Побудувати монолог та довести доречність обраної форми спілкування з обґрунтуванням добору лексико-морфологічних засобів і синтаксичних структур.

Література: 3, 5, 6, 12, 34, 37, 38, 40, 41, 50, 54, 56, 71, 72.

Практичне заняття 5. Чистота, багатство, різноманітність мови

Мета: поглибити, систематизувати знання про причини порушення і шляхи досягнення чистоти, багатства, різноманітності мовлення; практично оволодіти цими якостями; розвивати навички роботи зі словниками, довідковою літературою.

План

1. Чистота, багатство, різноманітність як критерії краси мови. Визначення поняття «чистота мови», її зв’язок з правильністю.

2. Причини порушення чистоти мови, шляхи їх усунення.

3. Багатство і різноманітність як ознаки культури мови. Зв’язок між даними поняттями. Джерела багатства і різноманітності.

Виконати практичні завдання:

1. До поданих іншомовних слів дібрати українські відповідники. Знайти запозичені слова, які не мають українських відповідників:

Круїз, транспорт, турне, вакансія, прейскурант, політика, спортсмен, футбол, тунель, пальто, університет, корабель, театр, курорт, бухгалтер, ліміт, прогресивний, монумент, одіозний, хепі енд, о’кей.

2. Пояснити лексичне значення паронімів, увести їх у речення.

Абонемент – абонент; адрес – адреса; адресант – адресат; вихідний – висхідний; гривна – гривня; ділянка – дільниця; дружний – дружній; ефективний – ефектний.

Завдання для самостійної роботи:

1. У кожній групі слів знайти слово, яке не може бути в одному синонімічному ряду з іншими. Дібрати до нього лексичні синоніми.

Огорожа, паркан, частокіл, пліт, ліса, живопліт, загата, штахетник; неспокійний, тривожний, стурбований, занепокоєний, заклопотаний, збентежений, затурканий, схвильований; прикрашати, оздоблювати, заквітчувати, розмальовувати, мережити, чепурити, цяцькувати, прибирати, привертати.

2. Підготувати конспект про лексичні норми української мови за матеріалами, вміщеними у книзі Б. Антоненка –Давидовича «Як ми говоримо».– К., 1997. – с.76-86.

3. Дібрати приклади на позначення чистоти мови в широкому розумінні (як суворого дотримання мовних і стилістичних норм літературної мови) та в більш вузькому значенні (пов’язаному зі стилістичними й етичними нормами словотворення).

Література:3, 5, 6, 40, 50, 56, 62, 64, 65, 69, 67, 70, 71.

Практичне заняття 6. Виразність як критерій культури мови

Мета: поглибити, систематизувати знання про способи і засоби досягнення виразності в усному і писемному мовленні, техніку мовлення; навчитися досягати виразного усного і писемного мовлення; оволодіти технікою мовлення; розвивати навички роботи зі словниками, довідковою літературою.

План

1. Мовні і позамовні засоби виразності.

2. Поняття й категорії техніки мовлення: дихання; голос; дикція; орфоепія.

3. Актуальне членування тексту як спосіб полегшення розуміння і запам’ятовування.

4. Засоби логіко-емоційної виразності мовлення: паузи, логічні наголоси, мелодика мовлення, темп мовлення.

5. Партитура тексту. Знаки для створення партитури тексту.

Виконати практичні завдання:

1. Прочитати вголос дібрану науково-популярну статтю, переказати її, оживлюючи її мовностилістичними засобами виразності.

2. Сконструювати і промовити фрази, в яких форми наказового способу виражали б: просте спонукання; прохання; дозвіл; побажання; повчання; схвалення. Проаналізувати мовні і позамовні засоби виразності.

3. Дібрати 5 прикладів періодичних конструкцій із художнього чи публіцистичного стилів. Виконати партитуру тексту: позначити логічні наголоси, межу підвищення, злам інтонації, паузу перед пониженням інтонації.

4. Скласти та зачитати вітальний адрес з нагоди: 100-річчя заснування музею видатного культурного діяча; дня народження ділового партнера; ювілею близької Вам людини.

Завдання для самостійної роботи:

1. Доберіть (3-4) тексти художнього чи публіцистичного стилів. Розмежуйте в них логічні і психологічні паузи: пауза пригадування, пауза напруження, пауза замовчування чи перерваного мовлення.

2. Доберіть (3-4) тексти художнього чи публіцистичного стилів. Пояснити розділові знаки у реченнях як основу членування мови, головних показників постановки логічних пауз.

3. Написати і відтворити вголос телефонну розмову між журналістом і керівником підприємства про їх домовленість запису інтерв’ю. Дотримуватися правильної техніки мовлення.

Література: 1-3, 5, 8, 9, 10, 18, 20, 65, 67, 68, 70.

Тема 7. Орфоепічно-акцентна правильність мови

Мета: поглибити, систематизувати знання про орфоепічні та наголошу вальні норми української мови, розуміти їхню роль у створенні естетичності мовлення; правильно наголошувати та вимовляти слова різних частин мови; використовувати евфонічні засоби у власному мовленні; розвивати навички роботи зі словниками, довідковою літературою для самоконтролю вимови; редагувати словосполучення й речення, в яких допущено порушення милозвучності, помилки в наголошенні слів та словоформ.

План

1. Орфоепія як наука. Орфоепічні норми як вияв фонетичних законів української мови, їх суспільне значення.

