Порівняльне правознавство

 За редакцією канд. юрид. наук, доц. В. Д. Ткаченка

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як підручник

для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів

  

 

ХАРКІВ

«Право»

2003

 

 

Підручник підготовлений викладачами Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

 

Рецензенти:

Ярмиш Олександр Назарович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

Буроменський Михайло Всеволодович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України

 

Автори підручника:

 

Розділи: І, ІІ — канд. юрид. наук, доц. В. Д. Ткаченко, канд. юрид. наук, доц. Погребняк С.П.

   ІІІ, ІV, V, VІ, VІІ — канд. юрид. наук, доц. С. П. Погребняк

    VІІІ, ІХ — канд. юрид. наук Д. В. Лук’янов

 

Підручник підготовлений відповідно до програми з порівняльного правознавства для юридичних ВУЗів України. У ньому відбиті досягнення вітчизняної та зарубіжної юридичної науки. Розглянуті особливості порівняльного правознавства як юридичної науки, поняття правової системи та правової сім’ї; викладені класифікації правових систем; наведена характеристика сучасних основних правових сімей.

Розрахований на студентів, аспірантів та викладачів навчальних закладів юридичного профілю і тих, хто цікавиться проблемами порівняльного правознавства.

Зміст

• Анотація

• Розділ 1. Порівняльне правознавство: загальна характеристика

• § 1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна

• § 2. Виникнення порівняльного правознавства

• § 3. Предмет і метод порівняльного правознавства

• § 4. Об'єкти порівняльного правознавства

• § 5. Функції порівняльного правознавства

• § 6. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук

• § 7. Значення порівняльного правознавства

• § 8. Види досліджень у порівняльному правознавстві

• Розділ 2. Класифікація основних правових систем сучасності

• § 1. Поняття та структура правової системи

• § 2. Поняття «правова сім’я»

• § 3. Критерії класифікації правових систем

• § 4. Місце правової системи України серед правових систем світу

• Розділ 3. Загальна характеристика романо-германської правової сім’ї

• § 1. Особливості романо-германської правової сім’ї

• § 2. Основні етапи розвитку романо-германської правової сім’ї

• § 3. Роль науки (університетів) у розвитку романо-германського права

• § 4. Зв’язок романо-германської правової сім’ї з римським правом

• § 5. Вплив канонічного права на формування романо-германського права

• § 6. Поділ романо-германського права на публічне і приватне право

• Розділ 4. Джерела права романо-германської правової сім’ї

• § 1. Норми права в романо-германській сім’ї

• § 2. Джерела права в романо-германській сім’ї, їх види

• § 3. Нормативно-правові акти в романо-германській правовій сім’ї

• § 4. Закон як джерело права в романо-германській сім’ї

• § 5. Загальні принципи в романо-германській правовій сім’ї

• § 6. Доктрина в романо-германській правовій сім’ї

• § 7. Звичай у системі джерел романо-германського права

• § 8. Судова практика в романо-германській правовій сім’ї

• Розділ 5. Загальна характеристика англо-американської правової сім’ї

• § 1. Особливості сім’ї англо-американського права

• § 2. Основні етапи розвитку англійської правової системи

• § 3. Виникнення та реформування загального права

• § 4. Загальне право: поняття та особливості

• § 5. Право справедливості та його співвідношення з загальним правом

• Розділ 6. Джерела права англо-американської правової сім’ї

• § 1. Поняття та види джерел англо-американського права

• § 2. Прецедент як джерело права в сім’ї англо-американського права

• § 3. Закон як джерело права в сім’ї англо-американського права

• § 4. Делеговане законодавство в сім’ї англо-американського права

• § 5. Звичай в англо-американському праві

• § 6. Інші джерела англо-американського права

• Розділ 7. Правова система США

• § 1. Формування правової системи США

• § 2. Сучасна правова система США

• Розділ 8. Релігійні правові системи

• § 1. Загальна характеристика правових систем релігійного типу

• § 2. Мусульманське (ісламське) право

• § 3. Індуське право

• § 4. Іудейське (єврейське) право.

