33,Правове регулювання матеріально-технічного постачання та збуту

У ст. 264 ГКУ зазначається, що матеріально-технічне поста¬чання і збут продукції виробничо-технічного призначення та ви¬робів народного споживання як власного виробництва, так і при¬дбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єк¬тами господарювання шляхом поставки, а в передбачених ГКУ випадках також на основі договорів купівлі-продажу.

Законодавством можуть передбачатись особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здій¬снення поставки для державних потреб.

Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів по¬ставки встановлюються ГКУ та іншими законодавчими актами України.

У ст. 265 ГКУ регулюються відносини, що виникають з дого¬вору поставки. За договором поставки одна сторона — поста-чальник зобов'язується передати (поставити) в обумовлені строки (строк) другій стороні — покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на роз¬суд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазна¬чені в п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 ГКУ (господарські організації — юри¬дичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господар¬ську діяльність та зареєстровані в установленому законом по¬рядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відпо-відно до закону як підприємці). Умови договорів поставки пови¬нні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс". Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб'єк¬тами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійс¬нюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відно¬син поставки, не врегульованих ГКУ, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-про-дажу.

У ст. 266 ГКУ визначаються предмет, кількість і асортимент поставки. Так, предметом поставки є визначені родовими озна¬ками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стан¬дартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом постав¬ки можуть бути також продукція, вироби, з індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх част¬кове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмі¬рами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Договір поставки може бути укладений на один рік, на строк понад рік (довгостроковий договір) або на інший строк, визначе¬ний угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначе¬ний, він вважається укладеним на один рік. Строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхід¬ності ритмічного та безперебійного постачання товарів спожива¬чам, якщо інше не передбачено законодавством. Якщо в довго¬строковому договорі обсяг поставки визначено лише на рік або менший строк, у договорі повинен бути передбачений порядок погодження сторонами строків поставки на наступні періоди до закінчення строку дії договору. Якщо такий порядок не передба¬чений, договір вважається укладеним на один рік. Якщо сторо¬нами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначен¬ня є, як правило, квартал, а для виробів народного споживан¬ня, як правило, місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок від¬вантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також ви¬бірка товарів покупцем.Договором може передбачатися відвантаження товарів ванта¬жовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, і одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем, а також порядок поставки недоодержаної покупцем у встановлений строк кількості товарів (ст. 267 ГКУ).