Додаткова інформація

У загальному вигляді послідовність стадій тактики слідчих (розшукових) дій може бути визначена наступним чином:

а) підготовка до проведення слідчої дії;

б) виробництво слідчої дії;

в) фіксація його перебігу та результатів;

г) оцінка отриманих даних, визначення їх значення та місця в системі доказів у кримінальній справі розслідується.

Із точки розу тактики слідчих дій: сукупність прийомів підготовки, виробництва, фіксації і оцінки результатів слідчої дії становлять у своїй сукупності його тактику. Тактика слідчої дії покликана гарантувати його максимальну ефективність при суворому дотриманні законності. Тобто фіксація ходу й результатів проведення слідчих (розшукових) дій є частиною тактики слідчої дії, однією із її стадій.

Фіксація ходу та результатів слідчої (розшукової) дії - це стадія тактики проведення слідчих (розшукових) дій, яка покликана забезпечити максимально повне і правильне відображення його ходу та досягнутих результатів. Тактичні прийоми фіксації спрямовані на вибір або створення умов, що забезпечують оптимальне застосування відповідних техніко-криміналістичних засобів і прийомів фіксації доказової інформації у встановлених законом формах.

Фіксація ходу та результатів слідчих (розшукових) дій відіграє істотну роль, тому що без належного процесуального оформлення отримана інформація не має необхідної доказової сили, а самі дії слідчого не можуть породити потрібних процесуальних наслідків. Результат: відповідні процесуальні документи джерела доказів з відповідними додатками, а також включення в систему останніх належно оформлених матеріальних об'єктів (речових доказів) або отримання порівняльних матеріалів (зразків) для цілей судової експертизи.

Серед усіх процесуальних дій особливе значення мають дії, які спрямовані на збирання, фіксацію, перевірку доказів. Такі дії іменуються слідчими і характеризуються певними положеннями, за допомогою яких можна відмежувати слідчі дії від інших процесуальних. Слідчі дії мають пізнавальну спрямованість, тобто вони завжди спрямовані на збирання, фіксацію і перевірку доказів. Проведення слідчих дій істотно зачіпає права і законні інтереси осіб, у зв'язку з чим деякі з них можуть бути проведені тільки після дачі згоди на те суду або з санкції прокурора. Процесуальний порядок проведення слідчих дій детально закріплений у кримінальному процесуальному законі та в необхідних випадках забезпечується державним примусом.

Фіксація ходу і результатів негласних слідчих дій повинна відповідати загальним правилам фіксації кримінального провадження, за результатами проведення негласної слідчої дії та з відображенням отриманих відомостей складається протокол, до якого в разі необхідності долучаються додатки.

Глава 5 кпк «фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення»

• Стаття 103. Форми фіксування кримінального провадження

1. Процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися:

1) У протоколі;

2) На носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані про-

цесуальні дії;

3) у журналі судового засідання.

Під час провадження досудового розслідування складання протоколу є основним засобом фіксування кримінального провадження. Загальні вимоги до всіх протоколів процесуальних дій містяться у ст. 104 КПК. Носіями інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії, є матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії, які містять відомості про обставини, установлені під час проведення таких дій.

Загальні правила щодо порядку фіксування процесуальної дії у протоколі

• Стаття 104. Протокол

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії фіксуються у протоколі.

2. У випадку фіксування процесуальної дії під час досудового розслідування за допомогою технічних засобів про це зазначається у протоколі.

Якщо за допомогою технічних засобів фіксується допит, текст показань можене вноситися до відповідного протоколу за умови, що жоден з учасників процесуальної дії не наполягає на цьому. У такому разі у протоколі зазначається, що показання зафіксовані на носії інформації, який додається до нього.

3. Протокол складається з вступної, описової та заключної частин (детальніше в Кодексі).

4. Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можли-

5. Зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Якщо особа через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то ознайомлення такої особи з протоколом здійснюється у присутності її захисника (законного представника), який своїм підписом засвідчує зміст протоколу та факт неможливості його підписання особою.

6. Якщо особа, яка брала участь у проведенні процесуальної дії, відмовилася підписати протокол, про це зазначається в протоколі. Такій особі надається право дати письмові пояснення щодо причин відмови від підписання, які заносяться до протоколу. Факт відмови особи від підписання протоколу, а також факт надання письмових пояснень особи щодо причин такої відмови засвідчується підписом її захисника (законного представника), а у разі його відсутності – понятих.

Складання протоколів під час провадження досудового розслідування є основним засобом фіксації факту проведення певної процесуальної дії, її змісту і результатів. Протокол процесуальної дії – це письмовий акт, у якому слідчий, прокурор зазначає послідовність дій, отримані в результаті процесуальної дії відомості, важливі для цього кримінального провадження, у тому числі виявлені або надані речі та документи. Протокол процесуальної дії можна розглядати як спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, що містить зафіксовані за допомогою письмових знаків відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Протоколи складаються не тільки про проведення слідчих дій, тобто тих, за допомогою яких збираються та перевіряються докази, але й про проведення інших процесуальних дій, наприклад передавання тимчасового вилученого майна (ч. 3 ст. 168 КПК) або ж виготовлення, утворення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретних негласних слідчих дій (ч. 2 ст. 273 КПК) тощо.

