Порушення статевого розвитку у дівчаток
Порушення статевого розвитку може полягати у його передчасності та затримці.
Причинами цих порушень можуть бути чинники, що діють на внутрішньоутробний плід, у пологах, у період новонародженості. Перенесені у ранньому дитинстві або в період статевого дозрівання інфекційні захворювання також можуть уражати структури, що регулюють розвиток статевої системи та сприяти проявам спадкової патології.
Передчасне статеве дозрівання характеризується появою менструації та вторинних статевих ознак у 8-10 років. Це може бути зумовлене як органічними ураженнями, так і функціональними розладами. Одночасно з ранньою появою вторинних статевих ознак нерідко з'являється неврологічна симптоматика (затримка інтелектуального розвитку, патологічні рефлекси). При наявності раннього статевого дозрівання слід подумати про наявність гормонально активної пухлини яєчника чи фолікулярної кісти.
Якщо в 13-14 років є недостатній розвиток або відсутність вторинних статевих ознак, відсутність тепагсЬе у 15-16 років, говорять про затримку статевого розвитку. Ця патологія може бути як центрального, так і периферичного (яєчникового) генезу.
Основні симптоми затримки статевого розвитку проявляються у недорозвитку вторинних статевих ознак, аменореї. При дослідженні виявляють гіпоплазію матки, зменшення розмірів яєчників.
Лікування комплексне — раціональне харчування, режим з обмеженням фізичних навантажень, гормонотерапія (естрогени, прогестерон, хоріонічний гонадотропін).
Ювенільні маткові кровотечі описані у розділі «Невідкладна допомога в гінекології».
Слід пам'ятати, що ювенільні кровотечі необхідно диференціювати від пухлин яєчника, раку шийки матки, порушеної маткової та позаматкової вагітності, травми.
Лікування на долікарському етапі — гемостатична терапія — скорочувальні засоби (окситоцин, ерготал, гіфотоцин, маммофізин, екстракт водяного перцю), кровоспинні (вікасол, ЕАКК, ПАМБА), препарати, що зміцнюють судинну стінку (аскорутин, аскорбінова кислота). Одночасно проводиться антианемічна терапія. При відсутності ефекту від гемостатичної терапії проводять гормонотерапію. Це лікування призначає лікар. Вдаються до естрогенного (фолікулін по 2(^000 ОД кожні 2-3 год 3-4 рази на день) гемостазу з наступним уведенням прогестеронових препаратів чи прогестеронового гемостазу.
Можна здійснювати гемостаз синтетичними прогестинами. Після гемостазу циклічну гормонотерапію проводять ще 2-3 місяці.
Раніше 14 років гормонотерапію ироводити небажано.
Запальні захворювання статевих органів у дівчаток
Запальні захворювання статевої сфери у дівчаток трапляються досить часто і впливають на стан здоров'я майбутньої жінки, її дітородну функцію. Найчастіше у дівчаток траиляються/вульвовапнітиі Це залежить від легкої ранимості слизової вулЬви, відсутності здатності вагіни до самоочищення (клітини вагінального епітелію бідні на глікоген, лактобацили Додерлейна відсутні, реакція вагінального вмісту лужна).
Цервікальний канал вражається рідко, порівняно із зрілими жінками. У пубертатному періоді кількість захворювань знижується — з одного боку, статеві органи стають більш зрілими, перебувають під дією власних естрогенів і, разом з тим, відсутні чинники, які спричиняють захворювання у дорослих жінок (статеве життя, аборти, пологи тощо). Збудниками найчастіше бувають стафіло- і стрептококи, кишкова паличка, пневмококи, дріжджові гриби, рідше — туберкульозна, дифтерійна паличка.
У виникненні інфекційного захворювання мають значення не лише мікроорганізми, а й імунобіологічні властивості організму дівчинки. Помітним чинником є наявність різноманітних подразників — термічних (холодових чи теплових), хімічних, механічних (мастурбація).
Велику роль відіграє грубе порушення гігієни — неохайність, неправильний догляд за статевими органами. Іноді спостерігається вторинне інфікування статевих органів з екстрагенітальних джерел. Занесення інфекції відбувається різними шляхами — гематогенним, лімфогенним. При гострому вульвовагініті діти скаржаться на свербіння у ділянці вульви, біль при ходінні й сечопуску. В анамнезі виявляють
відповідні дані, що можуть свідчити про появу цього захворювання.
При огляді вульви знаходять набряк, гіперемію, гнійні виділення із вагіни. При кандидозному вульвовагініті виділення мають «сирнистий» характер, при трихомонадному — гнійні, пінисті.
Щоб уточнити характер захворювання, необхідно провести бактеріоскопічне, а іноді — бактеріологічне дослідження.
Із запальних процесів внутрішніх статевих органів найчастіше трапляється правобічний аднексит як ускладнення апендициту.
Лікар та медсестра дитячої поліклініки та підліткового кабінету повинні пам'ятати про можливість гінекологічних захворювань у дівчаток, ретельно збирати анамнез, детально проводити огляд і при виявленні щонайменших порушень з боку статевої сфери, направляти дівчинку до дитячого гінеколога. Важливою є санітарно-освітня робота серед батьків, знайомство їх із правилами гігієни дівчинки.
Лікування запальних процесів у дівчаток проводиться залежно від характеру збудника. Рекомендуються сидячі ванночки із відварів рум'янку, череди, шавлії, змащування зовнішніх статевих органів стерильним рослинним маслом.
Лікування специфічних вульвовагінітів — трихомонадного та кандидозного — проводиться за тими ж правилами, що й у дорослих із зменшенням дози відповідно віку. Обов'язковим є лікування супровідних захворювань.