Структура ринку.

I

Внутрішній ринок

. За географічною ознакою:

1 – місцевий ринок;

2 – регіональний ринок;

3

Зовнішній ринок

– національний ринок;

4 – ринок міждержавних об’єднань (СНД, “спільний (загальний) ринок” західноєвропейських країн);

5 – світовий ринок.

II. За рівнем конкуренції:

1 – ринок досконалої конкуренції – це ситуація, коли ринок працює в ідеалі;

2 – ринки недосконалої конкуренції – це ситуації, коли у функціонуванні ринкового механізму існують відхилення від досконалого ринку (наприклад, монополія та ін.).

III. За економічним призначенням об’єктів ринкових відносин:

1 – Споживчий ринок, тобто ринки предметів споживання та послуг;

2 – ринки ресурсів:

а) ринки природних ресурсів;

б) ринок землі;

в) ринок нерухомості;

г) ринок робочої сили (ринок праці);

д) грошовий ринок (в нього входить і валютний ринок);

е) ринок інформації.

3 – ринки капіталів:

а) ринок реального капіталу (засобів виробництва);

б) ринок інновацій (науково-технічних розробок, патентів та ін.);

в) фінансовий ринок:

– ринок банківських кредитів (середньо і довгострокових);

– ринок цінних паперів (фондовий ринок);

– страховий ринок.

IV. По співвідношенню кількості продукції, яку пропонують і на яку є попит:

1 – збалансований ринок, це коли ці кількості співпадають: D = S;

2 – незбалансований ринок, коли ці кількості не співпадають:

а) перенасичений ринок: D < S;

б) дефіцитний ринок: D > S.

V. – За характером (способом) продажу товарів:

1 – оптовий ринок;

2 – роздрібний ринок.

Кожний вид ринку має свої організаційні форми. Так наприклад, споживчий ринок розвивається в формах різноманітних магазинів, ярмарок, аукціонів; ринок засобів виробництва приймає форми товарних бірж; фінансовий ринок – комерційних банків, фондових бірж та ін.

Всі організаційні форми ринку забезпечують функціонування всього національного ринку та його окремих частин і в сукупності утворюють інфраструктуру ринку.

3. Інфраструктура ринка та її основні елементи.

Інфраструктура (лат. іnfra, тобто: під + структура) означає сукупність галузей та видів діяльності, які обслуговують виробничу і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв'язок, комунальне господарство, загальна та професійна освіта, охорона здоров’я тощо).

Завдяки інфраструктурі здійснюється рух потоків товарів і послуг від продавця до покупця.

Ринкова інфраструктура – це сукупність інститутів, систем, служб, фірм, що обслуговують ринок і виконують певні функції по забезпеченню нормального режиму його функціонування.

Функції інфраструктури ринку:

1) правове та економічне консультування підприємств і фірм, захист їх інтересів у державних та інших структурах;

2) страховий захист підприємницької діяльності;

3) забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств і фірм;

4) підвищення оперативності та ефективності роботи суб’єктів ринку;

5) створення умов для ділових контактів підприємців;

6) сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг;

7) регулювання руху робочої сили;

8) здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування.

Основні елементи інфраструктури сучасного ринку можна поділити на підсистеми:

1 – інформаційно-технічна інфраструктура: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, сервісні центри, ярмарки, транспортні комунікації, ріелтерські фірми;

2 – фінансово-кредитна інфраструктура: комерційні банки, фондові біржі, валютні біржі, спеціальні кредитно-фінансові інститути (страхові компанії, позичково-ощадні асоціації, інвестиційні, пенсійні та інші фонди), ломбарди та ін.

3 – державно-регулятивна інфраструктура: законодавче регулювання ринкових відносин, біржі праці (служби зайнятості), ліцензування, оподаткування, митна система та ін.;

4 – науково-дослідне та інформаційне забезпечення: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, юридичні контори та ін.

Розглянемо детальніше деякі елементи інфраструктури ринку.

Одним із найважливіших інфраструктурних елементів є біржі.

Біржі виникли як місця, де комерсанти здійснювали торговельні операції. Перша біржа була зареєстрована в Антверпені у 1531 р., друга – у Лондоні в 1566р.

