8. Титульний лист курсової роботи Зразок

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Курсова робота

Студента

(прізвище, ім’я, по-батькові)

Кафедра

Спеціальність

Група

Дисципліна

Тема

Науковий керівник

Робота допущена до захисту:

Київ 2011

9. Завдання до курсової роботи

Зразок

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Завдання

на виконання курсової роботи з дисципліни

«________________________________________________»

Студента____ курсу _______________ групи

Спеціальність

(Прізвище, ім'я, по-батькові)

Тема курсової роботи

Зміст курсової роботи

Термін здачі роботи на кафедру «___» __________ 20__р.

Дата видачі завдання «___» __________ 20__р.

Науковий керівник__________________________

(Прізвище, ім'я, по-батькові)

______________________

(Підпис)

Завдання до виконання прийняв студент_______________

10. Список рекомендованої літератури

1. Цивільний кодекс України № 435-IV від 16.01.2003 // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист» .— www. expertsoft. com. ua.

2. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» № 2299-ІП від 15.03.2001 // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист».— www.expertsoft.com.ua.

3. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006 // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист».— www.expertsoft.com.ua.

4. Закон України «Про заставу» № 2654-ХІІ від 2.10.1992 (зі змінами і доповненнями) // Електронна нормативно-право­ва бібліотека «Експерт-Юрист».—- www.expertsoft.com.ua.

5. Постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» № 279 від 06.07.2000 // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист».— www.expertsoft.com.ua.

6. Про затвердження Положення про порядок реєстрації випуску акцій та інформації про їх емісію під час реорганізації товариств // Рішення Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку № 221 від 30.12.1998 // Електронна норма­тивно-правова бібліотека «Експерт-Юрист».— www.expert-soft.com.ua.

7. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування // Наказ Міністер­ства фінансів України, № 291 від 30.11.1999 // Електронна нор­мативно-правова бібліотека «Експерт-Юрист».— www.expert-soft. com.ua.

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов'язання» // Електронна нормативно-правова бібліотека «Експорт Юрист».— www.expertsofLcoin.tiib

9. Господарський кодекс України: Від 16 січня 2003 року. – К.: Атіка, 2003. – 208 с.

10. Закон України “Про власність” //Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №20.

11. Закон України “Про банкрутство” //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №31.

12. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” //Галицькі контракти. – 1998. – №№1-2.

13. Закон України “Про оплату праці” //Галицькі контракти. – 1995. – №21.

14. Листова М. Д. Реструктуризация предприятии и управления. Стратегии, координация структурный мири метров, сопротивление преобразованиям.-- М.: , 2002.— 287 с.

15. Бланк И. А. Управление прибылью.— К.: Ника-Центр. 1998.— 544 с.

16. Бланк И. А. Управление формированием капитала. — К.: Ника-Центр; Эльга, 2002.— 512 с.

17. Бланк І. О., Гуляєва Н. М. Інвестиційний менеджмент: Підруч.— К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2003.— 398 с.

18. Бутинець Ф. Ф. та іи. Бухгалтерський управлінський облік: Навч. посіб. / Ф. Ф. Бутинець, Л. В. Чижевська, Н. В. Ге-расимчук.— Житомир: ЖГИ, 2000.— 448 с.

19. Воробьев Ю. Н. Финансовый капитал предприятий: теория, практика, управление.— Симферополь: Таврия, 2002.— 324 с.

20. Зятковський I. В. Фінансова діяльність суб'єктів госпо­дарювання: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Тернопільська академія народного господарства.— Т.: Еконо­мічна думка, 2003.— 356 с.

21. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процеду­ры.— М.: Финансы и статистика, 2002.— 560 с.

22. Мартюшева Л. С, Мершкова Л. О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Конспект лекцій.— X.: ВД «ІНЖЕК», 2006.— 184 с.

23. Моросини П., Стеджер У. Управление комплексными слияниями: В помощь руководителю компании, использую­щей стратегии М&Аs / Пер. с англ. — Днепропетровск: Баланс Бизнес Букс, 2005.— 304 с.

24. Савчук В. П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с анализом деловых ситуаций: Учеб. по-соб. для студ. экон. спец.— К.: Издательский дом «Макси­мум», 2001.— 592 с.

25. Сазонець I. Л., Джусов О. А., Сазонець О. М. Міжнарод­на інвестиційна діяльність: Навч. посіб.— К.: Центр навчаль­ної літератури, 2003.— 156 с.

26. Терещенко О. О. Фінансова діяльність суб'єктів госпо­дарювання: Навч. посіб.— К.: КНЕУ, 2003.— 554 с.

