Розмноження птиці

Закладка гонад у птиці в ембріональному періоді відбувається симетрично, але скоро розвиток правого яєчника, як правило, припи­няється, і він до кінця життя птиці залишається в зачатковому стані (як і відповідний яйцепровід). При видаленні лівої гонади (при каст­рації) права може розвинутися в яєчник, але іноді—в сім'яникову тка­нину. Лівий яйцепровід складається з лійки, білкової частини, пере­шийка, “матки” (“вапняної” частини) і піхви. Піхва відкривається в клоаку. Загальна довжина яйцепроводу у курок-несучок досягає 60 см, в період між двома сезонами несучості яйцепровід удвоє коротший, а у курки, яка ще ніколи не неслась, — ще менший.

Протягом кількох років життя в яєчнику свійської птиці утворює­ться до трьох тисяч яйцеклітин, однак дозріває і відкладається яєць значно менше. У несучих порід курей в яєчнику більше фолікулів, ніж у птиці м'ясних порід (того самого віку). У диких видів утворюється і дозріває далеко менше яйцеклітин, ніж у свійської птиці.

Сім'яники у самців лежать в черевній порожнині, в сусідстві з над­нирковими залозами. Сперматозоїди, які утворюються в канальцях сім'яників, переходять у сім'явивідні канали і сім'япроводи, що відкри­ваються в стінці клоаки. За допомогою мічених атомів показано, що на утворення готової сперми півня потрібно приблизно 6 днів. Придатки сім'яників розвинуті мало, а придаткових статевих залоз птиця не має. Парувального органу у півня також нема; у селезня і гусака він ут­ворюється з складок вентральної стінки клоаки. Півень вводить сім'я, притискаючи свою клоаку до клоаки самки. Еякулят у півня досягає 0,8 мл. Сперматозоїди відрізняються формою від сперміїв ссавців, їх кількість в 1 мл доходить до 7 млрд. Проте при частих покриттях число сперматозоїдів в еякуляті півня зменшується. При комплектуванні стада важливо додержувати правильного співвідношення однієї і Дру­гої статі: один півень на 8—110 курок.

Світло стимулює сім'яники птиці. У дослідах (на селезнях) відмі­чено, що різні частини спектора сонячного світла неоднаково впливають на сім'яники (в убувній мірі): червона, оранжева, жовта, зелена, синя. Коли настає линяння , статева активність півня поступово знижується і відновлюється після припинення линяння. Линяння у півнів починає­ться на 2—3 тижні раніше, ніж у курок, чим і зумовлюється 'зменшення процента запліднюваності в кінці періоду яйцекладки.

Під час яйцекладки яєчник в 10—15 разів більший, ніж у період спокою. На висоті яйцекладки яєчник нагадує невелике гроно винограду. Овуляція настає тільки після того, як овоцит досягає приблизно 35— 40 мм в діаметрі (внаслідок збільшення кількості жовтка). На утво­рення таких розмірів жовтка потрібно близько 14 днів. На поверхні жовтка є біла плямка 1—2 мм—зародковий диск (пігмент всередину його не проходить). Це і є власне яйцеклітина.

Дозрілий жовток після розриву фолікулярної оболонки проходить у лійку яйцепроводу, який при цьому перистальтичне скорочується і просуває його в напрямі до клоаки. При своєму просуванні жовток обертається навколо своєї поздовжньої осі внаслідок спірального роз­міщення слизової оболонки яйцепроводу і поступово оточується чотир­ма шарами білка, який виділяють залози яйцепроводу. Потім він вкри­вається підшкаралупною оболонкою і шкаралупою. Шкаралупа вкрита надшкаралупною плівкою, що захищає яйце від проникання в нього мікроорганізмів і спор грибків. Підшкаралупна оболонка складається з двох листків, які біля тупого кінця яйця відходять один від одного і

утворюють у цьому місці повітряну камеру, так звану “пугу”. Більша частина яєчного білка (40—60%) утворюється в білковій частині яйце­проводу. Спочатку жовток оточений тонким шаром густого білка, який утворює на його полюсах внаслідок обертання жовтка шнуроподібні тя­жі—градинки (мал. 208). Завдяки їм жовток утримується в центрі знесеного птицею яйця; решта біл­ка утворюється в перешийку яйце­проводу і в матці. В матці ж утво­рюється і шкаралупа.

При подразненні інтерорецепто-рі'в яйцепроводу стороннім тілом навколо нього також відкладається кілька шарів білка і шкаралупа.

У шкаралупі є багато пор, які мають велике значення для розвитку

зародка, бо через них відбувається випаровування води і газообмін. Розподіл пор на поверхні яйця нерівномірний. Частіше їх більше на тупому кінці яйця. Через ці отвори волога з яйця трохи випаровується, і “пуга” збільшується, особливо, коли яйця зберігаються в дуже сухому місці. В шкаралупі яєць, знесених навесні або взимку, пор менше, ніж у літніх. Забарвлення шкаралупи має своїм джерелом гемоглобін крові.