2. Типологія орфоепічних помилок.

3. Акцентологічна норма, її варіанти.

Виконати практичні завдання:

1. З’ясувати, чи всі подані слова мають фонетичні варіанти. Пояснити, чим це зумовлено. Перевірте себе за “Словником української мови”.

Вбачати, вбудований, ввізний, вдосталь, вдумливий, вдячний, вжити, взаємовигідний, відбракувати, відживати, відкласти, вказівка, внесок, онук, упевненість, впливати, вправа, враження, вступ, вугілля, вулиця, вуса, вуста, вухо, знову, знизу, з-під, одімкнути, відламувати, віднедавна, одразу, йти, ржавіти, спиратися, угода, удар, удача, учитель, уже, уклад, укласти, увійшов, Україна, учений, увесь, у цілому, ущент, перед, над, з, ж, би.

2. Пояснити стилістичні і евфонічні функції фонетичних і морфологічних варіантів.

Юстин-Устин, Меланія-Мелана, Настасія-Настя-Анастасія, Олеся-Леся, Євдокія-Докія-Вівдя, зелен-зелений, золотеє-золоте, говорити-говорить, не віддаймо-не віддадімо, два друкованих аркуші – два друковані аркуші, у-в-ув-уві, над-наді, на чому-на чім, з-із-зі-зо, від-од.

.4. Поставити наголос у словах. Пояснити функції наголосу на прикладі поданих слів. Вказати лексеми з подвійним наголосом.

Завжди, диспансер, пуловер, простий, дітьми, арахіс, везла, також, гуртожиток, завдовжки, жалюзі, кулінарія, посередині, придане, приятель, пасти, громадянин, помилка, цемент, договір, берете, векселі, два векселі, сини, три сини, килим, каталог, випадок, медикаменти, фартух, бюлетень, висіти, старіти, батьківський, алфавітний, допоміжний, твердий, виразний, затишний, маркетинговий, бажаний, призовний, радий, нікотрого, посивіти, пуховий, скликати, заносити, викидати, нічого, ні з чим, нашвидку, ласкаво, впоперек, діалог, добуток, донька, дочка, одного, всі до одного, один за одного, верба, колесо, одинадцять, чотирнадцять, кухонний, Кузьмович, Покрова, Великодня.

5. На місці крапок написати літеру г або ґ. Пояснити лексичне значення слів та сферу їх вживання.

Зи...за..., ...ероїчний, ле...інь, ...евал, ...удзик, ...рунт, ...лей, ...уля, ...рати, ...азда, ...азета, ...отовий, ...ерб, ......ринджоли, а...рус.

Завдання для самостійної роботи:

1. Виписати з орфоепічного словника 20 пар слів із дублетним наголосом.

2. На прикладі різних частин мови проілюструвати, як наголос виконує об’єднувальну, розчленовувальну, словорозрізнюівальну, форморозрізнювальну роль (по10 прикладів).

3. Навести приклади скоромовок (3-5). Навчитися їх промовляти у швидкому темпі.

4. Тематика рефератів

• Орфоепічна норма: еталон і мовленнєва практика.

• Наголос в українській літературній мові, порушення норми.

• Порушення орфоепічних норм у теле-/ радіомовленні.

• Феномен милозвучності української мови.

Література: 1 -3, 5, 8, 9, 10,18, 20, 48, 60, 61.

Тема 8. Граматична правильність мови: морфологія, правопис

Мета: поглибити, систематизувати знання про роль граматичних норм у формуванні культури мовлення особистості, багатство виражальних можливостей граматичних норм української мови; навчити додержуватися правил змінювання слів та їх утворення; доречно використовувати морфологічні засоби української мови, нормативні варіанти граматичних форм, ураховуючи їхні стилістичні особливості; добирати слова-синоніми і використовувати їх відповідно до конкретної ситуації мовлення; редагувати речення, в яких допущено морфологічні помилки.

План

1. Роль граматичних норм у формуванні культури мовлення особистості, багатство виражальних можливостей граматичних норм.

2. Норма і основна морфологічна категорія повнозначних частин мови: рід, число, відмінок, ступені порівняння, особи.

3. Уживання службових частин мови. Синонімія прийменників. Особливості перекладу українською мовою конструкцій з прийменником «по».

4. Складні випадки керування. Варіативне керування. Узгодження присудка з підметом.

Виконати практичні завдання (багатоваріативні):

1. Прочитати назви осіб за професією, посадою, званням. Які з поданих іменників утворюють паралельні форми чоловічого і жіночого роду? Утворити такі форми, записати, пояснити сферу вживання.

Касир, кравець, лікар, офіціант, стоматолог, голова, секретар, друкарка, праля, няня, перекладач, футболіст, баскетболіст, продавець, директор, завуч, керівник, декан, студент, дипломник, журналіст, референт, аспірант, автор, дисертант, поет, кравець, учень, студент, диктор, керівник, покоївка, праля.

2. Виправити ненормативні варіанти вживання іменників у давальному відмінку.

Подяка майстру, запрошення університету, побажання відділу, батьку, Шевченку, рекомендувати вчителю, інформування колег, надіслати комітету,своєчасне фінансування адміністрації, порадити водію, писати другу, адресувати директору, сповістити інженера, повідомити студента.

3. Відредагувати подані словосполучення. З кількома словосполученнями скласти речення.