Загальні для всіх протоколів вимоги, що містяться у ст. 104 КПК, конкретизуються в статтях КПК, які регламентують порядок складання і зміст протоколу певної слідчої або іншої процесуальної дії. Так, наприклад, у ст. 231 КПК визначені вимоги до протоколу про пред’явлення для впізнання особи, речі чи трупа. Порушення правил складання і засвідчення протоколу слідчої та іншої процесуальної дії викликає сумнів у вірогідності викладених у ньому відомостей і тягне за собою недопустимість використання їх у кримінальному провадженні. Якщо учасник проведення процесуальної дії відмовляється підписати протокол, слідчий повинен роз’яснити йому, що підписання протоколу посвідчує не визнання ним достовірності обставин, які були виявлені або з’ясовані під час її проведення, а лише факт самого ознайомлення його з протоколом, в якому у випадку незгоди з цими

обставинами можуть бути зафіксовані зроблені ним зауваження.

• Стаття 105. Додатки до протоколів

1. Особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки.

2. Додатками до протоколу можуть бути:

1) спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів;

2) письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної про-

цесуальної дії;

3) стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії;

4) фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації та інші матеріали,

які пояснюють зміст протоколу.

3. Додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора,спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Під час проведення процесуальної дії слідчий, прокурор може відповідно до ч. 2 ст. 71 КПК залучити спеціаліста для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо). Застосовувати технічні засоби фіксації такої дії може особисто слідчий, прокурор. Отримані матеріали повинні бути долучені до протоколу процесуальної дії як додатки. Ними можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об’єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп’ютерної інформації; інші матеріали, щопояснюють і збагачують зміст протоколу.

Фототаблиця додається до протоколу процесуальної дії після її виготовлення. Це питання регламентується наказом МВС України від 30 серпня 1999 р. № 682 «Прозатвердження Настанови про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України», у якому зазначено, що виготовлення фотоілюстративного матеріалу для протоколу огляду виконується у п’ятиденний термін. За клопотанням слідчого у невідкладних випадках фотоілюстрації виготовляються негайно після поверненняз огляду. Фотоілюстрації із супроводжувальним листом направляються слідчому або

передаються йому під підпис у журналі реєстрації фоторобіт і витрат фотоматеріалів.

Якщо результати фотозйомки виявились незадовільними (через несправність апаратури тощо), спеціаліст письмово повідомляє про це слідчого із зазначенням причин неможливості надання фотознімків. Плівка з відеозаписом зберігається у відеотеці експертно-криміналістичного підрозділу і за вимогою слідчого, суду надається для демонстрації.

• Стаття 107. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження

1. Рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію. За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов'язковим.

2. Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

3. У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

[частини 4,5 стосовного судового провадження]

6. Незастосування технічних засобів фіксування кримінального провадження у випадках, якщо воно є обов'язковим, тягне за собою недійсність відповідної процесуальної дії та отриманих внаслідок її вчинення результатів, за винятком випадків, якщо сторони не заперечують проти визнання такої дії та результатів її здійснення чинними.

Порівняно із складанням протоколу процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування кримінального провадженнях має свої переваги. Звукозапис, відеозапис фіксують не тільки результати, але й перебіг процесуальних дій і містять більш повну інформацію. Загальні вимоги, які визначають допустимість застосування у кримінальному провадженні технічних засобів його фіксування, такі: законність; наукова обгрунтованість; етичність; безпечність.

Згоди учасників процесуальної дії на застосування технічних засобів її фіксування закон не передбачає. Разом із тим слідчий, прокурор, слідчий суддя повинні заздалегідь повідомити цих учасників про застосування таких засобів із тим, щоб вони підготувалися до проведення процесуальної дії.

Протокол слідчої дії - письмового документу, що складається в передбаченому КПК України порядку, в якому посадовці, котрі ведуть кримінальний провадження, фіксують і засвідчують умови та зміст слідчих дій, встановлені фактичні дані про подію злочину, причетність до нього конкретних осіб та інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до процесуальних правил складання протоколів, що фіксують показання допитуваних осіб, протокол вважають остаточно оформленим тільки після того, коли всі учасники слідчої дії засвідчаться в повноті та правильності записів і підпишуть його.

Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах.- К., 1996.

«Рішення, які приймаються в кримінальних справах, зафіксовані у певних документах, є правовими актами, зокрема, кримінальному процесуальними в тому випадку, коли вони передбачені кримінальним процесуальним законодавством. Як правило, вони не тільки передбачені законом, а й суворо регламентовані ним.

Закон (Стаття 104. Протокол та Стаття 105. Додатки до протоколів ) вказує, які загальні реквізити повинен мати протокол, передбачаючи при цьому для конкретних його різновидів додаткові реквізити. Процесуальні акти завжди є актами індивідуальними, пов'язаними з конкретними життєвими ситуаціями, котрі мають відповідні правові якості. Складання того чи іншого процесуального акта — це результат застосування норми права, тобто не просте судження, а певне вирішення правових питань, в тому числі і наказового порядку».