Яйце курки складається з білкової частини (57,6%), жовтка (31%) і шкаралупи (11,5%). У щойно знесеному курячому яйці міститься (в середньому, в % від ваги яйця): води—65,7, білка — 13,2, жиру — 8,9, мінеральних речовин (у білку і жовт­ку) — 0,8 і в шкаралупі — 11,4. З неорганічних елементів в яйці найбільше фосфору і кальцію. В жовтку є значна кількість йоду. До складу жовтка входять ліпоїди (в тому числі до 2% лецитину), а також 16% особливого нуклеопротеїну—вітеліну. Колір жовтка залежить від наявності пігментів— ксантофілу і каротину. В яйці багато віта­мінів: А, Ві, Вг, О, Е, К. Вміст вітамінів залежить від умов годівлі і утримання несучок. У білку курячого яйця багато лізоциму.

Вага курячого яйця —55—65 г, у деяких порід досягає 70 г і біль­ше (вага яєць породи Російської білої в окремих випадках досягає 75 г).

Тривалість формування яйця залежить від його перебування в “матці”; тут запліднене яйце перебуває понад 80% часу. Яйця, що за­тримуються тут довше, дають менш задовільні виводки курчат. У несу-чок-рекордисток, що дають 300 і більше яєць на рік, тривалість форму­вання яєць коротша. Вона також коротша у всякої птиці у весняні сезо­ни несучості. Якщо на утворення яйця потрібно менше 24 годин, курка несеться щодня.

З яйцепроводу яйце переходить у клоаку і виводиться назовні вна­слідок скорочення м'язів. Акт яйцекладки регулюється нервовою систе­мою і може бути порушений, коли курку зігнати з гнізда. Яйцекладка стимулює овуляцію в яєчнику: чергова овуляція настає незабаром після знесення яйця. Овуляція у курей, які несуться щодня, відбувається через півгодини після знесеного яйця. У другій половині дня овуляція не від­бувається. Запліднення відбувається в лійці яйцепроводу. Сперматозої­ди в кількості 6—12 проникають в яйце через дві ніжні плівки, які вкри­вають жовток. Перші стадії розвитку (до стадії гаструли) проходять в тілі птиці. В цій стадії яйце понад три тижні зберігає здатність до даль­шого розвитку, якщо воно буде поставлене у відповідні умови температури і вологості. Щойно знесене яйце курки через те, що дроблення по­чинається ще в яйцепроводі, являє собою по суті маленький зародок. Чим довше яйце затримується в яйцепроводі, тим далі заходить процес розвитку (до знесення яйця). Це й викликає велику мінливість зародко­вих дисків у курей.

В яйцепроводі сперматозоїди довго зберігають свою запліднюючу здатність, і після одноразового спаровування курка може знести кілька запліднених яєць. Через 15—25 днів (здебільшого—раніше) спермато­зоїди гинуть, і курка починає нести незапліднені яйця. Хоча спермато­зоїди зберігають свою здатність запліднювати яйця протягом багатьох днів, проте при вторинному покритті курки нові сперматозоїди є актив­нішими, ніж раніше введені, і через 3—4 дні після першого покриття яйця запліднюються вже сперматозоїдами другого самця.

У природних умовах яйцекладка у птиці, як правило, відбувається навесні. У свійської птиці, особливо у курей, систематичним добором і підбором на несучість, поліпшенням умов годівлі і утримання удається одержати майже безперервну яйцекладку протягом усього року. Проте і у свійських курей навесні, завдяки довгому світловому дню і багатому зеленому кормові з великою кількістю вітамінів, діяльність яєчника по­силюється.

Негативно впливає на несучість линяння. Коли настає линяння, яй­цекладка припиняється, вона припиняється і при дуже низькій темпера­турі навколишнього середовища. На діяльність яєчника дуже впливає тривалість світлового дня. Штучно подовжуючи його, можна підвищити несучість птиці взимку. Це зв'язане з відомим уже нам впливом світла на гіпофіз. При цьому підвищується також і обмін речовин та з'їдання корму. Змінюючи світловий режим, можна у курей подовжити період не­сучості і мати протягом двох років замість 16 місяців несучості і 8 міся­ців линяння — 3 шестимісячні періоди яйцекладки, поділені трьома дво­місячними періодами линяння (досліди Ларіонова). Чим пізніше у пти­ці настає линяння, тим вища і стійкіша її несучість; чим коротший період линяння, тим швидше відновлюється несучість.