Наша директор привчила всіх, наша головний інженер поїхала, авторка звіту звернулася, молода професор виголосила, лікарка виписала, викладачка Тимошенко доповідала.

4. Знайдіть помилки в реченнях та словосполученнях . Виправте їх.

Вони чекали більш конкретнішої відповіді на своє питання. Мати була для неї самою близькою людиною. Експонували три оригінальних розробки. У минулому році, у тому місяці, в останній понеділок, у наступному кварталі, медичні приладдя, величезні каміння, пошкоджені коріння, рідкі пруття.

5. Виправити помилки в реченнях.

1.На моїм рахунку сто гривень. 2. Мною запроваджено новітні технології у навчальний процесс. 3. Ними привезено канцелярське приладдя. 4. Вами доведено правильність розв’язання задачі. 5. Пенсіонерка мешкає в аварійній квартирі. ЇЇ треба відремонтувати. 6. Лаборант Масенко І.Р. внесла пропозицію. Головуючий з нею не погодився. 7. Він своїми руками відремонтував свою машину. 8. Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції. 9. Усією групою пішли на заняття. 10. Реалізовано їхню продукцію.

6. Розкрити дужки, узгодивши іменники з числівниками.

Два (дядько, вірменин, мордвин); двадцять три (гривня, киянин); чотири з половиною (процент, місяць); сімдесят п’ять (стаття); сім цілих і одна п’ята (кілограм); дев’ять із чвертю (центнер).

7. Розкрити дужки та утворити нормативні словосполучення.

Відмінити, скасувати (заняття, уроки, закон); відчинити, відімкнути (замок, двері); дати, подати, надати (думку, звістку, ініціативу, допомогу, інформацію, доручення, пораду); дістати, добути, набути, одержати, отримати (платню, листа, книжки, перемогу, навичок, освіту, інформацію, високу оцінку); задавати, ставити, піднімати, підносити (запитання, питання, з підлоги, руку); любити, полюбляти, кохати (читати, друкувати, дівчину, свою роботу, Батьківщину); містить, має у складі (документ, делегація); перерахувати, перевести, прекласти, переказати (зміст розмови, гроші, ще раз, час, текст, речі); прочитати, зачитати (книжку, розпорядження, наказ); представляти, уявляти, являти, репрезентувати (продукцію, вироби, собою, до нагороди, нового співробітника); приносити, завдавати (клопоту, повідомлення, прикростей); розраховувати, сподіватися (час, результат, на успіх, на Вас); являється, являє собою, є (твій образ, складний процес, візитна картка фірми); торкатися, стосуватися, відноситися, ставитися, належити (вітром, до справи, до мене, підприємству, життя, рукою); сягати, досягати, осягати, доходити (віку, старості, розумом, мети, успіху, у висоту, межі); стежити, слідкувати (за текстом, за звіром).

8. Виправити помилки у поданих варіантах українських відповідників російських дієприкметників, записати правильний переклад українською мовою.

Лікуючі властивості, ведучий інженер, не дивлячись на відсутність фінансування, хвилююча новина, проживаючий за адресою, повідомивший інформацію, кажучий промову, головуючий зборами, початкуючий учитель, захоплюючий краєвид, ріжучий інструмент, бажаючі виступити, перемігший, пануюча думка, рахуючий прибутки, граючий, запитуючий, вступаючий, бувші учасники, керуючий відділом, знаючий працівник, оточуюче середовище.

9. Розкрити дужки, утворити словосполучення з дієсловами.

Быть (в родстве, не вправе, на хорошем счету), находить (отображение, предмет, решение); находиться (в архиве, в помещении, в документах); отдавать (отчет, предпочтение); поступить (ла) (информация, согласно инструкции, в институт); предъявлять (иск, требования, обвинения); предоставить (возможность, в распоряжение, место); прийти (в негодность, к договоренности, в себя, к решению, к согласию, к убеждению); принять (к сведению, решительные меры); явилась, явилось (возможность, причиной).

10. На прикладах проілюструвати: а) можливість синонімічної взаємозаміни прийменників в українській мові; б) особливості перекладу українською мовою конструкцій з прийменником «по».

Завдання для самостійної роботи:

1. Проаналізувати статтю “Граматичні й неграматичні думки про Україну” у посібнику О.Пономаріва Культура слова: Мовностилістичні поради. – К.: Либідь, 1999. – С. 221.

2. Підготувати конспект про морфологічні, лексичні норми української мови за матеріалами, вміщеними у книзі Б. Антоненка –Давидовича «Як ми говоримо».– К., 1997. – с.140-150.

Література: 1-3, 18, 20, 21, 43, 44, 47, 52-53, 74, 75.

Тема 9. Граматична правильність мови: синтаксис

Мета: поглибити, систематизувати знання про правильну побудову словосполучень і речень, стилістичні функції прямого і зворотного порядку слів, способи уникнення невиправданої інверсії; навчити використовувати в мовленні все багатство синтаксичних синонімів, замінювати пряму мову непрямою, використовувати різні способи передання чужого мовлення; аналізувати тексти різних стилів щодо використання синтаксичних засобів; редагувати речення й тексти із синтаксичними помилками.

План

1. Порядок слів у реченні.

2. Речення двоскладні й односкладні різних видів як синтаксичні синоніми. Уживання неповних речень.

