Тема 2. Основи економічної організації суспільства.
1. Потреби, їх сутність та класифікація. Економічні інтереси.
2. Виробництво: матеріальний і суспільний зміст та основні фактори.
3. Проблема вибору і основні питання вибору розвитку будь-якою економіки.
4. Виробничі можливості суспільства і визначення альтернативної вартості.
5. Економічна і соціальна ефективність виробництва: сутність і показники.
1. Потреби, їх сутність та класифікація. Економічні інтереси.
Поняття “потреби” дуже широко використовується в сучасній економічній теорії і в деяких інших науках, таких як менеджмент, маркетинг та ін. Всі ці науки розглядають потреби як спонукальний мотив діяльності людини і всіх ринкових структур економіки. Так наприклад, щоб фірма здобула успіху, вона повинна прагнути найкращим чином розпізнати і задовольнити потреби покупців.
Потреби – це внутрішнє спонукання людського організму отримувати певні ефекти від суб’єктів і предметів навколишнього світу. Інакше кажучи, потреби – це усвідомлення наявної у людині або в суспільстві нестачі чого-небудь, необхідного для підтримки своєї життєдіяльності і розвитку.
Людина, як правило, усвідомлює свої потреби, однак існують такі потреби, які не пройшли через свідомість людини і виникають спонтанно, як наслідок економічної діяльності. Між потребами і економічною діяльністю існує тісний взаємозв'язок: з одного боку, повинна існувати певна потреба, щоб людина зайнялася якою-небудь економічною діяльністю, а з іншого боку – сама економічна діяльність може породжувати нові потреби.
У людини можуть існувати різноманітні потреби і тому при аналізі їх об'єднують у певні групи за наступними критеріями:
I. За суб'єктами:
1) кінцеві або особисті потреби, які характерні для окремих людей. Наприклад, предмети споживання задовольняють кінцеві потреби людей;
2) проміжні або виробничі потреби. Такі потреби виникають у підприємств і фірм, які займаються виробництвом і реалізацією продукції.
II. За формою задоволення потреб:
1) індивідуальні, що задовольняються окремою людиною;
2) колективні (групові) потреби, тобто потреби групи людей, колективу;
3) суспільні, тобто потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому.
III. За походженням:
1) фізіологічні потреби, зумовлені існуванням і розвитком людини як біологічної істоти (їжа, одяг, житло тощо);
2) соціальні потреби, зумовлені соціальною (суспільною) природою людини (спілкування, суспільне визнання, самореалізація тощо);
3) духовні потреби, зумовлені розвитком людини як особистості.
При такій класифікації потреб, фізіологічні потреби вважаються первинними або нижчого порядку, тоді як соціальні і духовні потреби – це похідні (вторинні) потреби, тобто вищого порядку, тому що стають рушійною силою свідомої життєдіяльності людини і пов’язані із соціальним устроєм, культурою та ін. певного суспільства.
IV. За вагомістю.
Всю безліч потреб людини за важливістю їх задоволення на кожний даний момент, американський психолог і економіст А. Маслоу поділив на п'ять видів потреб, які представлені в піраміді Маслоу:
1) фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло);
2
)
потреби в безпеці, стабільності та
захисті, які надають упевненості в
майбутньому;
3) соціальні потреби – це потреби людини, пов’язані з приналежністю до будь-якої групи людей або суспільства в цілому (спілкування, дружба, любов та ін.);
4) потреби в повазі: визнання людини, її статус та ін.;
5) потреба у самовираженні, тобто потреба в реалізації своїх потенційних можливостей і розвитку її як особистості.
При всій важливості всіх потреб та їх впливу на поведінку людини, в економічній теорії основну увагу приділяють матеріальним тобто економічним потребам.
Економічні (матеріальні) потреби – це бажання споживачів придбати і використовувати товари і послуги, які приносять їм корисність, тобто задоволення. Вони пов’язані з функціонуванням суспільного виробництва, яке включає в себе як виробничу, так і невиробничу сферу.
Економічні потреби існують у людини завжди. Важко представити суспільство, де задоволені всі матеріальні потреби. Тому основною властивістю економічних потреб є те, що у своїй сукупності всі матеріальні потреби практично безмежні і невгамовні. Це означає, що їх повністю ніколи не можна задовольнити.
Щоб уникнути логічної помилки необхідно розмежовувати потреби в конкретному товарі в даний момент і потреби в товарах взагалі. Властивість потреб як безмежних і невгамовних відноситься до товарів взагалі. Це пов'язано з тим, що з часом потреби можуть змінюватися і збільшуватися, як під впливом зміни звичаїв, звичок, культури, так і внаслідок появи нових товарів, широкої реклами та ін. В кінцевому результаті, в кожний момент як суспільство в цілому, так і його окремі люди та інститути (фірми, підприємства, організації) відчувають безліч незадоволених матеріальних потреб. Внаслідок цього, кінцева мета всієї економічної діяльності полягає в прагненні задовольнити найкращим чином все різноманіття матеріальних потреб людей і суспільства взагалі. У цьому плані безмежність матеріальних потреб є двигуном матеріального виробництва.
Матеріальні потреби задовольняються у процесі споживання. Засоби задоволення людських потреб називаються благами.
Благо – це будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.
Розрізняють такі блага:
– уречевлені (дари природи, а також продукти праці) і неуречевлені (сонячне світло, здоров’я, спілкування, знання);
– економічні – це такі, що є результатом чи об’єктом економічної діяльності (їх обсяги обмежені у порівнянні з існуючими потребами) та неекономічні – це блага надані природою без зусиль людини (вони необмежені та їх обсяги можуть перевищувати людські потреби).
Таким чином, предметом аналізу в економічній теорії є економічні потреби, тобто потреби в економічних благах.
Носіями економічних благ є різноманітні товари та послуги.
Економічні (матеріальні) потреби за ступенем їх реалізації класифікують наступним чином:
1) абсолютні потреби, це перспективні потреби які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку;
2) дійсні потреби, вони відповідають досягнутому рівню розвитку економіки;
3) платоспроможні потреби – це потреби, які людина може задовольнити відповідно до власних доходів і рівня цін (тобто вони визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення).
Споживати, задовольняючи таким чином потреби, можна лише те, що вже вироблено, і лише те, що можна оплатити. Залежно від цих двох факторів структура платоспроможних потреб може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм.
У реальній дійсності потреби набувають конкретної форми інтересів.
Економічні інтереси – це усвідомлене прагнення людини до задоволення економічних потреб. Вони є об’єктивним спонукальним мотивом, стимулом до господарської діяльності людей.
Мотив – це спонукальна причина дій і вчинків людини. В цьому плані, мотивація – це спонукання суб’єктів до діяльності заради досягнення будь-яких цілей шляхом стабільного впливу на його потреби та інтереси.
Потреба → інтерес → мотив → дія → результат