Несучість залежить і від віку: вона найбільша у молодих курей, з віком поступово зменшується. Проте яйця курей старшого віку (які не­суться другий рік) більші і мають більшу кількість вітаміну А та каро­тиноїдів; більші у них і зародкові диски.

Циклом несучості називають кількість яєць, знесених птицею без перерви, а повторюваність циклів — ритмічністю несучості. Чим довший цикл, тим коротші інтервали. Найвищою несучістю відзначаються кури порід, що не насиджують яйця.

Яйценосні породи курей дозрівають у статевому відношенні при умові доброї годівлі і утримання до 4—6 місяців; м'ясні породи — до 6—8 місяців. У індичок, гусок і м'ясних порід качок яєчник починає ви­діляти яйця пізніше, ніж у яйценосних порід курей. Півники дозрівають трохи раніше. Тривалість статевої діяльності свійської птиці (за Кржиш-ковським):

Проте з економічних міркувань курей, качок і індичок використову­ють у господарстві звичайно тільки протягом 2—3 років. Статева актив­ність півнів, індиків і селезнів помітно зменшується з 3—4 сезону спаро­вування (Смєтньов).

Розвиток зародка здійснюється за допомогою насиджування та інкубації. Насиджування — розвиток зародків під квочкою; інку­бація—розвиток зародків в інкубаторі.

За Смєтньовим, курчата виводяться на 21-й день, качата — на 28-й, індичата — на 28—29-й, гусята — на 29—30-й день після початку наси­джування.

Найінтенсивніше ембріон розвивається в перші 5—6 днів інкубації. Далі його ріст сповільнюється. Ембріони від молодих курей значно від­стають у своєму розвитку від ембріонів від курей старшого віку. До 15-го дня інкубації ця різниця починає зменшуватися. Розвиток куря­чого яйця відбувається при певній температурі, вологості і складі повіт­ря. Спостереження над насиджуванням показали, що зародки в яйцях найкраще розвиваються при переміжній температурі 37—40°. Це і бе­реться до уваги при створенні температурного режиму інкубаторів.

У процесі розвитку ембріон використовує запаси білків, жирів і вуг­леводів, а також мінеральних речовин і вітамінів, що містяться в яйці. В перші дні розвитку зародок дістає поживні речовини з жовтка, який під впливом ферментів розріджується, і з переміщеної в жовток рідкої частини білкової оболонки, яка внаслідок цього трохи ущільнюється.

З 12-го дня у курячих зародків і з 15-го—у качачих починається інтенсивне витрачання білків. До початку вилуплювання білок викори­стовується повністю, а решта мас незасвоєного жовтка незадовго до ви­луплювання курчати втягується разом з стінкою жовткового мішка в черевну порожнину курчати і засвоюється організмом.

Ріст і розвиток зародка відбувається в основному за рахунок білків яйця. В початковій стадії розвитку інтенсивно використовується невели­ка кількість вуглеводів, які містяться в яйці. Це зв'язане з тим, що вуг­леводи є найлегше засвоюваною речовиною. Жири, які є головним енер­гетичним джерелом, використовуються переважно в другій половині ін­кубації. Мінеральні речовини спочатку надходять з жовтка і білка, а в пізніший період використовуються головним чином мінеральні речовини шкаралупи. Особливо інтенсивно зародок курки споживає мінеральні речовини з 15-го дня інкубації, коли формується кістяк. Воду курчаті під час його розвитку дає в основному білкова оболонка. Розвиток емб­ріона значно прискорюється при наявності вітамінів С і РР.

Для свого розвитку курячий ембріон витрачає близько 23 кал. Це становить приблизно '/з енергії, що міститься в яйці; решта переходить у тіло курчати.

На початку інкубації зародок ще нездатний до теплорегуляції, а з 14-го дня розвитку така теплорегуляція вже відбувається.

Дихає зародок в перші дні інкубації киснем жовтка. З 5—6-го дня інкубації кисень проходить в зародок з “пуги” і^з зовнішнього середови­ща через пори шкаралупи. Приблизно до 7-го дня інкубації функцію ор­гану дихання починає виконувати алантоїс — тонкий прозорий мішок, який наповнений рідиною і вистилає ліайже всю поверхню під лткярялу-пою. Серозна оболонка, а через неї і шкаралупа стикаються з кровонос­ними судинами алантоїса. Таким же шляхом виводиться і вуглекислий газ. Коли яйце вкрите лаком, особливо його тупий кінець, ембріон гине. За період інкубації курячий зародок поглинає 4—4,5 л кисню і виділяє 3—4 л вуглекислого газу. На 20-й день курча пробиває “пугу” і робить

вдих легенями.

Стать у курчати можна визначити в добовому віці: у півнів удається помітити рудиментарний статевий член у вигляді невеликого горбка на слизовій оболонці клоаки.