53. Поняття підприємства як організаційної форми господарювання

Домінуюче місце серед суб'єктів господарювання належить підприємствам.

Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як суб'єкт господарювання і суб'єкт права.

Згідно з ч. 1 ст. 62 ГК підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.

Суть визначення "суб'єкт господарювання" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовий колектив якого на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну торговельну та іншу господарську діяльність.

Підприємство - це статутний суб'єкт господарювання.

Підприємство має необхідне для суб'єкта господарювання майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі.

Підприємство є самостійним суб'єктом права. З одного боку, закон визначає його компетенцію (права та обов'язки) як суб'єкта господарювання, з другого, - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб (ч. 4,5 ст. 62 ГК).

54. Припинення договору оренди

Стаття 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» містить норму, згідно з якою одностороння відмова від договору оренди не допускається. Разом із тим законом встановлено вичерпний перелік підстав припинення договору оренди. Такими підставами закон визнає:

- закінчення строку, на який було укладено договір оренди;

- приватизацію об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря)

- банкрутство орендаря;

- загибель об'єкта оренди.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї зі сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду в разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Дострокове розірвання договору на вимогу наймача (ст. 270 ЦК) можливе шляхом пред'явлення позову до суду, арбітражного суду:

- якщо наймодавець не робить капітального ремонту, що є його обов'язком;

- якщо через обставини, за які наймач не відповідає, майно виявиться у стані, непридатному для користування.

55. Регулювання ринку цінних паперів

Основними нормативно-правовими актами, що визначають правила державного регулювання ринку цінних паперів, є Господарський кодекс України та Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996 р.

Державне регулювання ринку цінних паперів — здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідними та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері. Одним з основних елементів державного регулювання на ринку цінних паперів є контроль (моніторинг) за діяльністю його учасників, який здійснюється з метою виявлення порушень законодавства та їх попередження.

   Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Оновними завданнями Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

- координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

- здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, додержання законодавства у цій сфері;

  - здійснення державного регулювання і контролю у сфері спільного інвестування.

  За порушення законодавства, що регулює ринок цінних паперів, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", накладає на юридичних осіб штрафи.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.

56. Види та організаційно-правові форми підприємств

 

 Відповідно до ст. 63 ГК України, підприємства класифікуються за різними ознаками.

   1. Залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

   - приватне підприємство

  - підприємство, що діє на основі колективної форми власності;

   - комунальне підприємство;

   - державне підприємство, що діє на основі державної власності;

   - підприємство, засноване на змішаній формі власності.

   2. За критерієм наявності в статутному фонді підприємства іноземної інвестиції та розміру останньої ч. 2 ст. 63 розрізняє:

   - підприємства з іноземними інвестиціями;

   - іноземні підприємства .

   3. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства, відповідно до ч. 7 ст. 63, можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств:         Класифікацію підприємств, що закріплена в ст. 126 ГК України: за критерієм залежності від іншого суб'єкта господарювання або можливості впливу на інше підприємство розрізняють асоційовані підприємства двох видів:

  - залежне підприємство;

   - контролююче підприємство

Водночас слід зазначити, що в ГК не згадуються деякі види підприємств, зокрема:

1.    - підприємство художніх промислів, особливості правового становища якого визначаються Законом України від 21.06.2001 р. “Про народні художні промисли”.

2  - інноваційне підприємство, особливості правового статусу якого визначаються Законом України від 04.07.2002 р. “Про інноваційну діяльність”;