3. Суб‘єкти права Європейського Союзу.

Суб‘єктами є держави-учасниці,інститути ЄС і приватні особи,які діляться на ф.о. та ю.о. Суб‘єктами волі держав виступають уряди-представники відповідних держав-членів.

Складність та багатогранність Європейського Союзу як наднаціонального об’єднання породжує необхідність створення потужної та розгалуженої системи управління та координації дій, для досягнення поставлених цілей Союзу.

Держави-члени Європейського Союзу передають повноваження у вирішенні деяких питань незалежним інститутам, які представляють інтереси Союзу, його держав і громадян. Європейська Комісія захищає інтереси Союзу в цілому, кожен національний уряд представлений в Раді Міністрів (Раді), а члени Європейського Парламенту безпосередньо обираються громадянами ЄС. Таким чином, демократія і верховенство закону - наріжний камінь цієї структури.

Для вступу до Євросоюзу країна-кандидат повинна відповідати Копенгагенським критеріям. Копенгагенські критерії — критерії вступу країн в Європейський союз, які були прийняті в червні 1993 року на засіданні Європейської Ради в Копенгагені і підтверджені в грудні 1995 року на засіданні Європейської Ради в Мадриді. Критерії вимагають, щоб в державі дотримувалися демократичні принципи, принципи свободи і пошани прав людини, а також принцип правової держави (ст. 6, ст. 49 Договору про Європейський союз). Також в країні має бути конкурентоздатна ринкова економіка, і повинні признаватися загальні правила і стандарти ЄС, включаючи прихильність цілям політичного, економічного і валютного союзу.

4.Система і структура права єс : заг. Та спец. Частини.

Структура права ЄС поділяється на вертикальну і горизонтальну.

Всі діючі норми в рамках Європ. співтовариства поділяються на 1)первинні(конят. право) і 2)вторинні(похідні)-це вертикальна структура права ЄС.

Характеризуючи горизонтальну структуру виділяють: правові норми,які регулюють відносини в рамках ЄС ,правові норми,які використовуються у зовнішній політиці і політ. безпеки, а також співроб. поліції та судів в крим. сфері.

Система права ЄС поділяється на Загальну та Особливу частини.

Загальну становлять : історія, поняття, джерела, принципи, суб’єкти.

Особлива частина охоплює конкретні групи правовідносин : економічне право ЄС, митне,фінансове, кримінальне.

5.Місце права єс серед правових систем сучасності.

У сучасному світі існує велика кількість правових систем. У вітчизняній юридичній літературі вони класифікуються на види: романо-германська (континентальна, її ще називають системою цивільного права); англо-американська; мусульманська; патріархальна (традиційна); далекосхідна; центральноєвропейська; східноєвропейська.

Основними з них вважаються романо-германська та англо-американська. Щодо східноєвропейської та центральноєвропейської правових систем, до яких належать країни колишнього «соціалістичного табору», то фахівці висловлюють припущення щодо непередбачуваності результатів розвитку нового права цих систем, на яких істотно позначився вплив «соціалістичного» періоду існування. Однак за багатьма ознаками вони тяжіють до романо-германської системи й переймають тенденції її розвитку.

Звичайно, тій чи іншій системі, не відповідає жодна чітко окреслена територія земної кулі. Країни, істотно віддалені за географічним розташуванням, можуть належати до однієї цивільно-правової системи, оскільки це поняття використовується з метою встановити спільні та відмінні риси систем діючого права.

Загальними тенденціями розвитку існуючих систем світу нині є: 1) уніфікація національних правових систем; 2) збагачення внутрішнього змісту національного права; 3) збереження національних традицій права (звичаїв і звичаєвостей); 4) різний рівень уніфікації в різних країнах, регіонах і різний ступінь уніфікації різних правових інститутів. Для сучасного права найбільш виразною є тенденція до уніфікації національних правових систем при постійному збагаченні їхнього внутрішнього змісту. Уніфікація правової системи певної держави здійснюється через уніфікацію правових норм і практики їх тлумачення й застосування.

Важливу роль відіграє і наближення методів правового регулювання: застосовуються методи й засоби, які раніше не були притаманні даній правовій системі

В останні десятиліття у зв’язку з розвитком міжнародної торгівлі відбувається поступове зближення англо-американської та континентальної правових систем, які існують в країнах Західної Європи. Важливу роль у цьому питанні свого часу (у 1972 році) відіграв вступ Великобританії до ЄЕС. Нині цей процес стимулюється формуванням єдиної системи в рамках ЄС та усвідомленням близькості європейських країн, єдності системи цінностей західної цивілізації.

Сучасна правова карта світу розкриває розмаїття правових систем і в той же час свідчить про прагнення держав до зближення, єдності в законодавстві, правовикористовуваній діяльності в сфері регулювання ринкових відносин, охорони навколишнього середовища, у регулюванні інших сфер суспільного і державного життя-в цьому і проявляється вагоме місце права ЄС.