Тиск світла.
Світловий тиск — тиск, який світло чинить на тіло, в якому поглинається, або від якого відбивається. Теоретично існування світлового тиску передбачив Максвелл в 1871 році. Уперше тиск світла виміряв у 1899 р. російський фізик П. М. Лебедєв за допомогою підвішеної у вакуумі на тонкій кварцовій нитці легкої «крильчатки», одне крильце якої було відбиваючим (дзеркало), інше — поглинаючим (зачорненим). Тиск світла на відбиваюче крильце був удвічі більшим, ніж на поглинаюче
Світло складається з фотонів, кожен з яких має імпульс. За законом збереження імпульсу при поглинанні фотона цей імпульс передається тілу, що його поглинуло. При відбитті світла імпульс фотона міняється на протилежний, а тіло, від якого відбивається світловий промінь, отримує вдвічі більший імпульс. При відбитті світла поверхнею тіла світловий тиск вдвічі більший. При проходженні фотона наскрізь світлового тиску не виникає. Світловий тиск в реальних умовах слабкий: близько 4,5 мкПа (атмосферний тиск дорівнює 100 кПа). Його вимірювання утруднялося ще й тим, що молекули газів, які ще залишилися у відкачаній колбі, створювали на крильця тиск, набагато більший за тиск світла. Однак Лебедєву вдалося досить точно (як показали пізніше інші дослідники) виміряти тиск світла однак його можна використати в умовах космічного простору для побудови фотонних вітрил. Сонячне вітрило використовує для розгону космічного корабля у вакуумі тиск світла. Тиск світла не завжди малий: у надрах зірок, де внаслідок термоядерних реакцій виділяється величезна енергія, тиск випромінювання дуже великий.
Висновок.
Властивість речовин реагувати на опромінення світлом покладено в основу виготовлення фотохромних матеріалів, які застосовують для реєстрування зображень, запису й обробки оптичних сигналів. Останнім часом широкого поширення набули полімерні матеріали і фотохромні світлочутливі плівки, що містять галогеніди Аргентуму (AgBr, AgCl), лужних металів (КСl, NaF) тощо. Зокрема, їх використовують в елементах оперативної пам'яті ЕОМ, для кольорового друку і фотографії, запису інформації на оптичних дисках тощо.
Люмінесценцію широко використовують в електропроменевих приладах, світлотехніці, дефектоскопії та люмінесцентному аналізі, при люмінесцентній сепарації корисних копалин. Люмінесценція мінералів є їх важливою діагностичною ознакою.
Виняткова монохроматичність і когерентність лазерного випромінювання дає змогу використовувати його в побудові стандартів частоти, спектроскопії, голографії, волоконній оптиці, в астрофізичних дослідженнях небесних тіл, тощо.
Отже, фотофізична дія світла є невід’ємною частиною сучасного життя.
Список використаних джерел.
http://school.xvatit.com/index.php
http://xreferat.ru/102/906-2-f-zichn-osnovi-princip-d-ta-parametri-fotoelektronnih-prilad-v.html
http://school.xvatit.com/index.php?title
http://bukvar.su/fizika/61958-Lazery-i-ih-primenenie.html
http://vseslova.com.ua/word
http://www.refmaniya.org.ua/konspekti/konspekt-uroku-z-f-ziki-11-klas-fotoefekt-r-vnyannya-fotoefektu-zastosuvannya-fotoefektu