У Росії перша біржа з’явилась у 1705 р. в Санкт-Петербурзі, а на території України – 1796 р. в Одесі.

Біржа – це регулярно функціонуючий, організаційно визначений оптовий ринок однорідних товарів, на якому укладаються угоди купівлі-продажу великих партій товарів, цінних паперів, валюти та ін. Можна стверджувати, що біржа – це ринок досконалої конкуренції. Розрізняють товарні, фондові, валютні та інші види бірж.

Товарна біржа – це асоціація продавців з правами юридичної особи, яка формує оптовий ринок товарів шляхом організації і регулювання біржової діяльності, здійснення відкритих торгів у заздалегідь визначеному місці і в певний час за встановленими нею правилами. Товарна біржа забезпечує крупну оптову торгівлю масовими товарами (зерно, бавовна, метал та ін.) за зразками і стандартами. Іноді біржі спеціалізуються на операціях лише по одній групі товарів.

Фондова біржа – організаційно оформлений, регулярно функціонуючий ринок, на якому здійснюється купівля-продаж цінних паперів. Фондова біржа виконує функцію мобілізації грошових коштів для довгострокових інвестицій в економіку та для фінансування державних програм.

Цінні папери – належним чином оформлені документи, що виражають майнові або боргові зобов’язання і приносять їх власникам доход. До цінних паперів відносять: акції, облігації, векселі, чеки, сертифікати тощо.

Основні види цінних паперів.

1. Акція – це цінний папір без встановленого строку обігу, який свідчить про вкладення її власником певних грошових коштів в капітал акціонерного товариства і яка надає йому право на:

а) участь в управлінні підприємством;

б) отримання частки прибутку підприємства у вигляді дивіденду;

в) участь в розподілі майна у випадку ліквідації підприємства.

Суб’єкт, що випускає акції називається емітентом. Емітенти проводять підписку на акції з метою залучення грошових коштів для створення і розширення підприємства.

Той, хто придбає акції стає інвестором, це фізичні і юридичні особи. В ролі держателів акцій може також виступати і держава у вигляді якого-небудь органу державного управління.

Акції можуть випускатися різних видів.

Їх прийнято класифікувати таким чином:

1 – за ступенем контролю зі сторони акціонерного товариства за їхнім оборотом, акції поділяються на:

а) іменні акції, вони містять інформацію про конкретного власника, а їхній обіг контролюється акціонерним товариством;

б) акції на пред’явника. На них не вказується прізвище власника і вони мають, як правило, необмежену свободу обігу.

2 – за ступенем надійності одержання дивіденду розрізняють:

а) прості або звичайні акції. Вони не дають гарантій їхнім власникам на одержання дивідендів. Це залежить від рішення загальних зборів і кінцевих результатів діяльності акціонерного товариства;

б) привілейовані акції дають певні переваги або навіть гарантії в одержанні дивідендів:

– першочерговість виплати дивідендів;

– встановлюється фіксований відсоток дивіденду до номінальної вартості акції незалежно від розміру поточних прибутків акціонерного товариства.

3 – за можливістю участі в управлінні акціонерним товариством розрізняють акції з правом голосу і без права голосу.

а) акції з правом голосу надають їхнім власникам право голосувати на загальних зборах акціонерів;

б) акції без права голосу не надають їхнім власникам права голосу при вирішенні питань на загальних зборах акціонерів. Як правило, привілейовані акції є одночасно і безголосими.

2. Облігація – документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про повернення суми боргу у визначений строк. Облігації можуть випускатися державою (державна позика), підприємствами чи їх об’єднаннями з метою залучення коштів. Вони є формою кредитування емітентів особами, які їх придбали.

3. Вексель – письмове боргове зобов’язання встановленого зразка, яка наділяє його власника-векселеотримувача правом вимагати з особи, що його підписала (векселедавця), сплатити вказану суму грошей до визначеного терміну.

4. Чек – фінансовий документ встановленої форми, що містить письмовий наказ власника поточного рахунку (чекодавця) банку про виплату з нього означеної суми конкретній особі чи пред’явнику чека.

