8. Роль права єс в розвитку інтеграційних процесів.

Відповідно до принципу інтегрованості норми права ЄС розглядаються як автоматично інтегровані в національні системи права. Принцип інтегрованості означає, що всі норми права ЄС автоматично інкорпорує в національні правові системи держав-членів. Вони підлягають застосуванню національної адміністрацією та судами в тому ж порядку і в тому ж обсязі, як і відповідні норми національного права. Характеризуючи зміст і властивості принципу інтегрованості, Суд ЄС у своєму рішенні від 3 квітня 1968 записав, що «положення права Співтовариства проникають у внутрішній національний правопорядок без допомоги заходів національного характеру». Принцип інтегрованості норм права ЄС у національні системи права знаходить своє підтвердження також в установчих актах. При підписанні Маастрихтського договору була прийнята спеціальна Декларація про застосування правових актів Співтовариства. Вона підкреслює необхідність інкорпорації нормативно-правових актів Співтовариств у національні системи права. Особливе значення надається при цьому інкорпорації директив, пряма дія яких не обумовлено безпосередньо в установчому акті. Відповідно вимога інкорпорації директив в національні системи права в значній мірі доповнює судову практику ЄС, оскільки інкорпорація робить безперечним пряме застосування правових норм, що мають своїм джерелом директиву. У названій Декларації особливо підкреслюється, що «основною умовою згуртування і єдності в процесі європейського будівництва є повна і точна інкорпорація в національне законодавство адресованих йому директив Співтовариства в межах встановлених ними термінів» . Принцип інтегрованості покликаний забезпечити досить повне і максимально ефективне застосування норм права ЄС безпосередньо національної адміністрацією, судовими установами і всіма іншими суб'єктами європейського права.

9. Необхідність вивчення права єс на сучасному етапі.

Необхідність вивчення права ЄС зумовлена багатьма причинами. 1) Безперервно розширюється співпраця України, інших країн СНД та ЄС. 2) Це взаємодія ґрунтується на угодах про партнерство і співробітництво, які передбачають зближення національного законодавства з правом ЄС. 3) На частку ЄС припадає велика чи досить значна частина зовнішньоторговельного обороту України. Правове регулювання загальної торговельної політики - сфера виключного ведення ЄС. Ця сфера регулюється нормами права ЄС, без знання яких відповідне співробітництво буде вельми складне. 4) З майбутнім розширенням до складу ЄС увійдуть ще 15 держав. Одне з найважливіших умов входження - приведення національної правової системи у відповідність з правом ЄС. У своїй сукупності воно утворює надбання ЄС (аcquis communautaire) і підлягає безумовному ухваленню та застосуванню. 5) Предметна та просторова юрисдикція ЄС безперервно розширюється. Це має прямі наслідки і для країн, що межують або тісно співпрацюють з ЄС. Такі, наприклад, наслідки Шенгенських угод, що регулюють візову і міграційну політику і право притулку. 6) Право ЄС - це нова, оригінальна і автономна правова система, яка виникла в результаті й у межах суверенних прав,   переданих   державами-членами інтеграційному утворенню. 7) Право ЄС формується на стику національного та міжнародного права. Проте за своїм основним кваліфікаційним характеристикам воно радикально відрізняється від національного права держав-членів і загального міжнародного права. 8) Знання права ЄС має як чисто прикладне значення (важко будувати і розвивати відносини, не знаючи правових основ), так і служить ознайомленню з новітніми правовими концепціями та теоріями. Без знання права ЄС бути юристом вищої кваліфікації стає все більш складним.