3. Синоніміка різних способів передачі чужого мовлення. Цитування.

4. Синонімічні варіанти складних речень.

5. Аналіз текстів різних стилів з погляду використання синтаксичних засобів. Виправлення помилок, допущених у побудові складних речень.

Виконати практичні завдання:

1. Виправити помилки, пов’язані з порушенням побудови речень.

1. Майстер зробив цю етажерку з дуба з чотирма ніжками. 2. Наведені факти в доповіді говорять про успіхи нашої науки. 3. Я прочитав статтю, надруковану в газеті і яка повідомляє про нові технології. 4. Виступаючи, доповідачем порушена злободенна тема. 5. Слід відзначити пропозиції, подані автором у цій статті, і які експерименти він проводив для цього. 6. Кожний тракторист був закріплений за певним трактором, який стежив за його станом. 7. Під’їжджаючи до станції та дивлячись у вікно, мене охопила раптова радість. 8. Українські спортсмени прибули на міжнародні змагання для того, щоб взяти участь у змаганнях, в яких будуть брати участь не тільки українські, але й зарубіжні спортсмени.

2. Побудувати складні речення з поданих простих. Визначити сферу їх поширення та стилістичне навантаження.

1. Начальник відділу кадрів організовує роботу із забезпечення підприємства працівниками потрібних професій, спеціальностей і кваліфікації згідно з цілями, стратегією та профілем підприємства, зовнішніми та внутрішніми умовами його діяльності. Ці чинники можуть змінюватися.

2. Начальник відділу кадрів керує розробленням перспективних і річних планів комплектування підприємства персоналом. При цьому враховуються перспективи розвитку підприємства. Також беруть до уваги зміни складу працюючих у зв’язку з упровадженням нової техніки та технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, пуском виробничих об’єктів.

3. Начальник відділу кадрів організовує розроблення прогнозів. Він визначає потреби в кадрах і джерел її задоволення. Це здійснюється на основі вивчення ринку праці. Важливим при цьому є встановлення прямих зв’язків з навчальними закладами і службами зайнятості. Також важливо встановити контакти із підприємствами аналогічного профілю.

4. Начальник відділу кадрів забезпечує підготовку необхідних документів. Забезпечує підготовку документів з пенсійного страхування. Також забезпечує підготовку документів для призначення пенсій працівникам підприємства і їх сім’ям. Подає їх до органів соціального забезпечення.

3. Перекласти речення українською мовою, визначити порядок слів у них, стилістичні функції прямого і зворотного порядку слів.

1. Исследования показывают, что организации, где используется власть, основанная на принуждении, скорее всего характеризуются менее высокой производительностью труда и более низком качеством продукции. 2. Харизма – это власть, построенная не на логике, не на давней традиции, а на силе личных качеств или способностей лидера. 3. Влияние через участие имеет успех потому, что люди, вдохновлённые потребностями высокого уровня, как правило, работают усерднее на ту цель, которая была сформулирована с их участием. 4. К факторам, связанным с понижением вероятности стресса, относятся соблюдение режима питания, поддержание себя в форме с помощью физических упражнений и достижение общего равновесия в жизни. 5. Бюджет – план, отражающий ожидаемые результаты и распределяемые ресурсы в количественной форме. 6 Для завершения подготовки лагеря к приёму детей необходимо направить в лагерь бригаду строителей, сантехников, электриков. 7. Дело в том, что глобальная эффективность, прибыльность, выгодность намного превышает обычную рентабельность инвестиций и капитала. 8. В соответствии с постановлением администрации города малообеспеченным будет предоставлена помощь.

4. Перекласти поданий текст українською мовою, уникаючи синтаксичних і пунктуаційних помилок. Визначити види речень у тексті та їх стилістичні функції.

Научно-информационная деятельность - это социально-организованная разновидность научного труда который выполняется в целях повышения эффективности исследований и разработок и заключается в сборе аналитико-синтетической переработке хранении и поиске закрепленных в документах научной информации а также в предоставлении этой информации ученым-исследователям и специалистам в соответствующее время и в удобной для них форме.

Аналитико-синтетической переработкой документа называется его преобразование с целью извлечения необходимой информации а также оценки сопоставления обобщения и представления полученной информации в виде соответствующем запросу.

Если целью работы с научными документами является их систематизация анализ и синтез не доходящие до получения нового знания то такая деятельность относится к научно-информационной. Если же цель работы с научными документами состоит в получении новых знаний об изучаемом предмете то такая деятельность относится к научно-исследовательской.

5. Замінити подані складні речення простими реченнями. Записати отримані конструкції.

1. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вжити заходів, які були б спрямовані на своєчасне виконання регіональних програм організаційного забезпечення діяльності судів. 2. Рішення і висновки Конституційного суду України, що були винесені відповідно до його повноважень, є обов’язковими для виконання на всій території України, а також є остаточними та такими, що оскарженню не підлягають. 3. Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду України, яке містить прохання про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. 4. Реалізація державної політики у сфері реабілітації інвалідів покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які у співпраці та партнерстві з громадськими організаціями інвалідів забезпечують розробку і виконання програм для запобігання виникненню інвалідності, компенсації вад і розладів функцій організму особи, створення умов для їх усунення шляхом медичної, психолого-педагогічної, психологічної, фізичної, професійної, трудової, фізкультурно-спортивної, соціальної реабілітації інвалідів, дітей-інвалідів. 5. Реформування судової влади та судової системи проводиться для того, щоб створити умови для забезпечення реального захисту прав і свобод людини та громадянина, зокрема зосередження зусилля судів на виконанні функцій, які властиві саме судовій владі, тобто виключно на відправлення правосуддя.

