5. Оцінка ролі ринкової системи, її переваги і недоліки.

Ринкова система має свої переваги і недоліки.

Переваги ринкової системи:

1 – сприяє ефективному економічному розподілу і використанню ресурсів при виробництві необхідних для суспільств товарів;

Економічні ресурси направляються у виробництво тих товарів і послуг, яких суспільство найбільш потребує. Тим самим ринкова система диктує використання найбільш ефективних методів комбінування ресурсів для виробництва і сприяє розробці та втіленню у виробництво нових більш ефективних технологій.

2 – націлює виробників на задоволення різноманітних потреб людей і на підвищення якості товарів та послуг;

3 – створює умови для швидкого впровадження науково-технічних досягнень в області створення нових видів товарів, нової техніки і технологій, розробки більш досконалих методів організації і управління виробництвом;

4 – викликає необхідність гнучко реагувати і швидко адаптуватися до умов виробництва і реалізації товарів, які змінюються;

5 – забезпечує свободу вибору і дій споживачів і виробників (в загальному плані – свободу особистості).

Недоліки ринкової системи:

1 – з часом відбувається згасання конкуренції. У якості пояснення висувають дві причини:

по-перше, це з суспільної точки зору конкуренція бажана, а окремому виробнику вона приносить багато проблем. Тому він намагається звільнитися від участі в конкурентній боротьбі як законними, так і незаконними способами: шляхом злиття фірм, тайної змови та ін.;

по-друге, науково-технічний прогрес, який сама ринкова система і стимулює. Новітні технології, як правило, вимагають існування невеликої кількості відносно великих фірм, замість великої кількості відносно малих фірм (наприклад, конвеєри и т. п.);

2 – не сприяє збереженню невідновлюваних ресурсів (ліси, дикі тварини, залежи надр, морів, океанів);

3 – не здатна враховувати зовнішні вигоди та витрати, тобто ті, які не визначаються попитом і пропозицією на ринку (щеплення, освіта, виховування підростаючого покоління, забруднення навколишнього середовища тощо);

4 – не здатна враховувати суспільні і колективні потреби (автомагістралі, громадський транспорт, розвиток фундаментальної науки тощо);

5 – не має механізмів, які перешкоджали б виникненню соціальної несправедливості і розшаруванню суспільства на багатих і бідних;

6 – не гарантує безперервного економічного зростання, повної зайнятості і стабільного рівня цін.

Таким чином, ринкова система не ідеальна. У неї є багато недоліків. Але, як показує світовий досвід, недоліки ринкової системи набагато перекриваються її перевагами. А з іншого боку, сучасне суспільство навчилось вирівнювати небажані наслідки ринкового господарювання за допомогою державного регулювання.

В самому загальному вигляді державне регулювання економіки – це спосіб підтримування за допомогою держави певної пропорційності, певної рівноваги в економіці, які необхідні для ефективного господарювання і забезпечення соціальної справедливості в суспільстві.

6. Економічні функції держави і методи державного регулювання.

В сучасній ринковій економіці держава може достатньо суттєво впливати на економічне життя суспільства.

Економічні функції держави.

1. Формування правової основи економічної діяльності і організація контролю за її виконанням.

2. Захист і розвиток конкуренції.

3. Урахування і регулювання зовнішніх (побічних) ефектів.

Зовнішній (побічний) ефект являє собою переміщення деяких витрат або вигод, пов’язаних з виробництвом або споживанням певних товарів, до суб’єктів, які не є їхніми безпосередніми продавцями чи покупцями.

Зовнішні (побічні) ефекти можуть бути як негативними (забруднення навколишнього середовища) так і позитивними (розбивка клумби, парку відпочинку та ін.) для третьої сторони.

4. Організація виробництва товарів і послуг громадського користування, так званих “суспільних благ”.

Суспільні блага – це такі товари і послуги, створенням яких не можуть або не хочуть займатися приватні підприємці, а суспільству вони конче необхідні (автомагістралі, громадський транспорт, єдина енергетична система та ін.).

5. Перерозподіл доходів з метою забезпечення соціального захисту населення.

6 Здійснення макроекономічної стабілізації. Держава повинна вирівнювати коливання економічної активності і сприяти:

а) економічному зростанню, через проведення антициклічного регулювання;

б) досягнення повної зайнятості через регулювання ринку робочої сили;

в) стабільності цін, через проведення антиінфляційної політики.

Крім перерахованих основних економічних функцій держава може виконувати також інші, необхідні суспільству, функції:

– стимулювання стратегічних науково-технічних розробок, здійснення великих інвестиційних проектів та ін.;

– вирішення регіональних проблем;

– проведення демографічної політики.

Для здійснення своїх функцій держава може використовувати два методи: примушення (примусу) і спонукання (“батога і пряника”).

Методи і форми державного регулювання.

1. Пряме регулювання забезпечується адміністративними методами примушення (примусу).

Воно передбачає встановлення певних обов’язкових норм у взаємовідносинах економічних суб’єктів і вимагає їхнього обов’язкового виконання.

Форми прямого регулювання: встановлення порядку включення тих чи інших витрат в собівартість продукції, мінімальних розмірів статутних фондів різних підприємств, мінімальних розмірів заробітної плати і пенсій, державних стандартів на товари і послуги, пряме визначення цін на деякі види товарів та ін.

2. Непряме регулювання забезпечується економічними регуляторами спонукання.

Воно передбачає вплив на діяльність економічних суб’єктів через зміну умов, в яких вона здійснюється. В даному випадку використовується вплив на мотив вигідності, раціональності того або іншого вчинку.

Формами непрямого регулювання можна вважати різні види економічної політики:

1 – податково-бюджетна (фіскальна) політика передбачає оперування державним бюджетом через податкову систему і державні видатки;

2 – грошово-кредитна (монетарна) політика здійснює контроль за стабільністю національної валюти шляхом регулювання грошової маси в обігу, ставки відсотка і курсу валют;

3 – соціальна політика передбачає здійснення певних програм допомоги незахищеним від ринкового впливу верствам населення і підтримування в суспільстві соціальної справедливості.

4 – зовнішньоекономічна політика спрямована на підтримування активного торговельного і платіжного балансів країни.