Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ПрактРоб №1 (Кількісна оцінка ризику, в форматі...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
91.65 Кб
Скачать

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1

Тема: Кількісна оцінка ризику

1. Мета роботи

Набуття студентами навичок кількісної оцінки ступеня ризику реалізації небезпечності певного класу.

2. Загальні положення

Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини з середовищем мешкання на вcix стадіях життєвого циклу. Аксіома про потенційну небезпеку — це фундаментальний постулат БЖД. Вона визначає, що вci дії людини та вci компоненти середовища мешкання, насамперед технічні засоби та технології, крім інших позитивних властивостей та результатів, мають властивість генерувати небезпечні та шкідливі фактори. При цьому будь-яка позитивна дія або результат неминуче супроводжуються виникненням нової потенційної небезпеки або групи небезпек.

Глибокий аналіз відомих технічних систем та можливих помилкових дій людини сприяє підвищенню безпеки (зниженню ризику реалізації небезпеки) за рахунок упровадження в систему захисних та обмежувальних засобів, а також за рахунок підвищення вимог до професійної підготовки інженерів та службовців.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативною дією на людину. Для реалізації такої дії необхідно виконати три умови: небезпека (шкідливість) реально діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; людина не має достатніх засобів захисту та необхідного рівня підготовки.

Відносно повну (цілковиту) безпеку гарантує тальки перший варіант взаємного положення зон небезпеки 2 та перебування людини 3 — це дистанційне управління, нагляд та ін. (рис. 1.1). При другому варіанті небезпека існує тільки в разі суміщення зон 2 i 3. Оскільки людина в цій загальній зоні перебуває короткочасно (огляд, дрібний ремонт тощо), то i небезпека існує тільки в цей період; у третьому варіанті небезпека може бути реалізована в будь-який момент, а в четвертому варіанті — тільки при порушенні функціональної цілісності засобів захисту.

Відносно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реальної небезпеки в системі, i навпаки, чим вища величина ризику, тим вища реальність дії небезпеки на людину.

Однак нульового ризику в діючих технічних системах забезпечити неможливо.

Світове визнання одержала концепція допустимого (прийнятного) ризику. Зміст цієї концепції — у прагненні до малої небезпеки.

Припустимий ризик — це ступінь ризику, який може бути реалізований наявними технічними засобами з одного боку, та економічно обґрунтований — з іншого. За статистичними даними зарубіжних авторів припустимий ризик складає .

Для розробки ефективних засобів безпеки необхідно дати кількісну оцінку ступеня ризику.

Рис. 1.1. Варіанти взаємного положення середовища мешкання (1), зони небезпеки (2), зони перебування людини (3) та зони дії захисних засобів (4): I — безпечна ситуація; II — ситуація короткочасної або локальної небезпеки; Ш - небезпечна ситуація; IV — умовно безпечна ситуація

3. Кількісна оцінка ризику

Ризик R — частота реалізації небезпеки визначеного виду (класу).

Ризик може бути визначений як частота (розмірність — зворотна часу 1/с) або ймовірність виникнення події А (безрозмірна величина, що лежить у межах 0—1).

Фахівці з безпеки пропонують найбільш загальне визначення: ризик — це кількісна оцінка небезпеки.

Кількісна оцінка — це в1дношення к1лькост1 тих або інших несприятливих наслідків до їх можливої кількості за певний період.

Розрізняють:

  • індивідуальний ризик;

  • соціальний ризик.

Індивідуальний ризик — частота виникнення впливів певного вражаючого виду, що виникають при реалізації визначених небезпек у певній точці простору (де може перебувати індивід).

Соціальний ризик — частота виникнення подій, що полягає в уражені визначеної кількості людей, які піддаються впливам певного вигляду, котрі уражають при реалізації певних небезпек.

Як правило, факт впливу небезпеки на людину є випадковою величиною та визначається ймовірністю перебування певної людини в певному місці в випадку реалізації небезпеки.

Імовірність події А можна визначити з виразу:

, (1.1)

де: n — кількість сприятливих факторів (випадків);

N — загальна максимально можлива кількість випадків.

При аналізі індивідуального ризику слід враховувати природу нещасного випадку, долю часу знаходження в зоні ризику та місце проживання того, хто ризикує.

Індивідуальний ризик загинути для мешканця А. можна визначити з виразу:

, (1.2)

де: — кількість мешканців, що загинули за рік;

— кількість тижнів у році;

— кількість тижнів перебування мешканця А в місті або селі;

— кількість годин на тиждень;

— кількість годин на тиждень, коли мешканець підлягає небезпеці;

— відрізок часу обліку статистичних даних;

— кількість мешканців в місті або селі за рік.

Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь-якого ступеня тяжкості можна визначити для мешканця А. з виразу:

(1.3)

де , — кількість травмованих мешканців.