27. Управління фінансовою санацією: Навч. посіб. / В. І. Гра-чов, І. П. Косарева, В. В. Прохорова, Т. В. Кузенко.— X.: ВД «Інжек», 2004.— 208 с.

28. Финансовый менеджмент: теория и практика. Учебник / Под ред. Е. С. Стояновой.— М.: Перспектива, 1998.— 656 с.

29. Финансы: Учеб. / Под ред. М. В. Домановского, О. В. Вруб-левской, Б. Н. Сабанти.— М.: Перспектива и Юрайт, 2000.— 520 с.

30. Хрущ І. А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії та технології.— Хмельницький: ХНУ, 2004.— 309 с.

31. Цигилик І. І. Контролінг. Навч. посіб.— Івано-Фран­ківськ: ІМЕ «Галицька академія», 2004.— 74 с. Нормативна література

32. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства. Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 196 с.

33. Економіка підприємств: Посібник / За ред. П.С. Харіва. – Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 450 с.

34. Економіка підприємства: Навч. посіб. / А.В. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П.Нахаба та ін.; За ред. А.В. Шегди. – 2-ге вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2002. – 355 с.

35. Економіка підприємства: Навч. посіб. / О.В. Ареф'єва, В.Г. Сахаєв, О.В. Ареф'єв та ін.— К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003.— 237 с.

36. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для виконання практичних занять та самост. роботи / Л.М. Гаєвська, О.Л. Фурманюк, С.Я. Цимбалюк, Г.А. Булгакова. – Ірпінь, 2001. –145 с.

37. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний, С.М. Клименко та ін. – К.: КНЕУ, 2000. – 248 с.

38. Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф.Покропивного. – Вид. 2-е, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.

39. Зайцев Н.Л. Экономика организации: Учебник. – М.: Экзамен, 2000. – 768 с.

40. Кейлер В.А. Экономика предприятия: Курс лекций. – М.: ИНФРА – М, 2001. – 132 с.

41. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посібник – К.: Вища школа, 2003. – 278 с.

42. Петрович Й.М., Будіщева О.І., Устінова І.Т. Економіка виробничого підприємства. – Львів: Оксарт, 1996.

43. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посібник. – 2-ге вид., стереотип. – К.: Вікар, 2002. – 176 с.

44. Протопопова В.О., Полонський А.Н. Економіка підприємства: Навч.посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. – 220 с.

45. Рижиков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В., Підгора Є.О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2004. – 272 с.

46. Рижиков В.С., Панков В.А., Ровенська В.В., Підгора Є.О. Економіка підприємства. Практикум. – К.: Видавничий дім “Слово”, 2004. – 160 с.

47. Сідун В.А., Пономарьова Ю.В. Економіка підприємства: Навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 436 с.

48. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз промислового підприємства. – К.: Алерта, 2003. – 485 с.

49. Харів П.С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів: Навч. посіб. – К: Знання-Прес, 2001. – 301 с.

50. Шапілова Н.В. Економіка підприємства: Збірник задач і ділових ігор. – Харків: Консум, 1999. – 100 с.

51. Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 288 с.

52. Швандар В.А., Прасолова В.П. Экономика предприятия. Тесты, задачи, ситуации. – М.: ЮНИТИ, 1997.

53. Шмален Г. Основы и проблемы экономики предприятия: Пер. с нем. – М.: Финансы и статистика, 1996.

54. Экономика предприятия / Под ред. В.Я.Горфинкеля - М.: ЮНИТИ, 2004.

55. Ворст Й.,Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высш. Шк.,1994.

56. Грибов В.Д. Экономика предприятия. – М., 1998.

57. Економічний словник-довідник /За ред. Мочерного С.В. – К.: Феміна, 1995.

58. Зайцев Н.Л. Экономика промышленного предприятия. Учебник; 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ИНФРА – М, 1998. – 336 с.

59. Сергеев И.В. Экономика предприятия: Учеб. Пособие. М.: Финансы и статистика, 1999. – 304 с.

60. Ширенбек Х. Экономика предприятия. Учебник. 15-е изд. / Пер. с нем. ред. И.П. Бойко, С.В. Валдайцева, К. Рихтера. – СПб.: Питер, 2005. –848 с.

61. Экономика предприятия / Под ред. Волкова О.И. – М.: Инфра – М, 1998.

62. Экономика предприятия / Под ред. Грузинова В.Г. – М.: Банки и биржи ЮНИТИ, 1998.

63. Экономика предприятия / Под ред. Сафронова Н.А. – М.: Юрист, 1998.

64. Экономика предприятия: Учебное пособие / Под. общ. ред. Л.Г. Мельника. – Сумы: ИТД “Университетская книга”, 2002. – 632 с.

Завдання і організація аналітичної роботи на підприємстві

Завдання фінансового аналізу зумовлені завданнями управлінням підприємством у трьох сферах діяльності – фінансовій, інвестиційній та операційній (виробничій), що поєднані рухом фінансових ресурсів.

Звідси завдання фінансового аналізу полягають в інформаційному забезпеченні прийняття обґрунтованих рішень за такими напрямками діяльності підприємства:

1. фінансовою – управління пасивами; забезпечення підприємства фінансовими ресурсами; визначення оптимального розміру, складу і структури джерел фінансування зі свідомим ризиком за очікувані вигоди, що пов’язаний з використанням зовнішніх позик;

2. інвестиційною – управління активами; розподіл фінансових ресурсів, визначення оптимального розміру, складу і структури активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів;

3. операційною – управління фінансовими результатами діяльності; прибуткова поточна діяльність завдяки ефективному використання наявних ресурсів.

Інформаційна база фінансового аналізу

Залежно від змісту і завдань аналізу, використовують такі основні інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані внутрішньогосподарського бухгалтерського (управлінського) обліку; дані з первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

• Форма 1 „Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату .

• Форма 2 „Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди .

• Форма 3 „Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства .

• Форма 4 „Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду .

• „Примітки до звітів” – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам повну, правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати діяльності а також рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

• щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

• участі в капіталі підприємства;

• оцінювання якості управління;

• оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

• забезпеченості зобов’язань підприємства;

• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

• регулювання діяльності підприємства;

• прийняття інших рішень.

Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

За даними фінансової звітності розраховують сукупність аналітичних показників і на їх основі – узагальнюючі показники фінансового стану підприємств.

Методи і прийоми фінансового аналізу

Науковий апарат фінансового аналізу – це сукупність загальнонаукових засобів дослідження фінансової діяльності суб’єктів господарювання. До принципів фінансового аналізу, що регулюють процедурний аспект його методології і методики, належать системність, комплексність, регулярність, послідовність, об’єктивність та ін.

У фінансовому аналізі застосовують різні методи економічних досліджень.

Методи фінансового аналізу поділяють на формалізовані та неформалізовані. До формалізованих методів належать такі:

1. Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.

2. Традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.

3. Методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінантний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.

4. Економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу.

5. Методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.

6. Методи дослідження операцій та теорій прийняття рішень – теорії ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

За ознакою предмета, методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об’єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик на повинен намагатися розрахувати все, що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з’ясувати, з погляду якого користувача виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Задачі аналізу і види фінансування

Фінансовий стан підприємства визначається, передусім, станом і розміщенням його майна – активів та складом і структурою джерел формування цього майна – пасивів. Загальну оцінку фінансового стану та його змін зазвичай розпочинають з аналізу балансу підприємства, тобто з аналізу складу і структури його активів і пасивів, їх динаміки.

Загальна оцінка фінансового стану підприємства дає змогу:

• оцінити загальний обсяг, склад і структуру активів підприємства;

• проаналізувати динаміку вартості активів підприємства і порівняти її з динамікою обсягу виробництва і реалізації продукції, фінансових результатів діяльності підприємства;

• оцінити склад і структуру джерел формування активів (склад і структуру капіталу), які визначають рівень фінансової стійкості підприємства;

• виявити позитивні та негативні аспекти фінансового стану, які вимагають глибшого дослідження.

Метою аналізу формування капіталу є оцінка фінансового ризику, ризику неліквідності підприємства. Для досягнення цієї мети в процесі аналізу вивчаються джерела капіталу, його склад по видах надійності і терміновості, структура капіталу і рівень самофінансування.

Виділяють наступні основні признаки класифікації видів фінансування:

1. Форма залученого капіталу (грошові кошти; майнові вклади.)

2. Походження капіталу; (фінансування здійснюється із внутрішніх джерел; фінансування здійснюється із зовнішніх джерел).

3. Правове положення капіталовласників (форма власності);( за рахунок власного капіталу; за рахунок позикового капіталу).

Головним джерелом внутрішнього фінансування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Якщо ця виручка покриває тільки витрати (що характерно для точки окупності), то має місто фінансування за рахунок зворотного припливу грошових коштів. Якщо за рахунок виручки утворився прибуток, то частина його може бути направлена на фінансування капітальних та поточних витрат.

Фінансування за рахунок отриманого підприємством прибутку називається самофінансуванням. Самофінансування може здійснюватися у відкритій та прихованій формі.

Відкрите самофінансування здійснюється шляхом використання у бухгалтерському обліку прибутку, який відображений в бухгалтерському обліку і в балансі.

Приховане самофінансування здійснюється за рахунок створення прихованих доходів або майна і грошових засобів.

У процесі аналізу вивчається рівень самофінансування, так як він є індикатором фінансової стабільності.

Експрес – аналіз балансу

Структура та зміст балансу, а також вимоги до розкриття його статей визначається П(С)БО 2 „Баланс”.

Баланс – звіт про фінансове положення підприємства, який відображає на визначену дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Актив балансу дає інформацію про загальну вартість майна підприємства та його розміщення (необоротні активи, оборотний капітал).

„Читання балансу” передбачає:

1. Знання та оцінка змісту кожної статті балансу;

2. Вміння зіставляти окремі статті активу балансу з окремими статтями пасиву балансу;

3. Виявлення загальних тенденцій зміни величини валюти балансу і окремих його розділів;

4. Вміння проводити горизонтальний та вертикальний аналіз балансу;

5. Оцінка активів по ліквідності;

6. Оцінка пасивів по терміновості зобов’язань ;

7. Попередня оцінка ступені фінансової стабільності підприємства.

Позитивно оцінюється у балансі:

1. Збільшення валюти балансу;

2. Збільшення власного капіталу.

Негативно оцінюється:

1 . Різкий зріст дебіторської і кредиторської заборгованості;

2. Збільшення по статтям:

- резерв сумнівних боргів;

- заборгованість, непогашена у термін;

3. Наявність "хворих" статей балансу (збитки, позики і заборгованість не погашена у термін).

Горизонтальний аналіз передбачає зіставлення статей балансу і розрахованих по них показників на початок і кінець одного або декількох періодів та виявлення відхилень. При горизонтальному аналізі розраховують абсолютні (у сумах) та відносні (у відсотках) показники та їх зміни.

Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури засобів і джерел, шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей балансу у підсумкових показниках.

Аналіз структурної динаміки активів підприємства.

Структуру і динаміку активів і пасивів підприємства досліджують із використанням так званого порівняльного аналітичного балансу, який одержують з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури , динаміки і структурної динаміки активів та джерел їх формування (пасивів за звітний період). Такий баланс включає абсолютні величини окремих статей або груп статей балансу на початок і кінець звітного періоду, їх частки в загальній сумі валюти балансу, зміни абсолютних величин і часток статей (груп статей) та інші показники горизонтального і вертикального аналізу.

Процедуру переходу від звітного балансу до агрегованого (спрощеного) порівняльного аналітичного балансу в фінансовому аналізі називають згортанням, або ущільненням балансу. Згортання звітного балансу дає змогу зменшити число статей, підвищити наочність, зробити його максимально зручним для проведення аналізу.

Об'єктами аналізу активів підприємства є види і склад майна, що має натурально-речовинну форму, цінні папери, грошові кошти і кошти в розрахунках.

У процесі аналізу вивчається їхній склад і структура, оборотність, тому що стан фінансів підприємства залежить від швидкості обороту капіталу, що приводить до чергового припливу коштів.

Співвідношення основного і оборотного капіталу визначається галузевими особливостями, рівнем амортизації виробництва, політикою адміністрації у області капіталовкладень, а також конкретними умовами роботи підприємства. Коли менше основного капіталу, тоді менше амортизаційних відрахувань у складі собівартості, як наслідок нижче її рівень. Це зменшує підприємницький ризик при ускладненнях у реалізації продукції.

Основний капітал (необоротні активи) – це вкладення коштів з довгостроковими цілями в нерухомість, облігації, акції, статутний фонд інших підприємств і запаси корисних копалин і інші нематеріальні активи.

У процесі загальної оцінки фінансового стану підприємства необхідно вивчити структуру оборотного капіталу, розміщення його в сфері виробництва і у сфері обігу.

До сфери виробництва відносяться: виробничі запаси, МШП, НЗП і витрати майбутніх періодів.

До сфери обігу відносяться: готова продукція відвантажена і на складі, кошти і усі види дебіторської заборгованості.

Узагальнюючим показником ефективності використання оборотного капіталу є його рівень обігу. Для оцінки рівня обігу у фінансовому аналізі використовують два коефіцієнта:

- коефіцієнт обігу К ' об (раз)

- тривалість обігу Т, дні.

Коб = прибуток від реалізації (1)

середні залишки оборотних коштів

(виробничі запаси, ГП, дебіторська заборгованість, грошові

кошти)

Т = середній залишок обігових засобів х Д (2)

прибуток від реалізації

де Д – дні у аналізуємому періоді.

Аналіз структурної динаміки пасивів підприємства.