На первинному ринку цінних паперів відбувається розміщення щойно випущених цінних паперів. Вторинний ринок цінних паперів забезпечує перепродаж раніше випущених цінних паперів через фондову біржу і позабіржовий оборот.

Валютна біржа – це біржа, що здійснює на регулярній та впорядкованій основі купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами. Курс, який встановлюється на біржі, називають офіційним курсом. Він приймається за основу розрахунків комерційних банків з клієнтами.

Отже, біржі – ринкові структури, де укладаються угоди, здійснюються біржові операції.

Біржова угода – це письмово оформлений документ купівлі-продажу або поставки двох видів – з реальним товаром і строкові.

Розрізняють такі види біржових угод (операцій):

– форвардна угода – форма термінових, швидких розрахунків, що здійснюються не більш ніж через два робочих дні після укладання угоди. При цьому ціна товару, курс валюти тощо фіксуються в момент укладання угоди;

– ф’ючерсні угоди – строкові угоди на біржах, за яких товари, фінансові й кредитні інструменти продаються і купуються за фіксованою в момент укладання угоди ціною, тоді як виконання операції (поставки товарів) здійснюється через певний проміжок часу (до 2 – 3 років) на певних умовах. Ф’ючерсні угоди укладаються не тільки для купівлі-продажу реального товару, але також і для проведення спекулятивних операцій за рахунок різниці цін на день укладання і день виконання контракту, або з метою хеджуванням, тобто страхування від можливої зміни цін чи валютного курсу.

– опціон – зафіксоване біржовою угодою (контрактом) право (але не зобов’язання) купувати або продавати цінні папери, товари або валюту на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання угоди або на час придбання цінних паперів, товарів чи валюти. Перший продавець опціону (емітент) несе безумовне та безвідкличне зобов’язання щодо виконання умов опціонного контракту. Будь-який покупець опціону має право відмовитись у будь-який момент від придбання цінних паперів (товарів, валюти).

Встановленню контактів та укладанню угод між продавцями і покупцями біржової торгівлі сприяють біржові посередники.

Брокер  посередник, що сприяє проведенню різних угод (комерційних, кредитних, страхових та ін.) між зацікавленими сторонами-клієнтами за їх дорученням і за їх рахунок. Брокер одержує винагороду у вигляді комісійних. Роль брокера виконують фізичні особи, фірми та організації. На біржі брокер здійснює угоди в біржовому колі. Брокер поєднує покупців і продавців, але не здійснює угод за свій рахунок.

Маклер (дилер, джобер) – біржовий посередник, що займається купівлею-продажем цінних паперів, коштовних металів і діє від свого імені та за власний рахунок.

“Бики” – біржові гравці, які грають на підвищення цін. Вони вважають, що ціни підвищаться, і тому скуповують угоди, товари та інші цінності для того, щоб знову їх продати за вищою ціною.

“Ведмеді” – біржові гравці, які грають на пониження цін на фондових біржах. Вони вважають, що ціни акцій або облігацій, можливо упадуть, і тому їх продають, щоб знову купити за нижчою ціною.

Є також інші організаційні форми продажу товарів та послуг.

Аукціон – форма організації продажу товарів, майна з публічного торгу покупцеві, який запропонував найвищу ціну. Аукціони проводять у постійних або заздалегідь визначених місцях в обумовлений або наперед установлений час.

Торговельно-промислові палати – комерційні організації, головним завданням яких є сприяння розвитку економічних і торговельних зв’язків із партнерами зарубіжних країн.

Торговий дім – торговельні фірми, які закуповують товари у виробників або оптовиків і перепродають їх всередині своєї держави або за її межами.

Ярмарок – періодично організована в одному й тому самому місці виставка зразків товарів широкого вжитку і (або) устаткування, транспортних засобів, засобів зв’язку, ноу-хау, де експоненти укладають угоди в національному та міжнародному масштабі.

Розгляд таких важливих елементів інфраструктури як комерційні банки та небанківські фінансові інститути будуть розглянуті окремо у темі “Фінансово-кредитна система”.