10. Добір основного устаткування вентсистем

10.1. Розрахунок і добір повітронагрівників (калориферів)

Живильним теплоносієм систем обігрівання вентиляції і кондиціювання громадських будинків є гаряча вода (рідше водяна пара). Якщо будинок живиться теплом від системи централізованого теплопостачання, то в системі теплопостачання вентиляційного устаткування циркулює теплоносій з параметрами теплоносія в трубопроводах системи централізованого теплопостачання (якщо поєднання систем теплопостачання вентиляційного устаткування і централізованого розподільчого теплопостачання виконано за залежною схемою. Якщо поєднання цих систем виконане по незалежній схемі, то параметри теплоносія системи теплопостачання вентиляційного устаткування будуть нижчими від параметрів теплоносія системи централізованого теплопостачання.

Технічні дані: конструкційні розміри біметалевих калориферів зі сталево-накатним оребренням КСк3, КСк4, КП3-СК і КС4-СК, а також сталевих пластинчатих калориферів моделі КВСБ-П і КВББ-П наведені у дод.II [9]. Габаритні розміри і площа живого перерізу по повітрю калориферів середньої і великої моделей однакові.

Послідовність і приклад розрахунку калориферів наведені на с.134 [15].

У пояснювальній записці повинна бути наведена прийнята схема установки і обв’язки калориферів камерного повітроготувальника (листVII.20, с.126 [15]).

10.2. Добір вентиляторних агрегатів для вентиляційних систем

Добір радіального (відцентрового) вентилятора виконують за необхідними повітропродуктивністю (м³/год) і повним тиском p_п (Па). Вентилятор має працювати з максимальним ККД, відхилення від якого не повинно перевищувати 10%.

За зведеними графічно зображеними характеристиками добору радіальних вентиляторів, наприклад типу ВЦ 4-70 і ВЦ 4-76 (дод.І, рис.I.1 [9]) знаходять точку перетину і p_п. Якщо ця точка не збігається з робочою характеристикою, її зміщують вертикально на найближчу нижню робочу характеристику, визначають повний тиск вентилятора і перераховують на цей тиск вентиляційну систему (зазвичай збільшують переріз однієї - двох найближчих і розміщених поряд ділянок). Можливе переміщення робочої точки вертикально вгору до розташованої вище робочої характеристики, але при цьому підвищують опір системи до величини, що відповідає повному тиску в робочій точці.

За відповідними графічними характеристиками вентиляторів знаходять частоту обертання його турбіни n, об/хв, ККД _в , а також визначають потрібну потужність його електоспонукача. З міркувань безшумності, за даними [9], інколи вибирають більший вентилятор, але з меншою частотою обертання.

Потужність на валу електроспонукача вентилятора, кВт:

, (10.1)

де - повітропродуктивність вентилятора, м³/год; P_п – повний тиск вентилятора, Па; _в - ККД вентилятора в робочій точці характеристики; _п - ККД передавача (при безпосередньому поєднанні валів турбіни вентилятора і електроспонукача, дорівнює одиниці; при поєднанні валу турбіни вентилятора з валом електроспонукача за допомогою муфти - 0,98, при поєднанні шківів валу турбіни вентилятора і валу елетроспонукача клинопасовим передавачем - 0,95).

Рекомендована встановлена (номінальна) потужність електроспонукача, кВт:

, (10.2)

де k_з - коефіцієнт запасу потужності, приймається за [8].

На основі проведених розрахунків наводять докладну характеристику вентиляторного агрегату.