104 2.4. Рівні системи саморегуляції соціального процесу

та їх історичні форми

Структура влади в них залишалася такою ж, як і в племені, але вже доповнювалася

радою вождів племені і виключною концентрацією влади в руках військових вождів.

Паралельно з родом утворюється інший тип історичних форм архетипного

рівня – община. Община була виробничим та соціально-побутовим колективом, що

самоуправлявся, і поділялася на первісну (праобщина, ранньородову та пізньородову),

сусідсько-територіальну та селянську.

Праобщина являє собою синтез біологічного та соціального напрямків у розвитку

людини. Тут ще продовжують діяти принципи природного добору, що сприяв

збереженню саме тих спільнот, у яких сильніше були виражені соціальний зв’язок та

взаємодопомога у протистоянні навколишньому середовищу. Згуртуванню таких

спільнот допомагали також виникнення й розвиток мови та мислення. Регуляція,

найімовірніше, мала місце у добуванні та розподілі їжі, у статевому житті.

Остаточне формування виду Homo sapiens привело до появи ранньородової

общини, характерними рисами якої були поглиблення знань про природне

середовище, накопичення досвіду у виробництві, закріплення елементарних навичок

роботи та проста праця (кооперація), що ще не дійшла стадії свого суспільного поділу

праці. Регуляція тут також мала місце у добуванні та перерозподілі їжі, виникненні

інституту шлюбу, що регулював відносини між статями, та виникненні інституту сім’ї,

що регулював відносини як між подружжям, так і між батьками та дітьми.

Тоді почалося утворення первісних форм релігії – тотемізму, анімізму,

фетишизму, магії.

Системою, що регулювала відносини всередині ранньородової общини, було

старше покоління групи – старійшини (глави) і рада старійшин, які стежили за

виконанням норм, що відповідали життєво необхідним інтересам спільноти.

Прикладом такої форми є общини мисливців, збирачів та рибалок з привласнюючим

типом господарства.

Пізньородова община характеризується розвитком відтворюючого господарства,

появою землеробства та скотарства. Регуляція проявляється тут в інститутах шлюбу,

сім’ї, а також набула поширення на відносини між родами, які зближалися в

результаті обміну надлишками виробництва. Поява надлишків призвела до

ранжування общини і в кінцевому підсумку до появи ієрархічного суспільства, що

знайшло відображення у принципі представництва на общинній раді. Це

представництво, ще не передавалося у спадщину, але саме воно і стало системою, що

регулювала відносини в середині общини. Така форма характерна для землеробів та

скотарів, а також вищих збирачів та рибалок, що перейшли до відтворюючого або

високо спеціалізованого привласнюючого типу господарства.

Між первісною та сусідсько-територіальною общинами існує проміжна форма,

що називається ранньосусідською (протоселянською), або гетерогенною

(різнородною) общиною, і об'єднує групи вихідців з різних родів. Їй притаманні

відособлена власність кожної групи на рухоме майно та колективна власність на

землю.

105Розділ 2. Теоретичні основи саморегуляції соціального процесу

Для сусідсько-територіальної общини характерні дуалізм приватної власності

окремих домогосподарств на рухоме майно і колективної власності на землю.

З розвитком суспільства (неолітична революція, яка привела в кінцевому

підсумку до появи надлишків у виробництві, поява приватної власності) відбувається

формування нового типу відносин, що характеризувалися появою права і

формуванням на його основі такого утворення, як держава, яка захищала інтереси

приватної власності. Так формується другий рівень системи саморегуляції –

нормативний. Хоча назвати нормативним можна кожний з трьох рівнів саморегуляції,

все ж держава, в основі якої лежать правові норми, що юридично оформлюють усі

норми в заборони, на нашу думку, можна назвати класичним прикладом нормативної

“піраміди”, де норми закріплюються письмово.

Формування нормативного рівня системи саморегуляції проходило неоднорідно

у різних частинах світу. Раніше всього перехід до нормативного рівня відбувся на

початку ІІІ тис. до н.е. у Межиріччі та Єгипті; у середині ІІІ тис. до н.е. – в Індії, це

державні утворення Хараппа та Мохенджо-Даро; а вже наприкінці ІІІ тис. до н.е.

(2100 р. до н.е.) шумерський правитель Ур-Намму видає перший збірник законів.

У ІІ–І тис. до н.е. державні утворення з'являються в Європі: спочатку у Греції,

згодом у Римі, а в І тис. н.е. і в Західній Європі – після Великого переселення народів

відбувається утворення варварських королівств та з'являються держави у слов'янських

племен.

Стосовно інших континентів, зокрема Північної та Південної Америки, Африки,

південніше Сахари, та Австралії, слід зазначити, що перехід до нормативного рівня

відбувся набагато пізніше, оскільки держава як історична форма нормативного рівня

з'являється у цих реґіонах лише у період їх колонізації європейцями. Хоча це не

означає, що спроб створення державних утворень до європейської колонізації на цих

континентах не було: вони виявилися невдалими, існували нетривалий час.

Таким чином, перехід до нормативного рівня системи саморегуляції у суспільстві

відбувався у різні часи, що і на сьогодні спричиняє нерівномірний розвиток держави

як історичної форми цього рівня у світі.

Об’єктом на нормативному рівні системи саморегуляції виступає громадянське

суспільство. Визначаючи його як об'єкт нормативного рівня, слід зауважити, що

однозначного підходу до розуміння цієї категорії не існує.

Ще Г.В.Ф.Гегель говорив про громадянське суспільство, визначаючи його як

антагоністичне суспільство, яке роздирають протилежні інтереси, війна всіх проти

всіх. Він виділив три основні моменти громадянського суспільства: 1)

опосередкування потреби та задоволення одиничного за допомогою його праці та за

допомогою праці та задоволення потреб решти, систему потреб, 2) дійсність того, що

міститься у цьому загальному свободи, захисту власності за допомогою правосуддя, 3)

піклування про запобігання тому, що залишилося в цих системах випадковості та

увага до особливого інтересу як до загального за допомогою поліції та корпорації

[44, 233]. Гегель виділяє три прошарки у громадянському суспільстві: