Дослідження еготизму

Мета дослідження: визначення величини і рівня его­тизму діалогічного мовлення.

Матеріали та обладнання: запис мови, папір і руч­ка, магнітофон. Процедура дослідження

У дослідженні беруть участь три особи: Досліджува­ний, його напарник та експериментатор-спостерігач. Досліджуваному пропонують поговорити з партнером на будь-яку вільну тему. Отримавши згоду, розмову можна записати на магнітофон. Якщо згоди на запис розмови магнітофоном немає, то експериментатор користується відкритим невключеним спостереженням. Слухаючи роз­мову, він має фіксувати на одній стороні аркуша ліворуч — кількість всіх речень, а праворуч —кількість речень, в яких досліджуваний говорив про себе та про своїх близь­ких, а також про тварин чи предмети, підкреслюючи на­лежність їх власній персоні. Намагання людини говорити про себе називається еготизмом. Прикладом речень, які відображають еготизм, можуть бути такі: "Я людина вольо­ва", "Мені не подобаються фільми з сюжетами насилля", "Моя мати мене про це попереджала", "Мій кіт учора впіймав горобця", "У мене в кімнаті завжди порядок" та ін.

Процедуру дослідження можна закінчувати, коли за­гальна кількість речень буде становити не менше сотні.

Обробка результатів

Мета обробки результатів: одержання коефіцієнта его­тизму. Коефіцієнт позначається: K_е. Показником еготиз­му є речення, в яких досліджуваний намагається говорити сам про себе. Коефіцієнт еготизму обчислюється за фор­мулою.

де С_з — загальна кількість речень за час бесіди з партне­ром;

С_е — кількість речень еготичного характеру.

Аналіз результатів

Отриманий коефіцієнт еготизму, визначаючи його рівень, інтерпретують за допомогою таких орієнтовних шкал:

0,41 < К < 1 — високий рівень еготизму.

0,11 < К_е < 0,40 — середній рівень еготизму.

К < 0,10 — низький рівень еготизму.

Еготизм є мовленнєвим проявом егоцентризму особи­стості. Високий рівень еготизму засвідчує заклопотаність власною персоною, рефлексивність своїх дій та рис харак­теру і звернення уваги на власне "Его". Оскільки еготизм послаблює увагу до співрозмовника, то він заважає спілку­ванню, робить його неефективним. Низький рівень его­тизму також не завжди вказує на інтерес до співрозмовни­ка, він може збігатися із слабким зацікавленням змістом бесіди.

Під час аналізу результатів бажано зіставити їх із те­мою, обраною для бесіди, із ставленням співрозмовників один до одного. Важливо визначити, чи є еготизм феноме­ном, спровокованим конкретною ситуацією, чи він є про­явом егоцентричної спрямованості особистості.

Основні поняття теми:

Мовлення - створена історично в ході матеріальної діяльності людей форма спілкування, опосередкована мовою. Мова в дії. Особливий вид діяльності.

Мовлення внутрішнє - різні види використання мови - вірніше, мовних значень - поза процесом реальної комунікації.

Мовлення дактильне - мовлення, що відтворює слова за допомогою дактильних букв - відповідних конфігурацій пальців та їх рухів. Мовлення письмове - вербальне (словесне) спілкування посередництвом письмових текстів.

Мовлення усне - вербальне (словесне) спілкування посередництвом мовних засобів, що сприймаються на слух.

Мовлення егоцентричне - мовлення, звернене до самого себе, що регулює і контролює практичну діяльність дитини (перехідний етап від зовнішнього до внутрішнього мовлення).

Мовлення автономне дитяче - один із ранніх етапів розвитку мовлення дитини, перехідний до оволодіння мовленням дорослих . (По формі "слова" - спотворення дітьми слів дорослих або їх частин).

Мовлення діалогічне - вид мовлення, при якому в рівній мірі активні всі його учасники.

Мовлення монологічне - вислів, об'єднаний однією складного думкою.

Мова (у психології) - система словесних знаків, що опосередковують психічну (перш за все інтелектуальну ) діяльність, а також засіб спілкування, який реалізується в мовленні.

Знак - матеріальний, чуттєво сприйнятливий предмет, явище чи дія, що виступає в процесі пізнання і спілкування в якості замінника іншого предмета чи явища і використовується для отримання, збереження, перетворення і передачі інформації.

Знакова система - набір знаків, об'єднаних спільними правилами їх взаємозв'язку і практичного використання.

СТРУКТУРНІ СХЕМИ І ТАБЛИЦІ, ЩО ІЛЮСТРУЮТЬ ТЕОРЕТИЧНИЙ ВИКЛАД ТЕМИ

12.1. Фізіологічні основи мовлення

12.2. Мовлення як психічний процес

12.3. Види мовлення

12.4. Характеристика та функції мови

Діагностика мови.

Учням пропонується дати відповіді на запитання:

1. Читання книг, на твою думку - це: марна трата часу - 0; потрібне лише для того, щоб отримати знання - 1; без книг не уявляю собі життя - 2.

2. Що ти робиш у вільну хвилину? дивлюся телевізор - 0; читаю нові книги - 2; іду на прогулянку з друзями - 1.

3. Відвідуєш бібліотеку: кожного тижня - 2; один раз на місяць - 1; взагалі не лк>5лю ходити до бібліотеки - 0.

і. Твоє відношення до телевізора: дивлюся кожного дня — 0; лише цікаві передачі - 1; дуже рідко дивлюся передачі - 2.

5. Твій улюблений урок: математика - 1: фізкультура - 0; музика-1; читання - 2.

6. Які книги тобі найбільше подобаються? люблю казки і опові­дання - 1; надаю перевагу поезії - 2; крім шкільного підручника ніяких книг не читаю - 0.

7. Письменники і поети на твою думку: люди як люди — 0; без їх творів життя було б не цікаве - 1; сам мрію стати поетом, письмен­ником, пробую писати - 2.

8. На твою думку, для чого потрібна школа? для того, щоб отри­мати знання і в майбутньому - хорошу професію - 2; для того, щоб мати гарні оцінки - 1; міг би жити без школи - 0.

Якщо у відповідях дітей переважають:

«2». У цих дітей мова багата, книги займають важливе місце у їх житті. Ці діти розуміють красу мови, цінують літературу і мистецтво. Вони ніколи не марнують часу, прагнуть до знань.

«1». Ці діти не байдужі до книг, до навчання. Але у них немає великого бажання вчитися. Вони читають лише те, що їм цікаво. Щоб їхня мова була багатшою, їм треба більше читати, не боятися висловлювати свою думку вголос.

«0». Ці діти байдужі до навчання. Мова їх здебільшого лінива, повільна, їхні інтереси не пов'язані з навчанням і школою. Таким дітям варто працювати над собою, над своїми планами на майбутнє.