6. Записати 4 речення з однорідними членами, щоб однорідний ряд містив різні прийменники.

7. Доповнити речення однорідними членами, щоб однорідний ряд виступав засобом класифікації.

1. Редактор у видавництві має право….2. У посадовій інструкції мають бути такі розділи: ...3. Редактор повинен знати:…..

8. Скасти речення, які ілюструватимуть синонімію прийменників і сполучників, та подати їх парами (по 10 речень).

9. Написати основну частину повного протоколу про загальні збори студентів Вашого факультету, на якому обговорюватимуться такі питання: підбиття підсумків навчальної діяльності за семестр, ліквідація академічної заборгованості, підготовка до проходження практики тощо. При висвітленні ходу обговорення, суперечок, напрацювання рішення та прийняття ухвали в основній частині повного протоколу слід пряму мову замінити непрямою.

Завдання для самостійної роботи:

1. Підготувати наукове повідомлення на тему:«Синтаксичні синоніми та їх варіанти». Приклади дібрати з творів художньої літератури.

2. Із творів художньої літератури виписати 15-20 речень з прямою мовою. Спробуйте замінти їх на речення з непрямою мовою.

Література: 1-3, 5, 28, 29, 33-35, 41, 61.

V. Методичні рекомендації до самостійної роботи

Самостійна робота є однією з вагомих складових навчального процесу в умовах модульно-рейтингової системи. При цьому студент є активним учасником навчального процесу, набуває навичок самоорганізації, самостійного пошуку інформації, прийняття рішень тощо. Правильна організація самостійної роботи дозволяє максимально індивідуалізувати навчання, підвищити ефективність навчального процесу в цілому.

Мета самостійної роботи – опанування студентами знань з навчальних елементів, формування навичок самостійної роботи під час виконання практичних завдань та їх використання в практичній професійній діяльності.

Завдання самостійної роботи – докладне опрацювання лекційного матеріалу, теоретичних і практичних питань, опанування студентами навичок роботи з науковою літературою (підручниками, посібниками, періодичними виданнями), використання сучасних інформаційних технологій для наукового пошуку, оформлення письмових відповідей на питання, поданих після теми у формі конспекту, тез, написання рефератів, підготовка наукових доповідей, формування висновків та власної думки на основі отриманих даних.

Самостійна робота студентів передбачає пошук практичної, а також аналітичної інформації за темою, що висвітлює одну з актуальних проблем культури мови ( за завданням викладача), її обробку, осмислення, написання на цій основі самостійної роботи у вигляді реферату. Робота може бути обговорена на практичних чи лекційних заняттях.

Для цього наприкінці програми подається список основної, додаткової літератури, перелік довідників та словників української мови, інтернет-джерела.

Самостійну роботу з кожної теми слід здійснювати у такій послідовності:

1. Ознайомитися з назвою теми та її змістом за навчальною програмою.

2. Зۥясувати зміст основних термінів та термінологічних понять теми. Усі спірні моменти, пов’язані з визначенням основних термінів, які виникають у процесі засвоєння навчального елементу, необхідно розв’язувати через звернення до словників.

3. Підготувати конспект лекції за поданим планом і рекомендованими джерелами. При цьому важливо визначити головне у змісті лекції, засвоїти її основні моменти. Для ґрунтовного засвоєння першоджерел необхідно вдумливо конспектувати їх, вдаючись до різних видів запису (витяги, тези, цитати). Доцільно підготувати власні спостереження та висновки, обґрунтовуючи їх теоретичними положеннями та рекомендаціями.

4. Дати усну відповідь на питання для самоконтролю.

5. За рекомендованими джерелами підготувати реферат або наукове повідомлення. Реферат підбиває підсумок вивчення студентами як окремої теми, так і дисципліни в цілому. Обсяг реферату визначається специфікою досліджуваного питання та змістом матеріалів (документів), їх науковою цінністю та практичним значенням. Оптимальний обсяг реферату складає 10-15 сторінок. Реферат має відповідати вимогам до оформлення рукопису кваліфікаційної роботи: вступ і висновки в сумі не повинні перевищувати 20% від її загального обсягу; текст друкується через 1,5 інтервали на одній сторінці стандартного аркуша з такими полями: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм; всі сторінки нумеруються (загальна нумерація починається з титульного листа, проте порядковий номер на ньому не ставиться).

На титульному аркуші реферату вказуються: офіційна назва навчального закладу, факультету і кафедри; прізвище та ініціали автора реферату, абревіатура навчальної групи; повна назва теми; прізвище та ініціали наукового керівника, його науковий ступінь і вчене звання; місто, де знаходиться навчальний заклад та рік написання реферату. Після титульного листа подасться зміст реферату з точною назвою кожного розділу (параграфа) і вказуванням його сторінок.

Список використаних джерел складається з дотриманням загальновизнаних вимог до робіт, що готуються до друку. До списку використаних джерел мають бути включені лише безпосередньо використані в рефераті праці в алфавітному порядку ( за прізвищами та ініціалами авторів). Монографії та збірники, що не мають на титульному аркуші прізвища автора (авторів), включаються до загального списку за алфавітним розміщенням заголовка.

