21.Інфінітив, його творення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.

Неозначена форма дієслова називає дію або стан безвіднос­но до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна.

У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом -ти (у поезії допускається також суфікс -ть): Земле, моя всеплодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб в бою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай, щоб пута лама­ти, ясність думкам — в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать! (І. Франко).

У пестливій дитячій мові в неозначеній формі деяких діє­слів у суфіксі -ти замість кінцевого звука и виступають суфік­си -ки, -оньки, -очки, -усі тощо: спатки, їстоньки, питоньки, спатусі.

Між коренем і суфіксом -ти бувають суфікси -ува- (мудру-вати, переказувати, працювати), -ну- (дихнути, вернути, стук­нути), -а- (орати, писати, рушати), -и- (косити, ліпити), -і-(виднітися, уміти). Кінцеві кореневі зубні приголосні д і т перед суфіксом -ти ще в прадавні часи внаслідок дисиміляції (розподібнення) змінилися на с: веде — вести, кладе — класти, цвіте — цвісти, плете — плести, їда — їсти. У дієслові йти звук д (йде) злився із звуком суфікса т.

Неозначена форма вважається початковою формою дієсло­ва. Тому в словниках дієслова подаються саме в цій формі.

У реченні неозначена форма дієслова виступає:

а)  присудком або частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). Як лю­ бо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра);

б) підметом: Лиш боротись — значить жить (І. Франко);

в) додатком: Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд     людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ (В. Симоненко);

г) означенням: Стала наближатися година (я к а?) руша­ти в дорогу (С. Васильченко);

ґ) обставиною: Прилітає зозуленька (з  якою  мето ю?) над ним покувати (Т. Шевченко).

Неозначена форма дієслова в контексті може набувати значення:

дійсного способу; Цап крутнувсь, зіп 'явсь на дибки і... тікать, задравши хвіст (С. Олійник). Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);

умовного способу (у такому разі до неозначеної форми до-  дається частка б): Все вдається, все біжить, тільки б жи­ти, тільки жить (П. Тичина);

наказового способу: Раптом ранило їй в руку... Пересилюю­чи муку, крикнула: — Не відступать/ (П. Тичина).

22. Способи творення дієслів.

Способи творення дієслів

Дієслова можуть утворюватися від дієслів та інших частин мови.

Префіксальним способом дієслова утворюються тільки від інших дієслів, причому до одного твірного слова може приєднуватися значна кількість префіксів, які надають дієслову іншого значення:

Зайти, прийти, вийти, перейти, підійти, надійти, зійти, дійти, відійти, обійти.

Це найбільш продуктивний спосіб творення дієслів.

Суфіксальним способом утворюються дієслова від:

— інших дієслів: стукати — стукнути, посилити — посилювати;

— іменників: зима — зимувати, коса — косити, мова — мовити;

— прикметників: блідий — бліднути, блідніти; синій — синіти, синити;

— числівників: двоє — двоїтися, четвертий — четвертувати;

— займенників: ти — тикати, ви — викати;

— вигуків: ох — охати, ай — айкати.

Префіксально-суфіксальним способом утворюються дієслова від:

— інших дієслів: ходити — походжати, бігти — підбігати, білити — оббілювати;

— іменників: зброя — озброїти, земля — заземлити;

— прикметників: власний — привласнити, більший — перебільшувати;

— числівників: троє — потроїти;

— займенників: свій — засвоїти.