Мовлення

Мова в психічному житті людини виконує багато функцій: експресивну, яка полягає в здатності виражати свої переживання; імпресивну, яка проявляється у впли­вові на співрозмовника; пізнавальну та інші. Як і мис­лення та уява, мова бере участь у програмуванні, а значить і у формулюванні мети діяльності. Ця участь проявляєть­ся як в індивідуальній діяльності людини, так і у взаємо­дії та в спілкуванні її з іншими людьми. Крім того, мова становить важливу основу свідомості індивіда.

Оскільки мова — це суспільно зумовлена, історично закріплена в процесі матеріальної перетворюючої-діяль­ності людей форма спілкування, опосередкована словами, то структура мовної дії в принципі збігається із структурою будь-якої дії і включає фази орієнтування, плануван­ня, реалізації і контролю.

Мовлення може бути активним, тобто конструйованим кожного разу заново, і реактивним, таким, що являє собою ланцюжок динамічних мовних стереотипів.

Залежно від плану виявлення мовлення розрізняють такі його види: зовнішнє і внутрішнє, усне-і писемне, мо­нологічне і діалогічне. Кожен з перелічених видів мов­лення має свої властивості. У завдання з теми "Мовлен­ня" ввійшло дослідження ригідності писемного мовлення, темпу усного й еготизму діалогічного мовлення.

Дослідження ригідності мовлення

Мета дослідження: визначення ступеня ригідності мовлення.

Матеріали та обладнання: кольорові однотипні ма­люнки із зображенням пейзажів, розмір кожного з яких не менший за 20 х 25 см, аркуші паперу і ручка.

Процедура дослідження

Дослідження можна проводити як з одним досліджу­ваним індивідуально, так і з групою. Якщо дослідження проводиться з групою, бажано, щоб кожен з досліджува­них отримав малюнок, а не розглядав спільний для всіх, їм пропонують написати твір з опорою на сюжет малюн­ка, але мета дослідження не повідомляється.

Обробка результатів

Мета обробки результатів — вирахування величини ригідності писемного мовлення для кожної сотні слів тек­сту. Для цього у творі вертикальною лінією відділяють

кожну сотню слів. Потім у кожній з них викреслюють або підкреслюють всі слова, що повторюються, однакові за звучанням і написанням, які мають спільний корінь. На­приклад, словами із спільним коренем будуть: зелень, зелений, зеленкуватий. Для кожної сотні слів твору окре­мо підраховують кількість повторених слів. Усі службові слова також вважаються окремими словами, і всі повто­рення їх підраховуються.

Показник ригідності писемного мовлення може бути вираженим як в абсолютній величині, тобто у кількості повторів, так і у відносній — як коефіцієнт КР.

де П — кількість повторених у сотні слів;

п — загальна кількість слів, у даному разі 100.

Інструкція досліджуваному:

"Перед Вами малюнок із зображеним на ньому пейзажем. Напишіть твір, вико­риставши сюжет цього малюнка."

Час написання твору не обмежується, а робота припи­няється, коли він налічує не менше 300 слів.

"За моєю командою "Починаємо!" якомога швидше прочитайте голосно все, що написано в рядках на цьому бланку. Старайтеся читати без помилок. Чи все вам зрозуміло? Якщо так, то я фіксую час. Починаємо!"

Експериментатор зобов'язаний фіксувати за допомогою секундоміра як час, витрачений досліджуваним на читання всього тексту, так і можливі помилки.