Написання реферату – це не лише повторення засвоєного матеріалу лекції, але й самостійне розроблення проблеми, достатньо чітко окресленої від інших. Неприпустиме поєднання декількох проблем або штучне виокремлення певної частини єдиного питання.

Важливими критеріями, якими необхідно керуватись при доборі теми реферату, є її актуальність, широка джерельна база, наявність необхідного фактичного матеріалу, а також достатнє висвітлення проблеми в науково-методичній літературі, що передбачає, у першу чергу, ознайомлення з загальною концепцією автора праці та його висновками.

Структура реферату:

– титульний аркуш;

– зміст (план);

– вступ;

– розділи (вони часто поділяються на параграфи);

– висновки;

– список використаних джерел;

– додатки (у яких наводяться таблиці, схеми, діаграми тощо);

– перелік умовних позначень.

У вступі реферату обґрунтовується актуальність теми, її особливості, значущість з огляду на розвиток науки та практики або науково-методичної діяльності у сфері освіти. У вступі необхідно подати аналіз використаних джерел, вказавши при цьому авторів, які вивчали цю тематику, визначити сутність основних чинників, що вплинули та розвиток явища або процесу, що досліджується, та недостатньо досліджені питання, зۥясувавши причини їх слабкої аргументації.

Основну частину реферату складають декілька розділів (що можуть бути розбиті на параграфи), логічно поєднаних між собою. Виклад матеріалу в рефераті має бути логічним, послідовним, без повторів. Слід використовувати синтаксичні конструкції, характерні стилю наукових документів, уникати складних граматичних зворотів. Необхідно уникати також незвичних термінів і символів або пояснювати їх при першому згадуванні в тексті реферату. Терміни, окремі слова й словосполучення можна замінювати абревіатурами та сприйнятливими текстовими скороченнями, значення яких зрозуміло з контексту реферату. Недопустимо використання цитат без посилання на автора. При цитуванні будь-якого фрагменту джерела недопустимі неточності. Взагалі, цитатами не слід зловживати, особливо громіздкими. Якщо якийсь важливий документ потребує наведення його в тексті реферату в повному обсязі, то краще винести його в додатки.

У рефераті необхідно визначити й викласти основні тенденції дослідження, підкріпити їх найтиповішими прикладами. Також мають бути відображені сучасні ідеї та гіпотези, методики та методичні підходи до вивчення проблеми. Доцільно зупинитися на якомусь дискусійному моменті та спробувати проаналізувати позиції сторін (або приєднавшись до однієї з них, або висловити власну думку на певну проблему та визначити перспективи її вирішення).

Кожний розділ реферату повинен завершуватись короткими висновками, чіткими і лаконічними, де узагальнено оцінки та практичні рекомендації. Можна стисло вказати на перспективи подальшого дослідження обраної проблеми.

Реферат оцінюється за такими критеріями: актуальність; розкриття теми, вирішення поставлених завдань; повнота використання рекомендованої літератури; обґрунтування висновків; грамотність; стиль викладу; оформлення реферату; обсяг виконаної роботи; завершеність дослідження.

5. Після опрацювання теоретичного матеріалу виконати практичні завдання.

Критерії оцінювання самостйної роботи такі:

на оцінку «відмінно» студент повинен виявити глибокі і міцні знання, чітко і вільно володіти термінологією, логічно, вмотивовано виконувати теоретичні завдання, вміти знаходити основне в навчальному матеріалі, технічно грамотно і послідовно виконувати завдання. Робота має бути виконана охайно, без суттєвих помилок. Можливо допущення однієї неточності в кожному завданні, що істотно не впливає на виконання завдання в цілому.

• на оцінку «добре» студент повинен чітко і вільно володіти термінологією, технічно грамотно і послідовно виконувати практичні завдання, перелік яких відповідає конкретній темі дисципліни. Робота повинна бути виконана охайно, проте є можливим допущення 1-2 помилок у роботі, що суттєво не впливають на виконання завдання в цілому.

• на оцінку «задовільно» студент не завжди чітко володіє термінологією, допускає змішування понять, не зовсім правильно виконує завдання (проте виконане завдання досягає своєї мети), подає самостійно оформлені завдання, перелік яких відповідає конкретній темі дисципліни. Припускається 3 і більше змістовні помилки, неточності або подання роботи не у повному обсязі (за умови відсутності 1 завдання з усіх модулів).

• на оцінку «незадовільно» студент виконав завдання не в повному обсязі. Допускав грубі помилки в роботі, не володіє спеціальною термінологією. Відповіді оцінюються як такі, що не досягли поставленої мети, оформлені недбало, з різнотипними помилками, або ж контрольну роботу подано не в повному обсязі (за умови відсутності 30 % завдань з усіх модулів).

Викладач систематично контролює самостійну роботу студентів: перевіряє реферати, конспекти, виконання практичних завдань, виставляє відповідні бали.

Участь студентів на студентських наукових конференціях з тематики дисципліни, участь у конкурсах робіт, виконання завдань із виготовлення наочних посібників передбачає отримання додаткових заохочувальних балів за модульно-рейтинговою системою навчання.

Тематика рефератів

1. Культура мови в системі розділів науки про мову.

2. Сутність мови, її функції.

3. Правильність і точність як комунікативна ознака мовлення теле- /радіожурналіста.

