Оцінка запасу фінансової стійкості (зони безпеки підприємства )

При проведенні фінансового аналізу підприємства важливо визначити запас його фінансової стійкості (зони безпеки) для цього використовуються наступні показники :

• виторг від реалізації ( без ПДВ , АЗ );

• повна собівартість реалізованої продукції ;

• прибуток ;

• величина постійних витрат;

• маржинальний доход

МД = прибуток + постійні витрати, або

МД = виторг – змінні витрати.

• питома вага маржинального доходу у виторзі (ПВМД);

• поріг рентабельності;

• запас фінансової стійкості.

Поріг рентабельності являє собою - відношення суми постійних витрат до питомої ваги маржинального доходу у виторзі :

Прент. = Пв. / ПВМД,

Де Пв. – постійні витрати

Економічний зміст даного показника складається у визначенні тієї суми виторгу, що необхідний для покриття постійних витрат виробництва. При цьому ще немає прибутку, але вже немає збитку. Рентабельність дорівнює нулю.

Зона фінансової стійкості :

ЗФС = (виторг - Прен. / виторг від реал. )* 100% ,

ЗФС = виторг - Прен. ( тис.грн.)

Сутність ліквідності і платоспроможності, їх значення для оцінки фінансового стану підприємства.

В умовах ринкових відносин, особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності та ліквідності.

Підходи науковців до визначення сутності платоспроможності підприємства можна звести до такого:

Платоспроможність визначається як здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконувати свої зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.

Основними ознаками платоспроможності є:

А) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;

Б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило розрізняють і досліджують поточну і перспективну платоспроможність.

Поточна платоспроможність може бути визначена за даними балансу шляхом порівняння суми його платіжних коштів із строковими зобов'язаннями. З'ясуємо, що належить до платіжних засобів і до строкових зобов’язань підприємства. Найбільш правильно до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові ЦП та частину ДЗ, щодо надходження якої є впевненість. До строкових зобов’язань підприємства доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету і т.ін.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’язаннями свідчить про платоспроможність підприємства у широкому її розумінні.

Перспективну платоспроможність можна визначити порівнянням повільних реальних активів з довгостроковими пасивами.

Аналіз платоспроможності проводять як зовнішні, так і внутрішні користувачі інформації. Внутрішні користувачі розраховують показники платоспроможності з метою оцінки та прогнозування фінансової діяльності підприємства на перспективу. Зовнішні користувачі аналітичної інформації, зокрема: банківські установи – з метою оцінки рівню кредитоспроможності підприємства; інвестори, ділові партнери повинні мати інформацію стосовно фінансових можливостей підприємства за умов надання йому комерційного кредиту, позик або відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та платоспроможності тісно взаємопов’язані , вони не є тотожними.

Ліквідність у загальному розумінні означає - здатність цінностей перетворюватися у грошові кошти.

Саме від рівня ліквідності залежить як перспективна так і поточна платоспроможність. Отже, ліквідність і платоспроможність як уже відзначалось не тотожні, хоча й дуже близькі поняття, причому ліквідність є більш місткою категорією, ніж платоспроможність.

Отже, основною ознакою ліквідності є формальне перевищення ( у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Чим більше це перевищення, тим сприятливіший фінансовий стан підприємства з позиції ліквідності.

Аналіз ліквідності балансу підприємства

Ліквідність балансу виражається в ступені покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошову готівку відповідає строку погашення платіжних зобов'язань. Ліквідність балансу досягається встановленням рівності між зобов'язаннями підприємства та його активами.

Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів (актив балансу), які згруповані за ступенем їх ліквідності і розміщені у порядку убування (зменшення) їх ліквідності , із зобов’язаннями (пасив балансу), які згруповані за строками їх погашення та розміщені у порядку зростання термінів.

Активи підприємства в залежності від ступеня ліквідності умовно підрозділяються на 4 групи:

- найбільш ліквідні активи (А1): суми по всіх статтях коштів, що можуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.

- активи, що швидко реалізуються (А2), для перетворення яких в наявні кошти потрібно певний час: дебіторська заборгованість, платежі по який очікується протягом 12 місяців після звітної дати.

- активи, що повільно реалізуються (або низько ліквідні активи) (А3): запаси. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості і правильності оформлення банківських документів конкурентно спроможності продукції, платоспроможності покупців.

- активи, що важко реалізуються (А4) : призначені для використання в ході діяльності підприємства протягом тривалого часу; це статті 1рА балансу: основні засоби і необоротні активи.

