Питання для самоконтролю

1. Поняття щодо чинників продуктивності та їх рушійні сили.

2. Основні складові моделі внутрішніх чинників продуктивності.

3. Вироби і матеріальні ресурси та їх роль у підвищенні продуктивності.

4. Що належить до інтеграційних чинників продуктивності?

5. Що належить до соціально-організаційних чинників продуктивності?

6. Що належить до матеріально-технічних чинників продуктивності?

7. Матеріально-технічні чинники та їх роль в підвищенні продуктивності.

8. Складові економічної безпеки підприємства

9. Сутність та розвиток соціально-економічних чинників продуктивності.

10. Сутність нематеріальних ресурсів та нематеріальних активів.

Бібліографічний список

[3, 6, 13, 18; 20; 23; 24; 26]

Тема 3. Класифікація зовнішніх чинників продуктивності

Мета: поглибити та закріпити знання студентів щодо про класифікацію макрорівневих чинників продуктивності; про моделі зовнішніх чинників продуктивності.

План заняття

1. Соціально-економічна сутність зовнішніх чинників продуктивності.

2. Структурні зміни в економіці.

3. Демографічні та соціальні зміни в економіці.

4. Природні ресурси та їх складові: робоча сила, земля, енергія і сировина.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Чинники продуктивності – це рушійні сили і причини, під впливом яких змінюється їх динаміка.

Макрорівневі чинників продуктивності - це ті, які реалізуються на макрорівні через систему виконавчої та законодавчої влади. Оскільки макрорівневі чинники продуктивності перебувають за межами підприємств і не контролюються їхніми менеджерами, то вони називаються ще й зовнішніми чинниками.

Вихідним, фундаментальним чинником зростання продуктивності є життєвий простір країни, який характеризується як кількісними, так і якісними параметрами. Він включає в себе населення країни, її територію, екологію, землю, кліматичні умови, природні багатства та природні ресурси.

В першу чергу рекомендується вивчити сутність короткострокового та довгострокового періодів.

Короткостроковий період - це такий період часу, протягом якого підприємство не може змінити виробничі потужності. В короткостроковому періоді виробничі потужності підприємства фіксовані, вони залишаються незмінними.

Довгостроковий період - це період досить тривалий, щоб змінити кількість усіх зайнятих ресурсів, у тому числі й виробничі потужності.

Якщо короткостроковий період являє собою період фіксованих по-тужностей, то довгостроковий період - це період потужностей, що змінюються.

На протязі короткострокового періоду фірма може змінити обсяги виробництва шляхом поєднання зміни кількості ресурсів з фіксованими потужностями. У зв'язку з цим постає питання: як змінюватиметься обсяг виробництва в міру того, як все більша й більша кількість змінних ресурсів приєднуватиметься до фіксованих ресурсів?

У найзагальнішій формі відповідь на це питання дає закон спадної віддачі, або закон спадної продуктивності. Він стверджує, що, починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад живої праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (наприклад, капіталу чи землі) дає зменшений додатковий, чи граничний, продукт у розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.

Закон спадної продуктивності ґрунтується на припущенні, згідно з яким усі одиниці змінних ресурсів - усі робітники - якісно однорідні. Тобто припускається, що кожен додатковий робітник має такі самі розумові здібності, координацію рухів, освіту, кваліфікацію, трудові навички тощо, як і попередній. Граничний продукт починає убувати не тому, що найняті пізніше робітники виявилися менш кваліфікованими, а тому, що відносно більша кількість зайнята за тієї самої величини наявних капітальних фондів.

Слід розрізняти види й типи відтворення населення. Види поділяють на традиційний та сучасний. Для традиційного виду відтворення населення характерна як висока народжуваність, так і висока смертність. Сучасний вид відтворення характеризується одночасно і низькою народжуваністю, і низькою смертністю.

Серед основних чинників продуктивності слід виділити матеріально-технічні, які в свою чергу розподіляються таким чином:

- вироби;

- матеріальні ресурси;

- основні фонди та виробничі потужності;

- технології;

- інвестиції.

Інтеграційні чинники розподіляються на чотири групи:

- інновації;

- організаційний менеджмент;

- економічна безпека підприємства;

- реструктуризація та санація організації.

Соціально-економічні чинники продуктивності розподіляються так:

- персонал;

- нематеріальні ресурси;

- система управління;

- організація праці;

- організація виробництва.

Окремо слід зупинитися на соціально-організаційних чинниках продуктивності. Персонал — це певна кількість людей, які виконують свої професійні та функціональні обов'язки, забезпечуючи продуктивну діяльність організації.

Згідно з Класифікатором професій працівники підприємств за професійними ознаками поділяються так: «керівники, «професіонали», «фахівці», «технічні службовці», «робітники».

Питання для самоконтролю

1. Складові моделі макрорівневих чинників продуктивності.

2. Поняття про життєвий простір країни.

3. Природні ресурси і природні багатства та їх значення в продуктивності.

4. Поняття про економічно активне населення та його динаміка за останні роки.

5. Об’єкти урядової політики.

Бібліографічний список

[3, 6, 13, 18; 20; 23; 24; 26]

Змістовний модуль 2. Взаємозв’язок витрат і продуктивності. Вимірювання продуктивності