Переважне право власників на придбання акцій (часток).

У разі збільшення СК власники корпоративних прав можуть зазнати певних втрат.

Втрати:

1. зменшення ринкового курсу акцій (часток);

2. зниження рівня контролю над підприємством;

З метою компенсації цих витрат акціонери (АТ) та учасники (ТОВ) отримують переважне право на купівлю додатково випущених акцій (часток).

Переважне право(ПП) дає можливість власникам:

• зберегти свою частку (в процентному співвідношенні в статутному капіталі, а отже , і в усьому майні підприємства.

• попередити „розмивання” вартості свого пакета корпоративних прав у СК в наслідок емісії акцій (чи часток ) за низьким курсом;

• зберегти свою частку голосів на загальних зборах власників;

• компенсувати збитки від „розмивання” частки в СК тим власникам, які не скористалися переважним правом на купівлю додаткових корпоративних прав, а продати його.

Стартова вартість ПП визначається співвідношенням курсу емісії та ринковим курсом акцій до початку емісії.

Розрахункова ціна переважного права:

де Кб – ринковий (біржовий) курс акцій; Кс – курс емісії нових акцій; С – співвідношення з яким робиться емісія (воно показує скільки старих акцій слід представити для того, щоб придбати одну нову акцію за курсом емісії)

де СК1, СК2 – відповідно розмір СК підприємства до і після його збільшення

Фактична ринкова ціна ПП визначається попитом і пропозицією на них, тому може відрізнятись від розрахункової.

Головним фактором, який визначає попит на переважні права є прогнози курсу акцій і розміру дивідендів. У разі, якщо курс акцій встановлено на рівні їх ринкового курсу, то „розмивання” ВК буде відсутнє; як наслідок вартість ПП = 0.

В Україні практичний механізм реалізації ПП до кінця не врегульований, зокрема порядок їх купівлі-продажу. Досить часто це стає причиною виникнення конфліктних ситуацій між керівництвом підприємства і його власниками, а також проблем пов’язаних з ігноруванням інтересів дрібних власників.

Неврегульованість механізму використання інституту ПП має можливість без особливих труднощів, за допомогою додаткової емісії акцій(часток) замінити власника контрольного пакета та перебрати контроль над підприємством.

Курс емісії корпоративних прав

Емісія цінних паперів – це сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на акції чи продажу облігацій.

Курс емісії – ціна, за якою підприємство розміщує свої корпоративні права.

Курс емісії встановлюється у процентах до номіналу за рішенням відповідних органів підприємства.

Нижньою межею курсу акцій нової емісії є:

• з юридичної точки зору – їх номінальна вартість;

• з економічної – номінальна вартість плюс витрати на проведення емісії. Ці витрати включаються до складу валових витрат підприємства емітента. Витрати на проведення емісії:

• оплата послуг аудиторів;

• оплата послуг фінансових посередників;

• витрати на друкування бланків цінних паперів;

• витрати на оплату державного мита при реєстрації емісії (0,1% номінальної вартості запланованого обсягу емісії);

• оплата послуг незалежного реєстратора;

• витрати на рекламу та друкування інформації про емісію нової емісії.

З метою стимулювання попиту на акції нової емісії їх максимальна вартість повинна бути меншою за ринковий курс акцій.

Верхня межа курсу емісії – рівень ринкового (біржового) курсу акцій до проведення додаткової емісії.

Правильний вибір курсу емісії є вирішальним фактором успіху її розміщення.

Чим вище курс додаткової емісії (тобто чим більше він наближається до біржового курсу акцій), тим значніший обсяг ліквідних засобів залучається на підприємство при заданому обсязі збільшення СК, тим вищим буде емісійний дохід.

Емісійний дохід (ажіо) – сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Емісійний дохід – це різниця між курсом емісії і номінальним курсом корпоративних прав.

Суми одержаного підприємством емісійного доходу не включаються до складу валового доходу з метою оподаткування. Дохід ажіо можуть мати не тільки АТ, а й ТОВ.

Встановлюючи курс емісії, необхідно враховувати чинники:

• стартові передумови, за яких проводиться емісія (готовність ринку капіталів освоїти нові корпоративні права;

• балансову вартість корпоративних прав;

• ринкову вартість підприємства і перспективи її зростання;

• податковий аспект;

• тип обраної підприємством дивідендної політики;

• протилежність інтересів окремих власників і товариства.

Високий курс емісії має свої переваги і недоліки

Переваги	Недоліки
Власний капітал збільшиться переважно за рахунок додаткового капіталу, на який не потрібно нараховувати дивіденди. 2. Емісійний дохід – найприйнятніше джерело формування резервів, ніж чистий прибуток, оскільки в першому випадку дохід на оподатковується, натомість резерви, джерелом яких є чистий прибуток, створюються за рахунок прибутку після оподаткування.	Біржовий курс акцій, що вже перебувають в обігу, знизиться нижче за рівень емісії нових. В даному випадку ліквідність акцій та підтримка курсу може бути забезпечена шляхом їх масової скупівлі крупними акціонерами (держателями корпоративного права) або самим підприємством-емітентом.

Чим менший курс емісії (чим більше він наближається до номінальної вартості) при доданому обсязі потреби в капіталі, тим значніше необхідно збільшувати Статутний капітал, а, отже, тим вищим буде рівень “розливання” номінального капіталу і ступінь знецінення акцій, що потрібно буде покривати за рахунок переважних прав.

Для емітента найбільш сприятливим є максимальний курс емісії ( на рівні ризикового), оскільки потреба в капіталі покривається за мінімального збільшення номінального капіталу.

Для дрібних акціонерів низький курс емісії (а, отже, висока ціна переважного права) є вигіднішим. Якщо придбання нових акцій їх не цікавить, то в результаті продажу ПП вони можуть отримати додаткову винагороду. У разі, коли вони вирішать придбати нові акції, при заданому обсязі капіталовкладень можна отримати більшу їх кількість.

Крупні акціонери, які мають фінансові можливості для збільшення свого пакета акцій та розширення впливу на діяльність підприємства, схилятимуться до високого курсу емісії, який ускладнює використання малими акціонерами своїх переважних прав і стимулює їх до продажу таких прав. Це дає можливість великим акціонерам придбати більшість акцій нової емісії. У той же час, надто високий курс емісії може ускладнити розміщення всієї емісії.

Курс емісії тісно пов’язаний з політикою підприємств у сфері самофінансування та виплати дивідендів зі збільшенням частки прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів, курс емісії тяжіє до збільшення. Якщо з максимальним є рівень самофінансування, то встановлюється мінімальний курс емісії.