Пасиви балансу, за ступенем зростання термінів погашення зобов'язань, поділяються на 4 групи:

- найбільш термінові зобов’язання (П1) – кредиторська заборгованість, поточні зобов’язання за розрахунками, інші короткострокові зобов'язання;

- короткострокові пасиви (П2): короткострокові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати;

- довгострокові пасиви (П3): довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви;

- постійні пасиви (П4): власний капітал, резерви.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначенні періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошову форму, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Аналіз платоспроможності підприємства

Продовжує аналіз ліквідності – дослідження відповідних фінансових коефіцієнтів, яке здійснюється поетапним зіставленням окремих груп активів з короткостроковими пасивами на основі даних балансу.

Для оцінки здатності підприємства виконувати короткострокові зобов’язання застосовуються показники ліквідності, які дають уявлення не тільки про його платоспроможність на даний момент, але і в разі надзвичайних обставин.

Коли виникає потреба оцінки ліквідності на підставі форми № 1 „Баланс” доцільно використовувати аналітичну таблицю 2

Таблиця 2.

Показники ліквідності та алгоритми їх розрахунку за балансом підприємства

Назва показника	Призначення Показника	Оптима­льне значення	Алгоритм розрахунку за балансом
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	Показує, яка частина по­точної заборгованості під­приємства може бути по­гашена негайно на дату складання звітності	0,2—0,3	ряд. (220 + 230 + 240) / ряд. (620 + 430 до 1 р. + 630 до 1 р.)
Коефіцієнт термінової ліквідності	Показує, яка частина по­точної заборгованості під­приємства може бути по­гашена за рахунок готівки та очікуваних надходжень від дебіторів	0,7—0,8	ряд. (260 + 270 до 1 року - 100 – 110 – 120 – 130 - 140) / ряд. (620 + 430 до 1 року + 630 до 1 року)
Коефіцієнт загальної ліквідності	Дозволяє виявити, в якій мірі поточні активи по­кривають поточні зобов'я­зання підприємства	2,0—2,5	ряд. (260+270 до 1 року) / ряд. (620 + 430 до 1 року + 630 до 1 року)
Коефіцієнт ліквідності запасів	Показує, в якій мірі мате­ріальні цінності покрива­ють поточні зобов'язання підприємства		ряд. (100 + 110 + 120 + 130 + 140) / ряд. (620 + 430 до 1 року + 630 до 1 року)
Коефіцієнт ліквідності коштів у розрахунках	Показує, в якій мірі очіку­вані надходження від дебі­торів будуть використані для погашення поточних зобов'язань підприємства		ряд. (150+ 160+ 170 + 180+ 190 + 200 + 210- - 250 + 270 до 1 року) / ряд. (620 + 430 до 1 року + 630 до 1 року)
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості	Показує, який розмір кре­диторської заборгованості припадає на 1 грн. дебітор­ської		р. (530 + 540 + 550 + 560 + 570 + 580 + 590 + 600) / ряд. (160+ 170+180 + + 190 + 200 + 210)
Коефіцієнт мобільності активів	Показує, яку частку в ак­тивах підприємства за­ймають оборотні активи	>0,5	ряд. (260 + 270 до 1 року) / ряд. 280
Коефіцієнт співвідношення активів	Показує рівень співвідно­шення між оборотними та необоротними активами підприємства	> 1	ряд. (260 + 270 до 1 року) / ряд. 080

Сутність грошового потоку та необхідність його аналізу

Початок будь-якого бізнесу пов’язаний з наявністю стартового капіталу в формі грошового капіталу. Потім ці грошові кошти трансформуються в основні та оборотні фонди, товар і нарешті знову в грошові кошти.

Грошові кошти повинні постійно перебувати в обігу, інакше вони, в кращому разі, не будуть приносити прибуток, а швидше за все втрачатимуть свою вартість (у зв’язку з інфляцією).

Грошові кошти - це кошти в касі та на поточному рахунку в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Грошові потоки - це надходження і вибуття грошей (коштів) та їх еквівалентів.

Еквіваленти коштів - це короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму грошей і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами є високоліквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3-х місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати).

З точки зору фінансового аналізу, грошові кошти – це найбільш ліквідна частина активів. Підприємства тримають активи в грошовій формі з таких причин:

- для здійснення рахунків за придбані товари та послуги;

- як резерв на випадок затримання покупцями оплати придбаних товарів;

- для підтримки ліквідності балансу.