4. Орфоепічна норма: еталон і мовленнєва практика.

5. Наголос в українській літературній мові, порушення норми.

6. Порушення орфоепічних норм у теле-/ радіомовленні.

7. Словники і словникові видання з української мови.

8. Стилістична норма у мові й у мовленні.

9. Стиль мови і культура мовлення.

10. Літературна мова й діалектне мовлення

11. Культура мовленого слова (аналіз радіо- чи телепрограм за вибором студента).

12. Мовна особистість теле- (радіо)журналіста, редактора, шляхи ї формування.

13. Мовленнєвий етикет як елемент культури мовлення журналіста, редактора.

14. Феномен милозвучності української мови.

15. Українське красномовство: унікальна сила слова.

16. Суржик як соціолінгвістичне явище.

17. Українське публічне мовлення: від стагнації до нових параметрів розвитку.

18. Дискурс і мовленнєвий жанр.

19. Критерії краси мовлення журналіста, редактора.

20. Ознаки краси мовлення журналіста, редактора.

Vіі. Навчально-методичні матеріали Основна навчально – методична література

1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити. Посібник / За заг. ред. О. Сербенської. – Львів, 1994. – 152 с.

2. Антоненко –Давидович Б. Як ми говоримо / Б. Антоненко –Давидович. – К., 1997.

3. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення / Н.Д. Бабич.- Львів, 1990.

4. Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. / С.К. Богдан. – К.: Рідна мова, 1998. – 476 с.

5. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення / Т.Б. Гриценко. - К., 2003.

6. Єрмоленко Т. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови) / Т. Єрмоленко. – К., 1999.

7. Зарицький М.С. Культура усного мовлення: Навч.- метод. посіб. / М.С. Зарицький. – К.:НТУУ”КПІ”, 2006. – 40 с.

8. Ильяш М.И. Основы культуры речи / М.И. Ильяш. – Київ – Одеса, 1984.

9. Климова К.Я. Основи культури і техніки мовлення: Навч. посібник. / К.Я. Климова. - 2-ге вид. - К.: Ліра – К, 2006. - 240с.

10. Коваль А.П. Культура української мови / А.П. Коваль. – К.: Наукова думка, 1964.

11. Кочан І.М. Культура рідної мови / І.М. Кочан, А.С. Токарська. – Львів, 1996.

12. Культура мови на щодень / за ред. С. Я. Єрмоленко. – К. : Довіра, 2000.

13. Пасинок В.Г. Основи культури мовлення: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.Г. Пасинок . – К.: ВЦ „ Центр учбової літератури ” – 2012. – 192 с.

14. Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: Навч. посібник / – К.: Либідь, 2001. – 240 с.

15. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.

16. Пилинський М. М. Мовна норма і стиль / М. М. Пилинський. – К., 1976.

17. Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування: Навчальний посібник / Я. Радевич-Винницький. - К.: Знання, 2006.

18. Сербенська О.А. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитися і правильно говорити: Посібник. / О.А. Сербенська, О. Редько, О. Федик. – Львів.: Світ, 1994. – 152 с.

19. Струганець Л. Теоретичні основи культури мови / Л. Струганець. - Тернопіль, 1997.

20. Томан І. Мистецтво говорити / І. Томан. – К., 1996.

21. Чак Є. Д. Складні випадки правопису та українського слововживання / Є. Д. Чак. – К., 1998.

Додаткова навчально – методична література

22. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики. Підручник. / Ф. С. Бацевич. – К.: Академія, 2004. – 342 с.

23. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексико-графічний і функціональний аспекти: Монографія. / Н.І. Бойко. – Ніжин: ТОВ «Аспект – Поліграф», 2005.– 552 с.

24. Ботвина Н. В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування: навч. посіб. / Н. Ботвина. – К. : Арт ЕК, 2000.

25. Валгина Н.С. Теория текста: Уч. пос. / Н.С. Валгина. – М. : Логос, 2003. – 280 с.

26. Головата А.М. Культура усного і писемного професійного мовлення: навч. посібник для студентів / А.М. Головата. – Тернопіль, 1997. – 192 с.

27. Заворотній О. Мистецтво живого слова / О. Заворотній. – Рівне: Рівен.ун – т, 2003. – 250 с.

28. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : „БАО”, 2007. – 408 с.

29. Дудик П. С. Стилістика української мови : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П. С. Дудик. – К. : ВЦ „Академія”. – 2005. – 368 с.

30. Карнеги Д. Как вырабатывать уверенность в себе и влиять на людей, выступая публично / Д. Карнеги. – М., 1991.

31. Коваль А. Слово про слово / А.. Коваль. – К., 1986.

32. Корніяка О. Мистецтво ґречності / О. Корніяка. – К., 1995.

33. Культура фахового мовлення: навч. посіб. / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці: Книги-ХХІ, 2006. – 496 с.

34. Мацько Л. І. Культура української фахової мови: навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : Академія, 2007. – 360 с.

35. Плющ М.Я. Сучасна українська літературна мова: підруч. для студ. / М. Я. Плющ. – К., 2001.

36. Мельничайко В.Я. Про культуру нашого мовлення / В.Я. Мельничайко, І.В. Добрянська. - Тернопіль, 1991.

37. Сагач Г. М. Риторика / Г. М. Сагач .– 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Вид. дім „Ін Юре”, 2000. – 568 с.

