Т ема ФОРМУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

(питання 3-4)

3. Резервний капітал підприємства, його види та джерела формування

Резервний капітал (в широкому розумінні) – усі складові капіталу, призначені для покриття можливих в майбутньому непередбачених збитків і витрат.

Резервний капітал (у вузькому розумінні) – капітал, який формується за рахунок відрахувань з чистого прибутку і відображений статтею балансу “Резервний капітал”.

Резерви підприємства класифікують за такими ознаками:

• за джерелами формування:

• капітальні резерви – формуються за рахунок коштів власників та інших осіб (відображаються статтями “Додатковий капітал” та “Інший додатковий капітал”);

• резервний капітал, сформований за рахунок чистого прибутку підприємства (стаття “Резервний капітал”);

• резерви, які створюються за рахунок збільшення витрат підприємства.

• за способом відображення у звітності:

• відкриті (відображені в статтях “Податковий капітал” та “Резервний капітал”;

• приховані – не відображені в балансі.

• за обов’язковістю створення:

• обов’язкові – їх створення регламентується чинним законодавством; (це резерв сумнівних боргів та резервний капітал);

• необов’язкові – формуються з ініціативи адміністрації підприємства та його власників (наприклад, резерв дивідендів, резерв виконання гарантійних зобов’язань тощо).

Основне призначення резервів – забезпечення виконання захисної функції власного капіталу підприємства.

Можливі напрямки використання РК:

• покриття збитків суб’єктів господарювання;

• виплата боргів у разі ліквідації підприємства;

• виплата дивідендів (якщо величина дивідендів перевищує мінімально допустимий рівень);

• інші цілі, передбачені законодавством чи засновницькими документами.

До складу резервів відносять: додатковий капітал; резерв сумнівних боргів.

Додатковий капітал (дк)

ДК – капітальний резерв, який створюється за рахунок капіталу власників (чи інших осіб).

ДК – це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінки (індексації), безоплатно одержаних необоротних активів та від емісійного доходу.

Розрізняють:

• Додатковий вкладений капітал – характеризує суму емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації акціонерними товариствами власних корпоративних прав.

• Інший додатковий капітал, який містить такі складові:

• інший вкладений капітал;

• дооцінка (уцінка) необоротних активів;

• вартість безкоштовно отриманих оборотних активів.

Складові ДК можна використовувати за напрямами:

1. для покриття балансових збитків, за умови, що на ці цілі використані інші джерела;

2. на збільшення статутного чи пайового капіталу;

3. на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом.

Обмеження використання ДК:

1. заборона спрямування його на збільшення статутного капіталу чи викуп власних корпоративних прав, якщо в балансі відображені непокриті збитки;

2. недопустимість його розподілу з метою виплати дивідендів у грошовій формі.