Питання до самоконтролю

1. Яким чином держава здійснює регулювання заробітної плати ?

2. Назвіть законодавчі і нормативні акти державного регулювання заробітної плати.

3. Дайте визначення мінімальної заробітної плати.

4. Як визначається прожитковий мінімум? Ким визначається розмір мінімальної заробітної плати, з урахуванням яких факторів ?

5. Розкрийте коротко зміст закону України «Про оплату праці».

6. Розкрийте зміст закону України «Про колективні договори і угоди».

7. Як здійснюється договірне регулювання заробітної плати ?

8. У чому полягає державне регулювання оплати праці працівників ?

9. Поясніть, як визначається і переглядається розмір мінімальної заробітної плати.

10. Яка ціль установлення мінімальної заробітної плати ?

11. Охарактеризуйте сутність договірного регулювання заробітної плати.

12. На яких рівнях ведуться переговори й укладаються угоди ?

13. Охарактеризуйте сутність генеральних, галузевих, регіональних тарифних угод.

14. У чому полягає сутність тарифної угоди на виробничому рівні ?

Бібліографічний список

1,2,5,6,9,11.

Тема 8. Тарифне нормування заробітної плати

Мета: поглибити, поширити і систематизувати знання студентів щодо:

• розуміння змісту і призначення тарифної системи оплати праці;

• визначення ролі тарифної системи в плануванні та регулюванні заробітної плати;

• розуміння основних елементів тарифної системи оплати праці;

• розуміння призначення та побудови довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників та тарифних сіток;

• вміння використовувати тарифні сітки тарифні ставки як засобу диференціації оплати праці;

• розуміння побудови схем посадових окладів керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців;

• засвоєння сутності та необхідності доплат і надбавок;

• засвоєння сутності подальшого удосконалення тарифної системи.

План вивчення теми

1. Тарифна система та її призначення.

2. Елементи тарифної системи.

3. Удосконалення тарифної системи.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Визначальну роль в організації заробітної плати на підприємствах (організаціях) відігравала і надалі має відігравати тарифна система. Твердження певних економістів, що тарифна система є пережитком планової централізованої економіки, безпідставне. «Не вписується» у ринкову економіку лише занижений, зрівняльний характер визначення її параметрів та централізований порядок затвердження й перегляду цієї системи. Важливість тарифної системи для визначення індивідуальної заробітної плати працівників зумовлюється таким:

Рівень заробітної плати конкретних виконавців формується під впливом таких чинників:

• складність роботи (кваліфікація, відповідальність);

• умови праці (шкідливість, важкість, інтенсивність, привабливість);

• кількість праці (відпрацьований час у межах норми, понадурочний час);

• результати праці (виконання нормованих завдань, норм виробітку, якісних показників).

За такої самої кількості відпрацьованого часу та за приблизно однакових результатів праці різниця в рівнях заробітної плати — це наслідок різниці в складності робіт і умовах праці. Саме ці чинники й ураховуються під час визначення індивідуальної заробітної плати за допомогою тарифної системи. Отже, тарифна система — це інструмент диференціації заробітної плати залежно від складності праці та її умов.

Всесвітньо відомий американський підприємець Г. Форд, наголошуючи на значній ролі тарифної системи в організації заробітної плати, писав: «Система заробітної плати ще й досі дає єдину можливість винагороджувати за внесок у виробництво відповідно до його цінності. Знищить тариф, і запанує несправедливість. Удосконалюйте систему оплати, і ми прокладемо шлях справедливості».

Тарифна система – сукупність елементів, за допомогою яких суспільство встановлює вихідну диференціацію (різниця, відмінності (розподіл цілого на різні частини, форми) в оплаті праці різних груп працівників різних галузей, напрямів діяльності, умов місцевості (кліматичних), з метою забезпечення (в масштабах держави) єдиних підходів до міри праці та її оплати.

Підставою організації оплати праці є тарифна система, яка являє собою сукупність нормативних матеріалів, за допомогою яких, встановлюється рівень заробітної плати працівників підприємства, в залежності від їх кваліфікації, складності робот, умов праці.

