МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

«Затверджую»

проректор з навчальної роботи

профессор Гумінський Ю.Й. __________________

(підпис)

«_____» ____________200 р.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

для викладачів при підготовці та

проведенні практичного заняття із студентами

Тема № 4

Навчальна дисципліна	«Клінічна імунологія та алергологія»
Модуль №1	«Клінічна імунологія та алергологія»
Змістовний модуль №1	Імунний статус, вікові особливості. Імунодефіцити та інші імунозалежні захворювання принципи діагностики, імунотерапії, імунопрофілактики та імунореабілітації.
Тема заняття	Природжені та набуті імунодефіцити та вторинна імунна недостатність. Трансплатаційний імунітет; імунологія репродукції, пухлин; імунні аспекти аутоімунної патології.
Курс	5-й
Факультет	«Лікувальна справа», «Педіатрія», «Медико-профілактична справа»
Кількість годин	4

2009

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

до ведення практичного заняття із студентами

«Клінічна імунологія та алергологія»

Тема № 4

5 Курс, медичний факультет

4 Години

I. Актуальність теми: Не зважаючи на значні успіхи фундаментальної медицини, в тому числі імунології, розробку нових технологій діагностики та лікування імунопатології впродовж останніх десятиліть, поширеність імунопатології (імунодефіцити, алергічні, аутоімунні, лімфопроліферативні (пухлинні) захворювання).

Діагностика імунодефіцитів набула масштабу глобальної медико-соціальної проблеми. За даними Європейської асоціації імунодефіцитів поширеність генетичних ( первинних) імунодефіцитів складає 1:250-500, важких імунодефіцитів – 1:10 000. Таким чином, кількість цих хворих в Європі повинна налічуватись 1 млн. 300 тис. хворих, а в Україні - біля 20 тис., у нас зареєстровано лише біля 800, а у хворих дорослого віку біля 60. Лише з загальним варіабельним імунодефіцитом, який проявляється у дорослому віці, їх повинно було б налічувати біля 2 тис. в Україні, а верифіковано лише 12 випадків. За даними російських спеціалістів частота первинних імунодефіцитів складає 3:1000 новонароджених, однак перелік окремих нозологічних форм і генних мутацій досягає сотні на 1000 населення. У зв’язку із ростом захворюваності пухлинами в Україні за останні 5 років на 25% онкоімунологія зайняла особливе місце серед напрямків фундаментальної імунології. Є велика потреба у вивченні механізмів імунного нагляду при пухлинному процесі та створенні імунотерапевтичних засобів. Поширеність аутоімуної патології, порівняно з іншими нозологіями незначна (8-17% ), вона не є причиною високої смертності так як онкопатологія чи захворювання серцево-судинної системи, проте, саме ця патологія є основною у виході на інвалідність людей працездатного віку.

На сьогоднішній день особливо важливими є знання про імунологічні причини непліддя, імунологічні механізми невиношування, конфлікти “мати-плід”та “мати-батько” імунного генезу, імунотерапію в акушерсько-гінекологічній практиці

ІІ. Навчальні цілі заняття.

Студенти повинні:

1. Проводити опитування та фізикальне обстеження пацієнтів з природженими та набутими імунодефіцитними станами.

2. Визначати імунопатогенетичні фактори в розвитку імунозалежних хвороб.

3. Обґрунтовувати застосування основних імунодіагностичних методів, що застосовуються в клінічній імунології, визначати показання та протипоказання для їх проведення у хворих з різними імунозалежними захворюваннями.

4. Інтерпретувати дані фенотипування пари донор–реципієнт (визначення індексу гістосумісності) при підготовці до трансплантації органів та клітин.

5. Обґрунтовувати застосування імуносупресивної терапії в посттрансплантаційному періоді.

6. Визначати клінічні та лабораторні ознаки розвитку надгострого, гострого та хронічного кризів відторгнення.

7. Проводити диференційну діагностику між кризом відторгнення та інфекційним ускладненням у хворих після проведення трансплантації органів.

8. Визначати лабораторні ознаки розвитку системних та місцевих імуносупресивних механізмів при нормальній вагітності.

9. Визначати механізми розвитку імунозалежних форм безпліддя.

10. Інтерпретувати дані фенотипування пари чоловік-жінка (визначення індексу гістосумісності) при діагностиці імунозалежної форми безплідді.

11. Аналізувати результати визначення показників, які характеризують фактори антибластомного захисту у пацієнта з підозрою на наявність пухлини.

12. Інтерпретувати дані визначення пухлинасоційованих антигенів для ранньої діагностики пухлин, при оцінці ефективності лікування та для визначення наявності чи відсутності метастазів;

13. Обґрунтовувати застосування імунотропної терапії у хворих з пухлинами;

14. Вміти використовувати клініко-імунологічні критерії в діагностиці аутоімунної патології;

15. Визначати основні імунологічні механізми в розвитку аутоімунних хвороб;

16. Обґрунтовувати застосування імуносупресивної терапії у хворих з аутоімунною патологією;

17. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації.

ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі)

Сформувати у студентів на матеріалі теми почуття відповідальності за своєчасність та правильність професійних дій при діагностиці імунодефіцитних хвороб та іншої імунопатології. На основі деонтологічних принципів навчити молодого спеціаліста встановлювати психологічний контакт з пацієнтом та його рідними.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

п/п	Дисципліна	Знати	Вміти
2	Нормальна анатомія	Органи імунної, статевої та ендокринної систем	вміти обстежити органи імунної, статевої та ендокринної систем
3	Гістологія та ембріологія	Тканини та клітини імунної системи, статевої системи (яйцеклітина та сперматозоїд); тканини яйника, зиготи, трофобласта, амніона, хоріона, фетоплацентарного комплексу, інших органів і систем.	Мікроскопічно розрізняти тканини та клітини імунної системи, статевої системи та інших систем.
4	Нормальна фізіологія	Основні функції імунної системи, функції статевих систем чоловіка та жінки Групи крові за системами АВО та Rh	Вказати основні методи оцінки статевої системи жінки та чоловіка Провести визначення груп крові за системами ABO, Rh виявляти при тестуванні
5	Ендокринологія	Тіреоїдити, хвороба Едісона, інсулінзалежний .цукеровий діабет : клінічні та лабораторні прояви	вміти діагностувати
6	Генетика	HLA-система Генеалогічний анамнез	вміти призначати методи генетичного тестування
7	Патологічна фізіологія	Імунопатологічна реактивність, зміни в протеїнограмі, лейкограмі при ІД. Структурні зміни органів за умов пухлинних процесів Визначення понять “пухлина” та “пухлинний процес”, хімічний, фізичний, вірусний канцерогенез, взаємодію пухлин і організму. Причини та механізми порушення репродуктивної функції у чоловіків та жінок, асоційовані з їх імунною системою. Імунні аспекти аутоімунної патології, тансплвнтаційного імунітету.	інтерпретувати аналізи крові, протеїнограму, імунограму при ІД та пухлинах; мікроскопічно оцінювати морфологічні ознаки онкопатології. Оцінити хвороби та синдроми репродуктивних систем чоловіків та жінок, які пов’язані з порушеннями імунної системи
8	Гематологія	Аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз: клінічні та лабораторні ознаки	вміти діагностувати
7	Пульмонологія	Екзогенний алергічний альвеоліт, саркоїдоз, фіброзуючий альвеоліт: клініка, діагностика, лікування	вміти діагностувати
8	Пропедевтична терапія	Знати підходи до обстеження органів та систем	Проводити пальпацію, перкусію органів
9	Ревматологія	Критерії РА, СЧВ, ССД, ревматизму	проводити клінічне обстеження хворих
10	Неврологія	Критерії розсіяного склерозу, міастенії гравіс	проводити клінічне обстеження
11	Акушерство	Проблеми неплідності з імунними механізмами Імуноконфліктні синдроми	Виявляти імунозалежні хвороби, ускладнення, імуноконфліктні синдроми у жінок
12	Онкологія	Особливості обстеження органів та систем хворих з підозрою на онкопатологію	Оцінювати результати клінічних, лабораторних та інструментальних методів обстеження хворих з підозрою на онкопатологію
13	Фармакологія	Основні групи імуносупресантів, імуномодуляторів. Правила виписування рецептів	виписувати рецепти, призначати адекватне лікування

V. Зміст теми заняття.

Викладач нагадує студентам про важливість ретельно зібраного анамнезу, розповідає про вплив тригерних чинників зовнішнього середовища на формування імунопатології.

Навчальні питання:

5.1 Імунодефіцити

1. Класифікація ІД

2. Клініко-анамнестичні та лабораторні критерії діагностики.

3. Лікування імунодефіцитів

5.2 Імунологія пухлин

1. Пухлинні антигени

2. Механізми пухлинного розпізнавання пухлинних антигенів

3. Ефекторні механізми імунної відповіді проти пухлинних клітин.

4. Імунологічні механізми, сприяючі росту пухлин.

5. Лабораторна імунологічна діагностика пухлинних процесів.

6. Імунотерапія пухлин.

5.3 Імунопатологія репродукції

1. Антигени сперматозоїдів та яйцеклітини.

2. Імунний статус вагітних, імунологія лактації.

3. Імунозалежні форми непліддя в шлюбі та їх імунодіагностика.

4. Імунологічні механізми не виношування.

5 .Імунологічні конфлікти в системі “мати-плід”: діагностика, лікування, профілактика.

5.4 Трансплантаційний імунітет

1. Фенотипування пари донор–реципієнт (визначення індексу гістосумісності) при підготовці до трансплантації органів та клітин.

2. Застосування імуносупресивної терапії в посттрансплантаційному періоді.

3. Клінічні та лабораторні ознаки розвитку надгострого, гострого та хронічного кризів відторгнення.

3. Диференційна діагностика між кризом відторгнення та інфекційним ускладненням у хворих після проведення трансплантації органів.