2. Предмет податкової застави та перелік майна, що не може бути предметом податкової застави.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п. 89.5 ст.89 Податкового кодексу України, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі коли балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми відповідної сумі податкового боргу платника податків, передбаченому цією статтею.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Право податкової застави не поширюється на:

- іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, та грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов’язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю й на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов’язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій (п. 89.2 ПК України);

- майно, яке ст. 4 Закону України «Про заставу» визначено таким, що не може бути предметом застави. До такого майна, зокрема, віднесено:

1) культурні цінності, що є об’єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання;

2) пам’ятки культурної спадщини, які відповідно до Закону занесені до Переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації;

3) вимоги, що мають особистий характер, а також вимоги, застава яких забороняється законом;

4) об’єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації.

Крім того, не може бути джерелом погашення податкового боргу майно та кошти благодійних організацій, а також приватизаційні папери.

3. Порядок реєстрації та опису майна у податкову заставу.

Відповідно до статей 88, 89, 90, 92 та 93 розділу II Податкового кодексу України та наказу ДПА України № 1043 від 24.12.2010 року «Про затвердження порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби» визначається механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби.

Орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п'ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Така реєстрація здійснюється відповідно до Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 N 830, та Інструкції про порядок ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна та заповнення заяв, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.07.2004 N 73/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.07.2004 за N 942/9541.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

У разі відмови посадових осіб платника податків від підписання акта опису майна такий опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.