результаті розрахунку Ne max і n Ne max та прийнявши їх за 100%, можемо розрахувати й графічно побудувати зовнішню швидкісну характеристику для двигуна проектованого автомобіля.
На графік також наноситься крива крутного моменту двигуна, кожна точка якої визначається за формулою
,
Нм . (4)
Крива питомої витрати палива для двигуна будується на підставі таких даних:
n % 20 40 60 80 100 110
g % 110 100 95 95 100 112
За 100% питомої витрати палива при 100% п треба прийняти для карбюраторного двигуна зі ступенем стиску 6,5–7 325–305 г/квтгод., для дизельних двигунів 240–250 1 г/кВт год.
Годинна витрата палива для кожного значення частоти обертання колінчастого вала двигуна підраховується за формулою
кг/год (5)
і також наноситься на графік швидкісної характеристики рисунок 2.
Рисунок 2 – Зовнішня швидкісна характеристика
2.3 Визначення передавальних чисел трансмісії автомобіля
Передавальне число головної передачі визначають за умови забезпечення заданої максимальної швидкості руху автомобіля Vmax при максимальній кутовій швидкості обертання wemax колінчастого вала, вищих передачах у коробці передач та роздавальній коробці.
Вищі передачі приймають за базовим автомобілем, або користуючись наступним:
для вантажних автомобілів із карбюраторними двигунами остання (вища) передача пряма iкв = 1, а для таких же автомобілів із дизелями – iкв = 0,72... 1. Якщо на вантажному автомобілі з дизелем застосовують коробку передач у поєднанні з подільником або демультиплікатором, тоді iкв = 0.71 ...0,82;
для легкових автомобілів із задніми ведучими колесами передавальне число останньої передачі знаходиться в межах iкв = 1,0...0,82 , а для передньопривідних остання передача прискорююча iкв = 0,73,..0,95;
–у міських та приміських автобусів iкв =1, у міжміських – iкв = 0,72.. .0,78.
Мінімальні передавальні числа роздавальних коробок i ркв сучасних повно–привідних вантажних автомобілів знаходяться в інтервалі від 0,917 до 1.3.
Прийнявши значення iкв, iркв , визначають передавальне число головної передачі за виразом
. (6)
Передавальне число першої передачі i1 коробки передач визначається з необхідності подолання автомобілем найбільшого опору дороги
, (7)
де iркн – передавальне число нижчої передачі у роздавальній коробці. Для повнопривідних вантажних автомобілів iркн – 1,31...2.28, або приймають за прототипом.
У тих випадках, коли на автомобілі встановлюється високооборотний двигун, виникає потреба в перевірці можливості руху автомобіля з мінімальною швидкістю Vmin = 1.0... 1,4 м/с
, (8)
де ωemin – мінімальна кутова швидкість колінчастого валу двигуна, яку слід приймати в розрахунках ωemin = 80 рад/с.
Якщо умова (23) не виконується, тоді передавальне число першої передачі визначають за умовою забезпечення можливості рухатися з мінімальною швидкістю
. (9)
Число
ступенів коробки передач знаходять
залежно від діапазону коробки
DK
рівного відношенню передавальних чисел
крайніх передач:
. (10)
Статистичні дані кількості передач залежно від діапазону DK наведені у таблиці 4 (додаток 4).
У випадку, коли остання передача пряма, передавальні числа проміжних передач знаходять за виразом
, (11)
де j – порядковий номер проміжної передачі;
n – кількість передач.