• § 5. Канонічне право

• Розділ 9. Традиційні правові системи

• § 1. Загальна характеристика правових систем традиційного типу

• §2.  Правові системи країн Далекого сходу

• § 3.  Правові системи держав Африки

Розділ 1. Порівняльне правознавство: загальна характеристика

§ 1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна § 2. Виникнення порівняльного правознавства § 3. Предмет і метод порівняльного правознавства § 4. Об'єкти порівняльного правознавства § 5. Функції порівняльного правознавства § 6. Місце порівняльного правознавства в системі юридичних наук § 7. Значення порівняльного правознавства § 8. Види досліджень у порівняльному правознавстві

§ 1. Порівняльне правознавство як метод, наука та навчальна дисципліна

   З початку XX століття в юридичній науці точаться суперечки про природу порівняльного правознавства. Існують два основні протилежні підходи до визначення поняття “порівняльне правознавство”. Прихильники одного підходу трактують його виключно як метод наукового аналізу, що використовується в тому чи іншому обсязі різними юридичними науками. Ця позиція, яку обгрунтував Гаттерідж, була панівною після Першої світової війни. Прихильники іншого підходу вважають порівняльне правознавство самостійною юридичною наукою. Причому слід зазначити, що в юридичній літературі останнім часом спостерігається певна тенденція до збільшення кількості прихильників саме цього підходу.    Щодо нас, то ми підтримуємо думку тих науковців, які вважають, що це питання не можна вирішувати за способом альтернативи — або метод, або наука. З одного боку, порівняння — це науковий метод дослідження, який активно застосовується практично в усіх галузях юридичної науки. Порівняльне правознавство в цьому випадку виконує функцію методу порівняння різних правових систем, що може бути використаний для удосконалення законодавства, уніфікації міжнародного та національного права, вивчення теорії та історії права тощо. З другого боку, широке застосування цього методу привело до формування системи наукових знань про сучасні правові системи, до появи складного саморегулюючого механізму, орієнтованого на одержання нових, надійно обґрунтованих знань про закономірності виникнення, функціонування та розвитку правових систем. Це дає підстави вважати порівняльне правознавство юридичною наукою. Проте, незалежно від поглядів на порівняльне правознавство, воно є важливим для сучасної юридичної освіти. Отже, порівняльне правознавство є навчальною дисципліною, що викладається у вищих юридичних навчальних закладах.    Підбиваючи підсумки, підкреслимо, що порівняльне правознавство є досить складним утворенням, а термін “порівняльне правознавство” має три значення:    1) порівняльне правознавство як метод, що є науковим засобом вивчення правових явищ, завдяки застосуванню якого стає можливим виявити загальне, особливе й окреме в правових системах;    2) порівняльне правознавство як наука, що є сукупністю наукових знань про правові системи;    3) порівняльне правознавство як навчальна дисципліна, що є предметом викладання знань про правові системи у вищих навчальних закладах.    Крім питання про статус порівняльного правознавства, слід зосередити увагу на проблемі термінології. Поряд з терміном “порівняльне правознавство” у вітчизняній та іноземній юридичній літературі активно використовуються терміни “компаративізм”, “порівняльна юриспруденція”, “порівняльне право”.    Термін “компаративізм” походить від латинського “сотрагаїіуш” (“порівняльний”) і досить активно використовується вітчизняною наукою для позначення порівняння правової матерії. Суттєвих причин заперечувати проти його застосування немає. Правознавці, що займаються порівняльним правознавством, називаються компаративістами.    Термін “порівняльна юриспруденція” — це синонім терміна “порівняльне правознавство” (одне із значень юриспруденції — правознавство).    Щодо співвідношення між термінами “порівняльне право” і “порівняльне правознавство”, то обидва вони широко застосовуються вченими для позначення того ж самого правового явища і мають право на існування. Відмінність полягає лише в тому, що перший з них набув поширення в західній юридичній науці, а другий — у соціалістичній та постсоціалістичній науці.    Більш коректним є використання саме терміна “порівняльне правознавство”, оскільки розуміння терміна “право” пов'язане з системою норм, яка регулює поведінку людей. Тож при використанні терміна “порівняльне право” може виникнути думка про існування окремої галузі права — порівняльного права — поряд з цивільним, кримінальним чи адміністративним правом. Насправді ж порівняльне правознавство є лише системою знань, а не сукупністю правил поведінки. Отже, назва “порівняльне право” може створити помилкове враження про те, що дана дисципліна є незалежною галуззю права.