38. Сербенська О. Я. Культура усного мовлення. Практикум: навч. посіб. / О. Я. Сербенська. – К. : ЦНЛ, 2004. – 216 с.

39. Симоненко Т. В. Теорія і практика формування професійної мовнокомунікативної компетенції у студентів філологічних факультетів: Монографія. / Т. В. Симоненко. - Черкаси: Брама, 2006. – 464 с.

40. Ставицька Л. О. Арго, жаргон, сленг: соціальна диференціація української мови. / Л. О. Савицька. – К. : Критика, 2005. – 464 с.

41. Струганець Л. Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття / Л. Струганець. – Тернопіль: Астон, 2002. – 352 с.

42. Чмут Т. К. Етика ділового спілкування: навч. посіб. / Т. К. Чмут, Г. Л. Чайка. – 6-те вид., випр. і доп. – К. : Знання, 2007. – 230 с.

Словники, довідники

43. Волощак М. Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання. За матеріалами засобів масової інформації / Уклад. М. Волощак. – К. :Вид. центр «Просвіта», 2000. – 128 с.

44. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2003. – 896 с.

45. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.

46. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів / – К.: Вища школа, 1985. –  360с.

47. Головащук С.І. Російсько-український словник сталих словосполучень / С.І. Головащук. – К., 2001.

48. Головащук І.С. Складні випадки наголошення. Словник-довідник / С.І. Головащук. – К., 1995.

49. Гринчишин Д. Словник – довідник з культури української мови / Д. Гринчишин, А. Капелюшний., О. Сербенська, З. Терлак. – Львів, 1996.

50. Головащук С. Українське літературне слововживання / С. Головащук. – К.: Наукова думка, 2004. – 448 с.

51. Гринчишин Д. Словник-довідник з культури української мови / Д. Гринчишин. – К.: Знання, 2006. – 367с.

52. Дзюбишина-Мельник Н.Я. Довідник-практикум з граматики та стилістики сучасної української мови / Н.Я. Дзюбишина-Мельник. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008.

53. Загнітко А. П. Словник українських прийменників. Сучасна українська мова / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк, Г. В. Ситар, І. А. Щукіна. – Донецьк : ТОВ ВКФ „БАО”, 2007. – 416 с.

54. Етимологічний словник української мови: У 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні. – К.: Наук. думка, 1982–1989.

55. Єрмоленко С. Я. Українська мова : короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – К.: Либідь, 2001. – 222 с.

56. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики: Словники ХХІ століття / С. Караванський. – К.: Вид. центр „Академія”, 1998.

57. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник-довідник журналіста / А.О. Капелюшний. – Львів: ПАІС, 2002. – 576 с.

58. Культура української мови: Довідник / С.Я. Єрмоленко, Н.Я. Дзюбишина – Мельник, К.В.Ленець та ін.; За ред. В.М. Русанівського. К.: Либідь, 1990. – 304 с.

59. Куньч З. Риторичний словник. / Ред.. Л.О. Пустовіт. – К.: Рідна мова, 1997. – 341 с.

60. Орфографічний словник української мови / За ред. А. Бурячок. – К.: Наукова думка, 1995. – 629 с.

61. Погрібний М. Орфоепічний словник / М. Погрібний. – К.: Радянська школа, 1984. – 629 с.

62. Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. – К.: Головна редакція української радянської енциклопедії, 1985. – 966 с.

63. Словник іншомовних слів / Уклад. С. М. Морозов, Л. М. Шкарапута. – К. : Наук. думка, 2000. – 267 с.

64. Словник синонімів української мови: У 2 т. / А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк та ін. – К.: Наукова думка, 2001. – Т. 1. – 1040 с. – Т. 2. – 960 с.

65. Словник паронімів української мови / Уклад. Д.Г. Гринчишин, О.А. Сербенська. – К.: Радянська школа, 1986. – 222 с.

66. Словник труднощів української мови / За ред. Я. Єрмоленко. – К.: Рад. школа, 1989. –334 с.

67. Словник української мови: У 11 т. – К.: Наукова думка, 1970 – 1980.

68. Струганець Л. Культура мови. Словник термінів / Л. Струганець. – Тернопіль, 2000.

69. Українська мова. Енциклопедія / редкол. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко, М. П. Зяблюк та ін. – К.: „Укр. енцикл.”, 2000. – 752 с.

70. Фразеологічний словник української мови / За ред. Л. С. Паламарчука. – К.: Наукова думка, 1993. – 984 с.

71. Фразеологічний словник української мови: У 2 кн. / В. М. Білоноженко, В. О. Винник, І. С. Гнатюк, В. Й. Горобець та ін. – К.: Наук. думка, 1999. – Кн. 1. – 528 с., Кн. 2. – 1999. – 981 с.

72. Шевчук С.В. Російсько-український словник ділового мовлення / С.В. Шевчук. – К.: Вища школа, 2008.

Інтернет-ресурси

73. Українська мова в Інтернеті. - http:/www.novamova.com.ua

74. Український правопис.- www.pravopys.net

75. Савчук М.П. Орфоепія і культура усного ділового мовлення. – http://intkonf.org/savchuk-mp-orfoepiya-i-kultura-usnogo-dilovogo- ovlennya/.

76. Я розмовляю українською! - http:// www. arkas –proswita. iatp. org. ua