Змістовий модуль 3. Управління продуктивністю на мікро та макрорівнях

Тема 8. Управління продуктивністю на мікрорівні

Управління продуктивністю матеріально-технічних чинників. Управління продуктивністю соціально-організаційних чинників. Управління продуктивністю інтеграційних чинників.

Тема 9. Управління продуктивністю на макрорівні

Шляхи оптимального формування та використання складових життєвого простору країни. Управління структурними змінами в економіці. Оптимізація соціально-економічної політики уряду.

Тема 10. Управління продуктивністю інновацій в зарубіжних країнах

Принципи та стратегії управління інноваційними процесами на підприємствах. Особливості управління продуктивністю інновацій на великих і дрібних підприємствах. Основні напрями державного регулювання інноваційної політики.

2. Методичні рекомендації до самостійної роботи

У залежності від поставленої мети студенти повинні використовувати такі основні види самостійної роботи:

№ з/п	Мета	Види роботи
1.	Первинне оволодіння знаннями (засвоєння нового матеріалу)	Засвоєння матеріалу підручників, методичних рекомендацій, додаткової літератури; складання плану тексту, упорядкування матеріалу через складання опорного конспекту з графічним зображенням структури тексту
2.	Закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань	Повторна робота з матеріалом підручників, опорним конспектом лекцій, додатковою літературою; відповіді на контрольні питання.

Інструктивно-методичні вказівки до самостійної роботи:

1. Уважно ознайомтеся з рекомендованими джерелами, що подаються до кожної теми в методичних порадах до самостійної роботи.

2. Уважно прочитайте запропонований матеріал у відповідності з поставленим завданням, відокремте основне.

3. З’ясуйте, що означають нові терміни і поняття (при необхідності використайте словник).

4. Дайте відповіді на контрольні запитання.

Модуль I.

Змістовний модуль 1. Чинники продуктивності

Тема 1. Стратегічні цілі суспільства і продуктивність

Мета: розкрити предмет, метод і завдання курсу “Менеджмент продуктивності”. Визначити стратегічні цілі суспільства, проаналізувати поняття і роль продуктивності в їх досягненні.

План вивчення теми

1. Класифікація цілей суспільства

2. Сутність продуктивності. Екстенсивний та інтенсивний шлях розвитку економіки.

3. Роль продуктивності у досягненні цілей суспільства

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Підготовка до самостійної роботи вимагає від студентів формування знань щодо сутності, предмету та завдання вивчення дисципліни “Менеджмент продуктивності”. Слід ознайомитися з найважливішими питаннями методології вивчення дисципліни, її спрямуваннями та існуючими поняттями цього курсу. Значну увагу необхідно приділити шляхам розвитку економіки та основним цілям суспільства.

Також необхідно з'ясувати, що вивчає навчальна дисципліна “Менеджмент продуктивності”, її об'єкт, предмет, завдання; мета курсу, а також взаємозв'язок з іншими навчальними дисциплінами.

Насамперед потрібно звернути увагу на ключові слова і терміни дисципліни. Для дисципліни “Менеджмент продуктивності” роль ключових відіграють такі слова і терміни, як: «продуктивність», «стратегічні цілі суспільства», «екстенсивний шлях розвитку економіки», «інтенсивний шлях розвитку економіки».

Розкриття предмету, методів і завдань вивчення теми визначає основу побудови семінарського заняття та дає змогу зрозуміти її сутність.

Особливості виявлення об’єкту дисципліни у другому питанні сприяє систематизації знань з визначення форм, особливостей, факторів та категорій управління продуктивністю на різних стадіях національного господарства.

Трете питання надає можливості розкрити сутність та обумовленість процесів формування стратегічних цілей держави, покладаючись на фактор продуктивності, як один з найвпливовіших складових забезпечення сталого економічного розвитку.

Студентам необхідно звернути увагу на ключові слова і терміни дисципліни. Слід усвідомити, що виходячи із стратегічної мети суспільства урівноважити використання різноманітних ресурсів, яких стає все менше, та потреб людини, які все зростають, суспільство має проводити диференціацію за певними складовими. Такими узагальнюючими факторами стратегічної мети суспільства можуть бути:

1. Економічні.

2. Соціальні.

3. Демографічні.

4. Екологічні.

Визначені конкретні цілі суспільства у свою чергу теж можливо класифікувати за певними напрямами економічного зростання держави.

Продуктивність класифікують за такими видами: економічна, соціально-економічна, еколого-економічна і чиста.

Економічна продуктивність характеризується відношенням відповідних результатів, отриманих у різних ланках економіки (ВНП, ВВП, ССП, обсяги товарної продукції тощо) до сукупних витрат.