Головна мета аналізу грошових коштів полягає у визначенні такої їхньої наявної кількості на рахунках у банках та в касі, яка б забезпечувала своєчасність розрахунків з кредиторами, стабільність виробничого процесу, можливість у разі необхідності збільшення його розмірів та сприяла при цьому найбільшій швидкості їхнього обігу.

У процесі аналізу руху грошових коштів необхідно вирішити цілу низку конкретних задач (проблем):

- визначити тривалість операційного та фінансового циклу для кожного виду продукції, робіт і послуг;

- спрогнозувати надходження грошових коштів протягом року;

- спрогнозувати витрати грошових коштів протягом року;

- визначити мінімально необхідний рівень залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку та в касі протягом року;

- визначити розміри прибутку, одержаного в грошовій формі.

Їхнє успішне розв’язання дасть змогу уникнути чи передбачити проблеми, пов’язані з розрахунками з кредиторами, налагодити платіжну дисципліну, підвищити довіру банків, а відтак – стабілізувати виробничий процес.

Поняття та розрахунок фінансового та операційного циклу

Операційний цикл (ОЦ) - час між придбанням сировини, матеріалів для здійснення основної діяльності та одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції, товарів і послуг.

ТОЦ = ТОВ + ТОД

де: ТОВ – тривалість обороту виробничих запасів ;

ТОД – тривалість обороту дебіторської заборгованості.

Фінансовий цикл (ФЦ) - час, упродовж якого грошові кошти, вилучені з обігу підприємства.

Враховуючи визначення фінансового циклу можна вивести формулу його розрахунку, яка має такий вид:

ТФЦ = ТОЦ – ТОК

де: ТФЦ – тривалість фінансового циклу;

ТОЦ – тривалість операційного циклу;

ТОК – тривалість обігу кредиторської заборгованості.

Отже:

ТФЦ = ТОВ + ТОД – ТОК

Особливістю деяких підприємств є виробництво різних видів продукції з досить значними розбіжностями в тривалості фінансових циклів.

Тому економічні служби підприємств повинні враховувати та прогнозувати ці цикли з метою їхньої оптимізації.

За даними бухгалтерської звітності можна також провести розрахунок середньої тривалості фінансового циклу на підприємстві в цілому.

Для цього використовують формули розрахунки ТОВ, ТОД та ТОК.

ТОВ = Середні виробничі запаси • 365

Витрати на виробництво продукції

ТОД = Середня дебіторська заборгованість • 365

Виручка від реалізації продукції

ТОК = Середня кредиторська заборгованість • 365

Витрати на виробництво продукції

Аналіз руху грошових коштів підприємства

Рух грошових коштів – невід'ємна складова господарської діяльності кожного підприємства.

У процесі аналізу досить важливим є виявлення обсягів вхідного потоку (надходжень грошових коштів), вихідного грошового потоку (витрачання грошових коштів) та загального обороту грошей.

Зазначимо, що вхідний грошовий потік визначається як сума надходження грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а вихідний потік - як сума витрачання грошових коштів в ході проведення кожного виду діяльності.

Мета аналізу грошових коштів полягає в оцінці здатності підприємства отримувати грошові кошти визначеного розміру і в установлені терміни, необхідні для здійснення запланованих витрат.

Аналіз руху грошових коштів передбачає:

• розрахунок сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності,

• визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період,

• порівняння даних звітного періоду з попереднім,

• вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.

Згідно з існуючою міжнародною практикою аналіз руху грошових коштів роблять у розділі трьох видів господарської діяльності:

• операційної (виробничої) діяльності ;

• інвестиційної діяльності;

• фінансової діяльності.

Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Інвестиційна діяльність - це реалізація та закупівля основних засобів і нематеріальних активів.

Фінансова діяльність - одержання та погашення довгострокових кредитів, фінансової допомоги, витрати на благодійну діяльність, випуск акцій, облігацій та їх викупівля, виплата дивідендів.

Згідно П(С)БО № 4 інформація про рух коштів у результаті операційної діяльності може бути одержана із застосування прямого або непрямого методів. При застосуванні прямого методу для визначення суми чистого надходження (чистої витрати) коштів у результаті операційної діяльності у звіті про рух грошових коштів (ф № 3) послідовно наводять всі основні статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.

Вийняток негрошових доходів

Вийняток негрошових витрат

Рис.1. Прямий метод складання звіту про рух грошових коштів

Непрямий метод - передбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу: змін у складі запасів; операційної дебіторської та кредиторської заборгованості; негрошових операцій; доходів і витрат, пов’язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Складання звіту про рух коштів згідно з П(С)БО № 4, передбачає використання непрямого методу.

Рис.2. Непрямий метод складання звіту про рух грошових коштів

Прямий метод полягає у групуванні та аналізі даних бухгалтерського обліку, які відображають рух грошових коштів у розрізі видів діяльності. Перевагою прямого методу є те, що він дозволяє отримати більш повну уяву про обсяг та склад грошових потоків підприємства, виявити ті статті, які формують найбільші надходження і витрачання грошових коштів у розрізі трьох видів діяльності. При його використанні грошовий потік розраховують як різницю між надходженням грошових коштів та витратами, які пов’язані з їх виплатами. Узагальнений алгоритм розрахунку чистого грошового потоку від операційної діяльності прямим методом має вигляд:

ЧГПод = В + ІН – СВ – ПВ – ПЗ – ПДП – ІВ, (1)

Де ЧГПод – чистий грошовий потік від операційної діяльності;

В – виручка від реалізації продукції;

ІН – інші надходження грошових коштів у процесі операційної діяльності;

СВ – собівартість реалізованої продукції;

ПВ – сума поточних витрат, пов’язаних з реалізацією продукції;

ПЗ – сума грошових коштів, які спрямовані на погашення зобов’язань підприємства;

ПДП – сума податкових платежів підприємства;

ІВ – сума інших виплат грошових коштів у процесі операційної діяльності.

З інвестиційної діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою реалізації окремих видів необоротних активів, фінансових інвестицій і сумою їх придбання у звітному періоді. Розрахункова формула цього показника наступна:

ЧГПід = Вна + Вдфі +Вак + Д – Пна - ^НБ – Пак – Оак (2)

Де ЧГПід - чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності;

Вна – виручка від реалізації необоротних активів;

Вдфі – сума від реалізації довгострокових фінансових інвестицій;

Вак - сума від реалізації раніше викуплених власних акцій;

Д – сума дивідендів по придбаних акціях або боргових зобов’язаннях;

Пна – сума придбання основних засобів та нематеріальних активів;

^НБ – зміна обсягу незавершеного будівництва;

Пак – сума від придбання довгострокових фінансових інвестицій;

Оак – сума від викупу власних акцій підприємства.

З фінансової діяльності сума чистого грошового потоку визначається як різниця між сумою фінансових ресурсів, які залучені із зовні, та сумою основного боргу, а також виплачених дивідендів (процентів). Обчислення проводять за формулою:

ЧГПфд = Квк + ДК + КК + Цбф – Пдк –Пкк – Д, (3)

Де ЧГПфд - чистий грошовий потік від фінансової діяльності;

Квк – сума додатково залученого власного акціонерного або пайового капіталу із зовні;

ДК – сума додатково залучених довгострокових кредитів і позик;

КК - сума додатково залучених короткострокових кредитів і позик;

Цбф – сума коштів, які надійшли у порядку безповоротного цільового фінансування;

Пдк – сума погашення боргу за довгостроковими кредитами і позиками;

Пкк - сума погашення боргу за короткостроковими кредитами і позиками;

Д – сума дивідендів (процентів), які виплачені власникам підприємства (акціонерам) на вкладений капітал (акції, паї, облігації).

Загальна сума чистого грошового потоку підприємства за звітний період визначається шляхом сумування чистого грошового потоку від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, а саме:

ЧГП заг = ЧГПод + ЧГПід + ЧГПфд, (4)

Де ЧГП заг - загальна сума чистого грошового потоку.

Непрямий метод передбачає перегрупування даних звіту про фінансові результати з метою перерахунку фінансових потоків у грошові за звітний період. Розрахунок чистого грошового потоку здійснюють за видами діяльності та по підприємству в цілому. Скажімо, алгоритм розрахунку чистого грошового потоку з операційної діяльності має вигляд:

ЧГПод = ЧП(З) + АМоз + Ана _+ ^ЗНВП +_П(З)кр +_ П(З)нд +Пв_+^ДЗ+^З+_ ^ПЗ +_^ВМП +_^ДМП – Св – Ппр – РКнп,

Де ЧГПод – чистий грошовий потік від операційної діяльності;

ЧП(З)- чистий прибуток (Збиток) від звичайної діяльності до оподаткування;

АМоз – сума амортизації основних засобів;

Ана - сума амортизації нематеріальних активів;

^ЗНВП – зміна забезпечень наступних витрат і платежів;

П(З)кр – сума прибутку (збитку) від нереалізованих курсових різниць;

П(З)нд - сума прибутку (збитку) від не операційної діяльності;

Пв – сума нарахованих витрат на сплату відсотків;

^ДЗ – зміна суми дебіторської заборгованості;

^З – зміна суми запасів;

^ПЗ – зміна суми поточних зобов’язань;

^ВМП – зміна суми витрат майбутніх періодів;

^ДМП – зміна суми доходів майбутніх періодів;

Св – сума сплачених відсотків;

Ппр – сума податку на прибуток;

РКнп – рух коштів від надзвичайних подій.

Розрахунок суми чистого грошового потоку від інвестиційної, фінансової діяльності за непрямим методом, а також по підприємству в цілому проводять за формулами 2,3,4.

Методика розрахунку фінансової потреби підприємства

Методика розрахунку фінансової потреби підприємства лежить у визначенні мінімальної суми коштів, необхідної для продовження операцій підприємства і своєчасного вибору методів фінансування.

Без надійної методики оцінки фінансової потреби підприємство може залишитися без достатніх засобів для сплати відсотків за кредит, розрахунків з постачальниками, орендної плати і т.д.

Тому відсутність необхідного фінансового планування може привести до втрати ліквідності, а потім до банкрутства, навіть якщо всі його активи разом з неліквідами значно перевищують заборгованість .

Успішну діяльність і постійну платність підприємству неможливо гарантувати тільки за рахунок прибуткових проектів і продажу продукції. «Криза ліквідності», тобто недолік засобів для оплати по фінансових зобов'язаннях завжди загрожує підприємству.

Тому керівництво підприємства обов'язково повинне оцінювати фінансову потребу підприємства, а також визначати, на які нестатки витрачаються гроші.

Існує кілька способів визначення фінансові потреби підприємства. Одним з розповсюджених є метод визначення мінімальної суми (міn ∑) коштів, необхідних підприємству для здійснення запланованих господарських процесів

По цьому методу мінімальна сума коштів визначається як співвідношення операційних витрат за рік до оборотності коштів.

Операційні витрати визначаються як сума витрат грошей, або витрати на покупку товарів і сировини, заробітної плати, відсотків і дивідендів.

Оборотність коштів – це кількість оборотів грошей підприємства за аналізований період. Для його визначення необхідно обсяг реалізації продукції розділити на середній залишок грошей за такий же період.

Міn ∑ = Операційні витрати

Оборотність коштів

Операційні витрати – сума витрат грошей або витрати на покупку товарів і сировини, з/плати, сплати відсотків, дивіденди.

Оборотність коштів – кількість оборотів грошей за аналізований період.

Ко= V реалізації

Середні залишки коштів

Сутність та значення аналізу капіталу підприємства

Капітал підприємства в цілому є сумою коштів, основних фондів, нематеріальних активів. Поняття „капітал” звичайно асоціюється з поняттям „власність”. У момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками, і становить вартість майна підприємства. Під поняттям «капітал підприємства» сьогодні розуміють різні його види, які характеризуються десятками термінів. Класифікація видів капіталу, запропонована І.О.Бланком наведена на рис. 3

При проведенні аналізу капіталу слід мати на увазі, що:

1. Капітал підприємства є основним фактором виробництва.

2. Капітал характеризує фінансові ресурси, які забезпечують йому доход.

3. Капітал є основним джерелом заможності його власників.

4. Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості.

5. Динаміка капіталу підприємства є головним індикатором рівня ефективності його господарської діяльності.

Рис.3 Класифікація капіталу підприємства.

Саме тому керівництво підприємства повинно володіти об’єктивною інформацією щодо того:

• Яким капіталом воно володіє?

• Чи є оптимальною його структура?

• У які сфери діяльності він буде вкладений?

Залежно від ступеню належності, капітал поділяють на власний та позиковий. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Необхідність у власному капіталі обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Власний капітал є основою економічної та фінансової незалежності підприємства. Однак у процесі аналізу необхідно врахувати, що фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власних коштів не завжди вигідне для нього.

Крім того, слід мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси є невисокими, а підприємство зможе забезпечити більш високу віддачу на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позиковий капітал, воно зможе підвищити рентабельність власного капіталу. Отже, фінансовий стан підприємства залежить, у першу чергу, від оптимальності співвідношень між власним та позиковим капіталом.

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу капіталу підприємства (таблиця 4)

Таблиця 4