15

Тема 5. Ринкова система господарювання.

1. Економічна система, її типи та їх характеристика.

2. Поняття ринку, його функції та структура.

3. Інфраструктура ринку та її основні елементи.

4. Модель кругообороту ресурсів, продукту і доходу.

5. Оцінка ролі ринкової системи, її переваги і недоліки.

6. Економічні функції держави і методи державного регулювання.

1. Економічна система, її типи та їх характеристики.

Економіка будь-якої країни функціонує як багатомірна система, що складається з великої кількості різних взаємопов’язаних та взаємозалежних компонентів, які розвиваються відповідно до спільних для всієї системи законів.

Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.

Економічна система складається з трьох основних структурних елементів:

– продуктивних сил;

– економічних відносин;

– механізму господарювання.

Господарський механізм являє собою сукупність форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів ринку, державних економічних важелів, правових норм та інституційних утворень.

Розрізняють чотири основні типи економічних систем:

1 – традиційна економіка;

2 – адміністративно-командна система (АКС);

3 – система вільного (чистого) ринку;

4 – змішана ринкова економіка.

I. Традиційна економіка – це економічна система, основана на освячених часом звичаях, традиціях, релігійних та культурних цінностях.

II. Адміністративно-командна система (централізовано-планова) – це економічна система, в якій основні рішення приймаються державою, яка приймає на себе функції організатора всієї економічної діяльності суспільства.

Основні ознаки адміністративно-командної системи:

1 – основною діючою особою в адміністративно-командній системі є держава;

2 – абсолютизація державної власності. Держава є власником майже всього суспільного багатства і в результаті цього має можливість повновладно розпоряджатися ним відповідно з наміченими цілями;

3 – суттєве обмеження або навіть повне недопущення приватного підприємництва;

4 – жорстка централізація у розподілі ресурсів і результатів діяльності. Це досягається шляхом директивного централізованого (з єдиного центру) планування основних параметрів діяльності підприємств.

Такий директивний план є обов’язковим для виконання. Його виконання виступає основним критерієм оцінки діяльності всіх підприємств;

5 – переважання суспільного (державного) інтересу над особистим.

III. Система вільного (чистого) ринку – це така економічна система, в якій держава здійснює мінімальне регулювання економічних процесів, а сили вільної конкуренції, ринкового саморегулювання досягають найбільшого розповсюдження.

Основні ознаки чисто ринкової системи (основи функціонування РС):

1 – приватна власність на економічні ресурси і результати господарської діяльності;

2 – свобода вибору і підприємництва.

Свобода вибору означає, що власники матеріальних ресурсів і грошей можуть їх використовувати або розпоряджатися ними на свій розсуд. Це стосується всіх власників матеріальних ресурсів, товарів, робочої сили, грошей та ін.

Свобода підприємництва – це право приватних підприємців (фірм) використовувати економічні ресурси для виробництва товарів і послуг за власним розсудом і продавати вироблені товари на ринках, які вони самі обрали.

3 – особистий інтерес суб’єктів економіки. Свобода вибору і підприємництва дає можливість всім суб’єктам економіки намагатися робити те, що їм найбільш вигідно.

Бажання найкращим чином реалізувати свій особистий інтерес є основним мотивом економічної поведінки людей в ринковій економіці. Кожний намагається максимізувати свою вигоду: підприємець – прибуток, найманий працівник – заробітну плату, покупець – корисність та ін.

4 – конкуренція.

Свобода вибору, що реалізується у формі бажання кожного отримати для себе особисто більшу вигоду є основою для конкуренції, або економічного змагання.

В самому загальному вигляді, конкуренція – це форма економічного змагання (боротьби) між суб’єктами економіки за відносно кращі умови реалізації свого інтересу.

Конкуренція передбачає наявність багатьох, незалежно діючих як продавців, так і покупців кожного ресурсу і кінцевого товару або послуги. Кожен з них сам по собі не в змозі вплинути на ціну, за якою реалізується той або інший товар. Таким чином, значення конкуренції полягає в широкому розосереджуванні (розсіюванні) економічної влади всередині двох основних суб’єктів економіки: продавців і покупців.

Конкуренція є головним регулюючим і контролюючим механізмом в ринковій економіці.

5 – ринковий механізм вільного ціноутворення.

Ринок з вільним ціноутворенням являє собою координаційний механізм, основними елементами якого є: попит, пропозиція і ціна. У попиті виражаються наміри споживачів, в пропозиції – можливості і бажання виробників (підприємців), тоді як ціна – це інструмент узгодження їхніх рішень і дій. За допомогою взаємодії всіх цих елементів передаються і узгоджуються рішення підприємців і споживачів.

Звідси вважається, що ринкова економіка – це економічна система, яка саморегулюється і тому не вимагає особливого зовнішнього втручання з боку держави.

6 – обмежена роль держави.

Державне втручання у вільну ринкову економіку в основному обмежується захистом приватної власності і формуванням певного правового середовища діяльності економічних суб’єктів, так званих “правил гри”.

IV. Змішана ринкова економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних процесів здійснюється як ринковим механізмом, так і державою. Причому, ринковий механізм є основоположним, а там де він не справляється, або ж дає негативні для суспільства наслідки – обов’язковим є втручання держави.