Соціально-економічна продуктивність характеризується як відношення отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на суму соціальних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат. Необхідність визначення цього виду продуктивності обумовлюється тим, що певні виробничі процеси негативно впливають на здоров'я людей. І тому соціальні збитки і витрати, пов'язані із негативним впливом на соціальне середовище, повинні враховуватись та відшкодовуватися в обсязі кінцевої продукції з мінусовим знаком. Адже якщо не було б негативного впливу виробничих процесів на людський організм, то національна продуктивність була б значно вищою, оскільки віддача трудового потенціалу в цьому випадку була б вагомішою, а витрати, пов'язані зі збереженням здоров'я людей, були б меншими.

Еколого-економічна продуктивність повинна визначатися з урахуванням шкоди, яка завдається виробничими процесами довкіллю, різноманітним видам флори й фауни, зменшує їх кількісні та якісні величини.

На основі зменшеного результату від негативних наслідків виробництва і повинна вимірюватися загальна продуктивність. Чиста продуктивність характеризується відношенням отриманих результатів у певній ланці економіки, зменшених на величину соціальних і екологічних збитків, спричинених виробничими процесами, до загальних витрат.

Досвід економічного розвитку держав надає змогу відмітити, що вирішальну роль у досягненні стратегічних цілей суспільства - економічних, соціальних, демографічних, екологічних - відіграє продуктивність. Відомо, наприклад, що економічне зростання може відбуватися двома шляхами: екстенсивним та інтенсивним.

Екстенсивний шлях економічного зростання - коли приріст продукції, ВВП відбувається за рахунок запровадження у виробництво додаткових факторів виробництва - праці, капіталу, землі тощо.

За екстенсивного економічного зростання кожна одиниця товарів і послуг, ВВП супроводжується однаковими або збільшеними масштабами приросту економічних ресурсів. Екстенсивний шлях розвитку економіки, як правило, заводить суспільство у безвихідь. Про це яскраво свідчить сумний приклад планової економіки, яка функціонувала в екстенсивному режимі.

Інтенсивний шлях розвитку економіки — це забезпечення приросту продукції, ВВП за рахунок більш ефективного використання сукупних ресурсів, що на практиці означає зростання продуктивності. Іншими словами, зростання національного доходу чи валового внутрішнього продукту за рахунок продуктивності означає, що витрати при цьому зростають більш низькими темпами порівняно з темпами зростання соціально-економічних результатів.

Продуктивність сприяє розширенню масштабів виробництва та зайнятості за рахунок зекономлених у результаті її зростання економічних ресурсів. А розширення масштабів виробництва підвищує рівень свободи менеджерів і робітників щодо вибору місць свого працевлаштування. Що ж стосується економічної свободи споживачів, то вона також розширюється зі зростанням продуктивності, оскільки в цьому разі зростає обсяг товарів і послуг у роздрібному товарообороті за їх стабільних і навіть більш низьких цін.

Важливим фактором оптимізації торговельного балансу є продуктивність. Адже продуктивність значною мірою впливає на конкурентоспроможність товарів на міжнародному ринку. Коли продуктивність в одній країні знижується відносно рівня продуктивності в інших країнах, які виготовляють такі самі товари, то створюється конкурентна незбалансованість. Якщо ж за збільшенням витрат виробництва підвищити ціни, економіка країни втратить у продажах, оскільки покупці звернуться до фірм-постачальників, які пропонуватимуть свою продукцію за більш низькими цінами.

Коли ж, підвищуючи загальні витрати, не підвищувати ціни, то загальний прибуток зменшується за рахунок зниження рентабельності продукції. Світовий досвід показує, що ті країни, які не змогли утримати продуктивність на рівні конкурентів, намагались досягти своїх цілей шляхом девальвації національної валюти. Але це знижує вартість експорту і підвищує вартість імпортних товарів. Отже, щоб досягти за таких умов позитивного сальдо торговельного балансу країни, необхідно нарощувати обсяги експортних товарів у фізичному обсязі, що потребує додаткових витрат ресурсів.

Якщо продуктивність зростатиме, то на одиницю ВВП витрачатиметься менше ресурсів, а відтак знижуватимуться ціни на споживчі товари, що означатиме зростання реальних доходів населення. Крім того, зростання продуктивності сприятиме вивільненню дефіцитних ресурсів для виробництва нових видів товарів і послуг. У той же час, навіть за умов підвищення продуктивності праці, якщо продуктивність знижується, тобто загальні витрати на одиницю продукції зростають, то це призводить до інфляції, до зниження рівня життя.

Таким чином, зростання продуктивності - це важливий фактор стабільності цін та їх зниження, а відтак підвищення рівня життя населення. Важливим джерелом реального соціально-економічного зростання, більш високого рівня життя є органічна складова продуктивності - продуктивність праці.

У той же час порівняно із продуктивністю праці продуктивність має більш значний вплив на динаміку рівня життя людей.

В цілому низький рівень продуктивності означає, що темпи збільшення обсягів ВВП супроводжуються майже такими самими темпами використання ресурсів.

Незаперечним підтвердженням того факту, що динаміка життєвого рівня населення і ступінь вирішення інших соціальних проблем перебуває в прямій функціональній залежності від динаміки продуктивності праці і продуктивності, є розвиток економіки розвинених країн.