Результати аналізу наявності, складу і структури джерел формування майна підприємства (пасивів) повинні показати на якому, переважно, капіталі працює підприємство, чи не викликає створена структура капіталу ризик для інвесторів та чи є сприятливою вона для ефективного використання.

У процесі аналізу кредиторської заборгованості необхідно вивчити: давнину появи, наявність, частоту і причини утворення простроченої заборгованості, установити суму виплачених санкцій за прострочення платежів.

Кредиторська заборгованість – результат напруженого фінансового стану підприємства унаслідок нестачі необхідних коштів для виконання платежів різним підприємствам.

До виправданої заборгованості відноситься заборгованість постачальникам по акцептованим платіжним вимогам, непрострочена заборгованість.

Невиправдана це прострочена заборгованість постачальникам, у бюджет, позички непогашені в термін.

На завершальному етапі загальної оцінки фінансового стану підприємства треба систематизувати позитивні і негативні тенденції, виявлені в процесі аналізу, зробити відповідні висновки. Загальна оцінка може завершуватись висновками про доцільність поглибленого і детальнішого аналізу фінансового стану.

Сутність та значення фінансової стійкості.

Фінансова стійкість характеризується наявністю прибутку, співвідношенням власних та позикових коштів, стійкою структурою джерел коштів підприємства.

Фінансова стійкість підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їх розподілення та використання, який забезпечує розвиток підприємства на основі зросту прибутку та капіталу при збереженні його платоспроможності в умовах припущеного рівня ризику.

Розрізняють внутрішню, зовнішню та загальну фінансову стійкість.

Внутрішня фінансова стійкість підприємства – це стійкість при якій забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства. В основі його лежить досягнення принципу активного регулювання на зміни внутрішніх та зовнішніх факторів.

Зовнішня стійкість обумовлена стабільністю економічної середи, в межах якої здійснюється його діяльність, вона досягається відповідною системою управління ринкової економіки у масштабах всієї країни.

Загальна стійкість – це такий рух грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення надходжень коштів над їх витратами.

Найвищою формою стійкості підприємства є його здатність розвитку в умовах внутрішньої та зовнішньої середи. Для цього підприємство повинно мати стабільну структуру його фінансових ресурсів та при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним.

Сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає їх зовнішнім проявом.

Аналіз абсолютних показників фінансової стійкості.

Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, які характеризують ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їхнього формування.

Використовуючи три основних показника, характеризуємо наявність оборотних коштів:

1.Наявність власних оборотних засобів

НВОЗ=ВК-ВА ,

Де ВК - власний капітал (1,2 р. пасив)

ПА - необоротні активи (1 р. актив)

Збільшення даного показника, у порівнянні з попереднім періодом, оцінюється позитивно і свідчить про подальший розвиток підприємства.

2.Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

НВД=НВОЗ+ДЗ

3.Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат:

ОД=НВД+КПЗ , де

КПЗ - короткострокові позикові засоби (4 р. пасив мінус просрочена заборгованість, позички непогашені в термін )

Показники:

1.Надлишок (+), недолік (-) ВОЗ

ΔВОЗ=ВОЗ - З , де

З - запаси і витрати

2.Надлишок (+), недолік (-) ВД джерел формування запасів і витрат:

ΔВД=ВД-З

3.Надлишок (+), недолік (-) ОД джерел формування запасів і витрат:

ΔОД=ОД - З

Типи фінансової стійкості підприємства.

1. Абсолютна стійкість фінансового стану характеризується наступною умовою:

З<ВОЗ+К ,

Де: К -кредити, взяті підприємством під товарно-матеріальні цінності (ТМЦ)

2. Нормальна стійкість фінансового стану - гарантуюча платоспроможність підприємства:

З=ВОЗ+К

3.Нестійкій фінансовий стан, характеризується порушенням платоспроможності, при який зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення ВОЗ:

З=ВОЗ+К+ДПФН,

Де: ДПФН – джерела, послабляючи фінансову напруженість за даними балансу непрацездатності.

Фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо величина, короткострокових кредитів і позикових засобів не перевищує сумарної вартості сировини, матеріалів, готової продукції.

4. Кризове фінансове положення.

При який підприємство знаходиться на грані банкрутства, тому що кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покриває навіть кредиторської заборгованості і просрочених позичок:

З>ВОЗ+К

Аналіз відносних показників фінансової стійкості.

Аналіз відносних показників можна розділити на три групи:

1.Показники, які характеризують стан основних засобів;

2.Показники, які характеризують стан оборотних коштів;

3. Показники, які характеризують ступінь фінансової незалежності підприємства (показники ринкової стійкості).