Згідно із законом України “Про оплату праці” основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу у відповідності з встановленими нормами праці (норми часу, виробітку, обслуговуванні, посадовими обов’язками). Заробітна плата встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) та підрядних розцінок для працівників та посадових окладів для фахівців та службовців.

Додаткова заробітна плата – винагорода за працю поза встановлених норм за трудові успіхи, винахідливість та особливі умови праці (вона містить доплати , надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов’язаних з виконанням виробничих завдань ).

Тарифна система використовується для розподілу робот в залежності від їх складності, а працівників – в залежності від їх кваліфікації та відповідності до розрядів тарифної сітки. Вона являється основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна система складається з: тарифних сіток, тарифних ставок, тарифно-кваліфікаційних довідників характеристик робот та професій, схем посадових окладів та кваліфікаційного довідника посад.

Звичайно, що вона доповнюється різними надбавками й доплатами до тарифних ставок та посадових окладів (для стимулювання якісних показників роботи, які перевищують передбачені кваліфікаційними вимогами). До них відносять всі надбавки та доплати, які пов’язані з сумісництвом професій та посад.

Тарифна сітка – елемент тарифної системи, яка являє собою шкалу, що визначає співвідношення розмірів тарифних ставок, в залежності від кваліфікації (розряду) та складності виконуваних робіт.

Тарифна ставка – елемент тарифної системи, який визначає розмір оплати праці різних груп робочих на одиницю часу (година, день, місяць).

Годинні, денні, місячні та інші тарифні ставки встановлюються в залежності від системи урахування виробітку та нормування праці в різних галузях промисловості. Наприклад, якщо роботи нормуються за нормами часу, то застосовуються часові тарифні ставки; а якщо визначаються на підставі змінних норм виробітку, відповідно, використовують денні тарифні ставки.

В тарифній сітці, як у важливому елементі тарифної системи, міститься й певна кількість тарифних коефіцієнтів та розрядів.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника (чим вище кваліфікація, тим вище розряд робітника).

Тарифні коефіцієнти показують, наскільки оплата праці кожного розряду кваліфікованого працівника вище від оплати праці робітника першого розряду.

Співвідношення тарифних коефіцієнтів граничних розрядів являється діапазоном тарифної сітки.

Тарифно-кваліфікаційний довідник являється найважливішим елементом тарифної системи, збіркою нормативних документів за всіма видами робіт, розподіленою на групи, в залежності від їх складності. Він містить характеристику тарифних розрядів за кожною професією та спеціальністю. За допомогою довідника встановлюється складність робіт, надаються кваліфікаційні розряди працівникам.

Як свідчить сучасна господарська практика, на підприємствах застосовують різноманітні підходи до побудови тарифної системи. Проте більшість підприємств (особливо державного сектору) дотримуються тих підходів до формування тарифних умов, які було закладено в останню централізовано затверджену тарифну систему 1986 року.

Характерна її ознака — окреме формування тарифних ставок для оплати праці робітників і посадових окладів для оплати праці керівників, спеціалістів і службовців.

Основними складовими цієї системи є:

• мінімальна ставка за виконання простих робіт (робіт нижчого рівня складності), яка була встановлена на рівні, близькому до загальнодержавної мінімальної заробітної плати;

• тарифні ставки першого розряду, диференційовані за низкою чинників (інтенсивність, умови праці, вид робіт тощо), що утворювали так звану вертикаль тарифних ставок першого розряду;

• тарифні ставки за розрядами робітників, диференційовані залежно від складності виконуваних робіт (кваліфікації), що утворювали так звану горизонталь тарифних ставок, або тарифні сітки;

• схеми посадових окладів керівників, спеціалістів і службовців, побудовані залежно від складності посадових обов'язків (кваліфікації) та галузевої належності;

• єдиний тарифно-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників і кваліфікаційний довідник посад керівників, спеціалістів і службовців.

Широке застосування нині тарифної системи зразка 1986 р. свідчить про її достатню універсальність та життєздатність і за умов становлення ринкових відносин. Однак застосування цієї системи нині не означає її простого копіювання.

Суттєвим є те, що цю тарифну систему повсюдно доповнено механізмом, що дає змогу переглядати такі визначальні її пара­метри, як мінімальні тарифні ставки (першого розряду та робіт нижнього рівня складності).